Суддівська арифметика у "справі Бандери"
Горезвісне рішення Донецького окружного адміністративного суду в "справі Бандери" поки не набрало чинності
Горезвісне рішення Донецького окружного адміністративного суду в "справі Бандери" поки не набрало чинності.
Воно не додало авторитету суддям цього суду, а також ще більше дискредитувало найвищий ступінь державної відзнаки. Ще більше - бо першими, хто дискредитував цю нагороду, були ті, хто незаконно, всупереч певним вимогам закону "Про державні нагороди", присвоїли її аж 18 померлим негромадянам України.
Однак, як виявилося, за даними Єдиного державного реєстру судових рішень Донецький окружний адміністративний суд завів аж 42 справи про скасування указу президента "Про присвоєння Бандері звання Герой України" від 20 січня 2010 року за номером 46/2010. Причому, більшість позовів у цих справах мали однотипні формулювання.
Складається враження, що серед певної когорти людей "гуляв" типовий шаблон позовів, спрямований проти нагородженої посмертно особи.
Загалом, позови в цих 42 справах потрапили на розгляд аж до 13 суддів: Тарасенко - 9 справ, Ушенко - 7 справ, Масло - 6 справ, Соколова - 5 справ, Головіна - 3 справи, Крилова - 3 справи, Кірієнко - 2 справи, Христофоров - 2 справи, Галатіна - 1 справа, Смагар - 1 справа, Папазова - 1 справа, Могильницький - 1 справа, Абдуркадирова - 1 справа.
Лише суддя Каріне Ескендерівна Абдуркадирова, у якої був усього один позов про скасування вищевказаного указу, і винесла рішення, яким цей акт скасувала.
Решта суддів, до яких потрапили інші сорок один позов на цю ж тему, фактично, відмовили в проханнях позивачів, повернувши їм позовні заяви.
Вочевидь, напрошується висновок про явну неузгодженість судової практики не те, що в межах України, а в межах Донецького окружного адміністративного суду, судді якого винесли цілковито протилежні рішення в однотипних справах.
Для "відфутболювання" позивачів дванадцятьма суддями Донецького окружного адміністративного суду з тих тринадцяти, до яких потрапили позови про скасування указу, були застосовані такі механізми:
1. На думку більшості цих суддів вказаний указ не є актом індивідуальної дії, а є нормативним, і створює норму загального характеру.
Тобто, указ стосується прав та інтересів не тільки нагородженої особи, його родичів і самого президента, а невизначеного кола осіб та призначений для неодноразового застосування. Тому питання про його скасування, на думку суддів, має ставитися тільки в Окружному адміністративному суді Києва.
Хоча, з погляду теорії права, таке бачення "нагородного" указу президента як нормативного акта є, щонайменше, суперечливим.
Крім цього, наведена позиція більшості суддів є особливо цікавою з огляду на рішення судів І-ї та ІІ-ї інстанцій у справах Бандери та Шухевича відповідно. У них судді, вочевидь, вважали, що відповідні укази президента стосувалися визначеного кола осіб, але чомусь віднесли до цього кола й позивачів - адвоката та професора медуніверситету.
Зрозуміти, яке відношення вони мають до "нагородних указів", простим смертним людям, напевно, складно, а "безсмертним" суддям, як виявилось, - ні.
2. Деякі судді залишали позови без руху, пояснюючи позивачам, що ті не додали до заяви необхідних документів, і надаючи строк на їхнє подання.
Проте у встановлений строк ніхто з позивачів нічого не додавав. До речі, це може слугувати підтвердженням думки про спланованість ініціювання подання до суду "шаблонних" позовів.
А оскільки позивачі ніяких документів у визначений судом термін не подавали, їхні позовні заяви були повернуті без розгляду, як це й передбачено процесуальним законом.
3. У кількох справах мотивація позивачів щодо скасування акта глави держави була суто політичною. Адже в позовах давалися суб'єктивні оцінки історичної ролі Степана Бандери.
На такі позови суд давав цілком логічну відповідь: позивачі посилаються на певні історичні дані, що стосуються життя та діяльності Бандери, але не вказують джерел, які підтверджують достовірність таких даних.
Крім того, позивачі вказували, що нагородний указ президента принижує їхню гідність та гідність інших громадян України, але не зазначали та не надали жодного доказу на підтвердження таких тверджень.
На цій підставі суд залишав позовні заяви без руху, а після спливу часу на усунення їх недоліків - повертав позови.
4. Каменем спотикання в "справах Бандери" стала й постать власне президента. Суд залишав без руху позови в зв'язку з тим, що в заявах не було конкретизовано особу відповідача.
Оскаржувався указ президента Віктора Ющенка, однак у позові відповідачем зазначався "президент України", а особа, яка цей пост займає, не вказувалася. Тому для суддів було не зрозуміло, хто саме повинен відповідати за позовом...
Вочевидь, найбільш оригінальною виявилася вже згадана суддя Каріне Абдуркадирова.
Вона ще 27 січня 2010 року, на відміну від своїх колег, прийняла "шаблонний" позов до розгляду, зобов'язала позивача подати довіреність на його представника, але, як вбачається з її кінцевого рішення, не особливо переймалася питанням, які саме права та інтереси позивача були порушені оскаржуваним указом президента...
* * *
Поки що рішення Донецького окружного адміністративного суду від 2 квітня 2010 року в "справі Бандери" законної сили не набрало. Я припускав, що й не набере.
Але в контексті чинного рішення Донецького апеляційного адміністративного суду від 21 квітня в "справі Шухевича" - є підстави вважати, що найближчим часом цей суд підтримає рішення колег із першої інстанції.
І Бандері в гостях у донецької Феміди не судиться залишитися Героєм України...
Про те, що позиція Донецького апеляційного адміністративного суду в "справі Бандери" буде саме такою, не складно здогадатися. Мабуть, рішення апеляції в "справі Шухевича" вигулькнуло тепер не просто так, а для того, щоби створити "прецедент".
Інші судді цього суду за умов чинності рішення їхніх колег в аналогічній справі навряд чи висловлять протилежну правову позицію.
А підстави для висловлення протилежної - законної - позиції в "справі Бандери" до 21 квітня у Донецького апеляційного адміністративного суду були. Так само, як були й у "справі Шухевича"...
Дмитро Гудима, Координатор ГО "Гармонія та порядок", кандидат юридичних наук, юридичний факультет ЛНУ імені Івана Франка, спеціально для УП
Українська правда
До списку статтей
