Мер Львова Андрій Садовий: Мені не подобалося, коли свистіли на стадіоні - ні Януковичу, ні Тимошенко, ні Ющенку
Мер Львова є достатньо хитрий, щоб не псувати свою кар'єру відвертими заявами. У цій звичці відповідати не на запитання, а казати те, що хочеться, Садовий подібний на свою землячку Ганну Герман.
На шляху до кабінету мера Львова журналіста "Української правди" не зупинила жодна охорона. Потрапити до нього не складніше, ніж в Києві - до начальника жеку. Андрій Садовий хизується своєю ліберальністю - інколи вона виглядає надто театрально.
"Є таке поняття, яке не розуміють українські політики – естетичне виховання. Коли в Україну приїжджають іноземці, особливо дипломати чи високопосадовці, спілкуються з нашими можновладцями, то ті намагаються їх здивувати машинами, годинниками…" - каже мер.
На першу зустріч з автором цих рядків у 2006 році Садовий, який щойно обрався на посаду, приїхав на автомобілі "Daewoo Lanos", що на фоні київських чиновників може викликати культурний шок
"З тих часів я недалеко втік. Сьогодні я приїхав на роботу на "Toyota Avensis", - каже він під час нинішньої розмови, через п'ять з половиною років роботи мером.
У ході інтерв'ю Садовий крутить у руках годинник. "Це "Юнкерс", коштує 110 євро, купив у літаку. Годинники не носив, просто мені набридло дивитися час у мобільному телефоні", - розповідає він.
Садовому справді не треба нікого дивувати своїми аксесуарами - бо це жодним чином не змінить його статус: він - мер найкрасивішого міста України.
Інша особливість, яку Садовий набув з часом роботи міським головою - це надзвичайна обережність у оцінках. Справжні думки цієї людини заховані за красивими фразами про його готовність до "конструктивної співпраці".
Таке бажання публічно ні з ким не сваритися виглядає не лише як ознака набутого політичного досвіду, але і як прояв амбіцій. Мер Львова є достатньо хитрий, щоб не псувати свою кар'єру відвертими заявами. У цій звичці відповідати не на запитання, а казати те, що хочеться, Садовий подібний на свою землячку Ганну Герман.
Але зараз ситуація у нього не проста. Садовий рік тому вдруге переміг на виборах градоначальника, але не має своєї більшості у міській раді - там домінує партія "Свобода".
Фактично, соратникам Тягнибока не вистачає п'яти голосів до абсолютної більшості, яка дозволяла би висловити вотум недовіри меру в будь-який час. Проблема ж у тому, що ні "Свобода", ні інша політична сила не має реальної альтернативи Садовому.
- Що відбувається у Львові? Він радикалізується? Якщо з одного боку в країні існує тиск донецьких, то відповідно, у Львові культивується якась протилежна ідеологія?
- Львів – це є місто, яке комусь подобається, комусь не подобається. У нас, наприклад, на сесії міської ради виголошують дуже багато заяв. Кожен депутат має право вийти й зачитати те що вважає за потрібне. Мене часто питають: "Чому ви не даєте відповіді?". Але ж це вільні депутати! Хто що вважає за необхідне, те заявляє.
Моя задача як міського голови – приймати ті рішення, які будуть корисні мешканцям, які будуть сповідувати наш месседж "Львів, відкритий на світ". І ми це робимо. Поступ, який ми зробили за останні п'ять з половиною років, достатньо великий. На сьогодні маємо мільйон туристів на рік.
- А скільки було, коли ви прийшли?
- Я думаю, що це були на порядок менші цифри. Навіть менше, ніж 100 тисяч.
- Скільки з цього мільйона туристів до Львова складає внутрішній трафік?
- Процентів 60-70. Це дуже добре. Тому що люди, які приїжджають зі Сходу, побудуть тут два-три дні, по-іншому сприймають Україну й українця. Вони сюди приїжджають зі стереотипами, з міфами.
Пригадую луганських журналістів, коли їм говорили: "Та тут у Львові люди без роботи, всі на заробітках, бідні, нещасні, знедолені...". Вони сюди приїхали, поспілкувалися з мешканцями, попили кави, зі мною мали велику розмову. Після цього почали розміщували на сайтах дуже цікаві відеоблоги.
Львів для Луганська - це інший світ. Ми просто робимо те, що вважаємо за необхідне робити на сьогоднішній день.
- Все-таки, чи відбувається зараз у Львові радикалізація?
- Я думаю, що радикалізація відбувається по всій Україні. Люди, звичайно, хочуть покращення життя.
