Про Львівщину - Щоденний Львів

Львівська область — одна з 24 областей України. Вона розташована на крайньому заході країни й межує з Рівненською, Тернопільською, Івано-Франківською та Закарпатською областями, а на заході — з Республікою Польща.

Львівщина має площу в 21,8 тис. км, що становить 3,6 % території України. За розмірами вона займає сімнадцяте місце серед областей України. Населення області становить 2 млн 754 тис. чоловік. За густотою населення — 127 чоловік на км2 — Львівщина посідає четверте місце у країні (після Донецької, Луганської та Дніпропетровської областей).За масштабами Львівська область прирівнюється до таких держав, як Ізраїль або Кувейт, а таких країн, як Люксембург, на території Львівщини могло б розміститися з добрий десяток.

Область поділяється на 20 адміністративних районів і має 41 місто, з яких сім мають обласне підпорядкування:Львів, Борислав, Дрогобич, Самбір, Стрий, Трускавець, Червоноград. А загалом на Львівщині — 1871 населений пункт.

Географічне положення Львівської області визначається такими координатами: крайня західна точка — с. Міхова Старосамбірського району (22° 43' східної довготи і 49 31' північної широти), східна — с. Нелія Бродівського району (25° 28' східної довготи і 49 56' північної широти), північна — с. Пісочне Сокальського району (24 08' східної довготи і 50° 46' північної широти), південна — с. Ялинкувате Сколівського району (23 28' східної довготи і 48 45' північної широти).

Львівщина розташована у смузі головного європейського вододілу — саме тут колись пройшла південна межа стародавнього льодовика. Вододіл простягнувся звивистою лінією по горбистих заліснених висотах, що визначає деякі суттєві риси місцевої природи. Струмки, народжені одним підгірком, часто-густо течуть до різних морів, а великих річок тут немає взагалі. Область досить помітно підвищена над рівнем моря: середня висота території сягає 376 м, тобто вона вдвічі більша від такого ж показника для України в цілому (175 м).

Найвищі вершини Львівщини знаходяться в її південній частині, в мальовничих Карпатах. Це — гори Пікуй (1408 м) та Магура (1365 м).

Клімат в області — помірно-континентальний, для нього характерні м'якість та висока вологість. Найбільш дощовитою є гірська частина, де річна кількість опадів становить понад 800—1000 мм на рік. В окремі роки майже щодня ллє, як з відра: в 1893 році, наприклад, у Львові випало 1320 мм на рік. А ось періоди без дощу трапляються набагато рідше. Найбільш посушливим у Львові був 1907 рік, коли протягом 53 осінніх днів не випало жодної краплини дощу.

Максимальна температура на Львівщині спостерігалась у 1959 році в Раві-Руській: +37,2° С. А найнижчої позначки на термометрі ртутний стовпчик сягнув у Бродах —34,9 С.

Багата Львівщина своїми надрами, в яких є чималі поклади нафти, природного газу, кам'яної та калійної солі. У місті Бориславі в 1897 році вперше на території сучасної України запроваджене промислове видобування нафти із застосуванням глибинного буріння свердловин. А в 1925 році поруч, на Дашавському родовищі, почалася й перша в Україні промислова розробка газу.

Львівщина знаходиться на перехресті багатьох важливих транспортних магістралей. Найбільш вагоме місце у перевезенні пасажирів і вантажів займає залізничний транспорт. Довжина колій — 1312 км, тобто 6,2 % доріг України, а за густотою залізниць область не поступається Донбасу. Більше половини території віддалена від залізниці менше ніж на 10 км.

Добре забезпечена область і автомобільними шляхами. Якщо в середньому по Україні густота шляхів становить 170 км, то на Львівщині — 366 км на 1000 км2.

Найважливіші транспортні магістралі на території області : Львів—Ужгород—Чоп, Львів—Київ, Львів—Одеса.

Що ж цікавого й дивовижного можна побачити на Львівщині, чим приваблює вона численних туристів і відпочиваючих ?

На території області знаходиться близько чотирьох тисяч пам'яток історії, археології, архітектури та монументального мистецтва — такою кількістю й розмаїттям не може похвалитися жодна інша область України!

Найбільш популярним туристичним маршрутом, імовірно, є той, що веде до Одеська та Підгірців — ці невеликі села відомі своїми старовинними величними замками. Здалеку видно могутню оборонну споруду на мальовничому пагорбі в Олесько, мури якої, складені з тесаних кам'яних брил, пам'ятають чимало навал різномовних загарбників. А в кількох кілометрах — ще один замок, зовсім не схожий на попередній. Він подібний до казкового палацу зі стрункими вежами, блискучою різнобарвною мозаїчною черепицею та грайливим оздобленням.

Ще один маршрут веде до Жовкви — старовинного міста з чудово збереженим комплексом архітектурних споруд у центрі. Неподалік від міста можна оглянути Крехівський печерний монастир ХУІІІ століття, а також 45-метровийпам'ятник на тому місці, де російський пілот М. Нестеров уперше в історії авіації здійснив повітряний таран ворожого літака й героїчно загинув.

Віддалік від шумних магістралей зачаїлося село Потелич, у якому на початку ХУІ століття було зведенодерев'яну церкву, що славиться унікальними настінними розписами. Цікаву подорож у минуле можна здійснити, завітавши до Пліснеська — найбільшого за розмірами городища Київської Русі, стародавнього міста, розкопаного археологами, що згадується ще у "Слові о полку Ігоревім". А на гірських схилах поблизу курортного селища Східниця можна побачити цілком фантастичний пейзаж із гігантськими "вентиляторами". Це перша в Українських Карпатах вітроенергетична електростанція.

