Личаківський цвинтар - Щоденний Львів

Національний історико-культурний музей-заповідник «Личаківський цвинтар» — відоме меморіальне кладовище у Львові площею 40 га. Головний вхід на кладовище розташований на вулиці Мечникова, 33, напроти — кінець вулиці Пекарської. На цвинтарі — близько 300 тис. поховань, розташованих на 86 полях, споруджено понад 2 тисячі гробівців, встановлено на могилах близько 500 скульптур та рельєфів.

Існує з 1786 року — після того, як австрійська влада заборонила ховати людей на старих кладовищах, що розміщувалися в місті навколо церков. Кладовище призначалося для Середмістя і IV дільниці Львова. На цвинтарі ховали здебільшого заможних і видатних жителів міста.

Найдавніші збережені могильні плити Личакова відносяться до 1787 та 1797 років. Цвинтар розпочинався тоді на ділянках, які займають нині поля 6, 7, 9, 10, 14.

У 1804 та 1808 роках відбулося значне розширення площі кладовища за рахунок купівлі прилеглих земельних ділянок від приватних власників. Наступне розширення кладовища відбулося 1856 року. Тоді було запрошено університетського ботаніка Карла Бауера, який разом з керівником цвинтаря Тихом Тхужевським впорядкували територію. Було сплановано алеї та доріжки і кладовищу надано характер паркової зони.

Після другої світової війни на кладовищі почали споруджувати стандартні надгробки комбінату похоронного обслуговування. На першому полі стали ховати більш знатних громадян міста. На решті полів на вільних ділянках ховали і простих людей. В той же час ліквідовувалися деякі площадки та доріжки.

В 1975 році було прийнято рішення про припинення поховань. Виняток робиться лише для особливо відомих особистостей, родин, які мають власні гробівці, а також, в окремих випадках допускаються підзахоронення в існуючі могили родичів після 25-ти літнього строку поховання.

За радянський період у зв'язку з непродуманою процедурою визначення місця під нові поховання, відсутність належного догляду за могилами, родини яких виїхали до Польщі, брак коштів на охорону, кладовище зазнало значних шкод та руйнувань, постраждало багато пам'ятників-надгробків високої мистецької цінності. Через це уже з середини 1970-их років громадськість Львова, представники творчої інтелігенції, Українське товариство охорони пам'яток історії та культури, ЗМІ неодноразово зверталися до владних структур з вимогою надання кладовищу статусу заповідника, охорони та реставрації його мистецької спадщини. 10 липня 1990 року ухвалою Львівської міської Ради народних депутатів територію Личаківського кладовища оголошено історико-культурним заповідником місцевого значення. У 1991 році до його скаду ще включено кладовище Пагорб Слави.

Віртуальний тур Личаківським цвинтарем