А чи потребують будь-яких коментарів курортні місця Львівщини, які уславилися далеко за межами нашої країни своїми цілющими джерелами й грязями — Трускавець, Моршин, Любінь Великий, Немирів, Шкло...

Справжньою Меккою для численних туристів і спортсменів, безперечно, є Карпати. У цій царині чарівних ландшафтів і краєвидів, студених річок і пахучого, настояного на гірських травах повітря відпочиваючих чекають сотні турбаз, будинків відпочинку та спортивних споруд. У селищі Славське — центрі гірськолижного спорту — до послуг шанувальників карколомних спусків десять підйомників, з них три — на горі Тростян. Незабутні враження збереже на все життя той, хто скористається спортивною крісельною канатною дорогою — найдовшою в Україні, яка простягнулася над карпатськими полонинами на 2700 метрів.

Осторонь транскарпатської автомагістралі височить комфортабельна спортивно-тренувальна база з готелем "Тисовець". Ця найбільша з високогірних спортивних споруд в Карпатах розташована на надхмарній висоті (1000 метрів над рівнем моря) одночасно може прийняти 450 чоловік.

А ось на стику Турківського, Дрогобицького та Стрийського районів, поблизу села Майдан, створено одне з найбільших в Україні державних мисливських господарств площею 42 тис. м2.

Не злічити усіх чудес Львівщини, але найяскравішою перлиною в цьому чудовому намисті, безперечно, є Львів. Заснування міста припадає на похмуре лихоліття після татаро-монгольськї навали, коли відомий державний діяч Древньої Русі Данило Романович "гради заждай противу безбожним татарам", зміцнюючи кордони Галицько-Волинського князівства. Найдавніша документальна згадка про місто Лева, що збереглася на пожовклих сторінках Галицько-Волинського літопису, "осяяна" загравою пожежі. "Зайнявся Холм і таке було полум'я, що з усієї землі було видно заграву, по белзьким полям було видно, також і зі Львова...",— занотував стародавній писар у 1256 році.

Не минуло й ста років, і Львів перетворився з оборонної фортеці на головне місто галицько-волинських земель. Не випадково у "Списку міст далеких і близьких", укладеному в ХІУ столітті його вже величають "Львів Великий".

Сувора доля судилася місту — сотні пожеж, десятки воєн та епідемій, штурмів і облог пам'ятають його стіни. Але наперекір усьому Львів ставав з кожним століттям усе більшим, могутнішим й кращим. І це, великою мірою, завдяки тому, що заснований був на перехресті важливих торговельних шляхів, це зумовило його швидкий економічний розвиток, сприяло становленню тут, як говорять сьогодні, крупного осередку ділового життя та бізнесу.

Цікаво, чим торгували у Львові у сиву давнину? "Я об'їхав пів-Європи, побував у найславніших містах світу, але в жодному не бачив стільки хліба, як тут щодня приносять на ринок, — дивувався один подорожній, який завітав сюди на початку ХУІІ століття.— Виноград з тутешніх садків на продаж носять кошиками, запашні нагідки, найкращі фіалки та інші свіжі квіти можна знайти тут цілий рік, а тутешніх щупаків їдять і у Відні. Тут величезна кількість пива і меду, інколи на ринку можна побачити в стосах більше тисячі бочок вина".

Здавна славився Львів талановитими ремісниками й майстрами — ювелірами, пекарями, шевцями і, звичайно, будівельниками, які об'єднувалися за фахом у так звані цехи. До 1572 року відноситься згадка про самостійний цех будівельників, що проіснував до XIX століття. Його статут зумовлював правила прийому до цеху, визначав стосунки між майстрами та їхніми "товаришами"— підмайстрами та учнями. У кращих спорудах старого міста втілені творчі здобутки й фантазія визначних зодчих Павла Римлянина, Петра Барбона, Петра Красовського, Амвросія Прихильного...

У місті Лева діють десять вузів, серед яких Львівський державний університет ім. І. Франка, Державний університет "Львівська політехніка", Лісотехнічний університет, Українська академія друкарства ім. І. Федорова, академії мистецтв та ветеринарної медицини.

Львів — місто-музей і місто музеїв. Численних відвідувачів приваблюють унікальні зібрання й різноманітні колекції, що зберігаються в Національному та Історичному музеях, Картинній галереї, Музеї історії релігії та "Арсеналі" — музеї старовинної зброї. На розі вулиць Друкарської та Ставропігійської ще на початку ХУІІІ століття було засновано аптеку, що діє й сьогодні. У 1966 році у її приміщенні створено першу в Україні Аптеку-музей. З унікальними колекціями порцеляни і фаянсу, меблів і ткацтва, прикладного та декоративного мистецтва можна ознайомитися в Музеї етнографії та художнього промислу.

"Це місто віддалене від моря, — занотував кілька століть тому один із гостей Львова.— Але коли побачиш, як на ринку при бочках малмазії вирує натовп крітян, турків, греків, італійців, зодягнених ще по-корабельному, видається, неначе порт тут відразу за брамою міста. Тут, як і у Венеції, стало звичним зустрічати людей з усіх країн світу — угорців у їхніх малих магерках, козаків у великих кучмах, росіян у білих шапках. Кожен, якою б мовою він не говорив, знайде тут і свою мову..."