Як правило, Львів завжди є однолюб. Ми когось одного любимо або когось одного ненавидимо. Зараз іде велике розшарування. Якщо брати останні опитування по Львову, голоси розділилися порівну між "Фронтом змін", "Батьківщиною" і "Свободою" - по 18%. Потім всі інші партії трошки в долині – Кличко і так далі.
- Ви не збираєтесь балотуватися на парламентських виборах?
- А навіщо? Я працюю міським головою, мені подобається ця робота. Я давав клятву на Біблії, на Конституції.
- Вам відомо, хто зараз придивляється до мажоритарних округів у Львові?
- У Львові виграти округ досить складно, тому що настрої можуть помінятися за місяць-два до виборів.
- Хтось із потенційних кандидатів уже працює з виборцями?
- Я не бачу. Писарчук на минулих мажоритарних виборах ішов від Перемишлянського району. Хоча зараз може піти й від Львова, бо на мерських виборах взяв певний відсоток. Я думаю, що "Свобода" буде висувати своїх кандидатів, "Фронт змін", партія "Удар". Буде багато кандидатів, які сьогодні є депутатами - Тарас Стецьків, Степан Курпіль. Багато хто може пробувати свої сили, Віктор Пинзеник або Іван Васюник.
- Які у вас стосунки з партією "Свобода", яка має більшість в міській раді?
- Одним словом це не оціниш. Я маю повагу до виборців, які за них проголосували. Але не завжди ці рішення, які ця партія пропонує, відповідають очікуванням виборців. Коли ми тільки почали співпрацю рік тому, я мав велику надію, що наш досвід стратегічного розвитку міста і чітка позиція "Свобода" дадуть додатковий імпульс для розвитку Львова. Зараз я бачу, що почалися впливи виборів 2012 року. Я бачу, що політиканство бере верх.
- Це ви кажете про партію "Свобода"?
- Я кажу взагалі про депутатів. Якщо ви подивитесь на останню сесію, то за деякі абсурдні рішення голосувала і "Свобода", і "Фронт змін" в парі з ними, плюс, наприклад, Рух. Ще така маленька партія "Соборна Україна".
КОЛЕСНІКОВ ПРИЙМАЄ ДУЖЕ СКЛАДНІ РІШЕННЯ. АЛЕ ВОНИ МАЮТЬ КОРИСТЬ
- Останні заяви "Свободи" про вас дуже критичні. Наприклад, що ви сфальсифікували голосування при виборі назви для аеропорту Львова.
- Я звернувся до уряду з пропозицією, щоб аеропорт мав назву засновника міста Львова, короля Данила Галицького. Я подав інформацію про те, що на Facebook було голосування, де з великою перевагою переміг король Данило.
- Стривайте, але де гарантія, що на Facebook голосували львів’яни?
- Яка різниця? Я працюю сьогодні міським головою. Я маю право висловити свою думку, що я і зробив. Кінцеве рішення по назві летовища приймає Кабінет міністрів. Я переконаний, що назва імені короля Данила Галицького – це найбільш відповідна назва для нашого летовища. Чому? Він заснував, він породив це місто. Хто має більший авторитет? Є Шухевич, Бандера, Крушельницька, Іван Франко, Пінзель...
- Чим вас не влаштовувала назва імені Бандери?
- Я просто переконаний, що назва короля Данила є найбільш якісною на сьогоднішній день, вона зрозуміла для всього світу.
- У Києві кажуть, що Садовий знав, що якщо назвуть ім’ям Бандери, Янукович буде в такому гніві, що це буде йому коштувати неприємностей...
- Пропозицію по назві короля Данила я запропонував ще півроку тому, коли жодних дискусій не було. Це моя принципова позиція.
- Чому була погана назва аеропорту імені Бандери?
- Якщо ви назвете так аеропорт в Києві – будь ласка.
- Але закид на вашу адресу з боку представників "Свободи" був в тому, що ви прогинаєтесь перед київським урядом. І як доказ наводять, що коли прилетів Колесніков, ви вичавлювали з себе слова російською мовою, аби тільки сподобатися йому.
- Це не відповідає дійсності. Я завжди з Борисом Вікторовичем спілкуюся виключно українською мовою.
- Якою вам відповідає Колесніков?
- Старається зі мною балакати українською. Коли вже ідуть якісь наради, то він переходить на російську мову. Він трошки прогресує в українській, йому подобається, я думаю. Кожен урядовець в Україні повинен знати українську мову. Я думаю, що так само Колесніков за якийсь певний час повинен перейти в спілкуванні на українську.
- Ви чули, яка межа його амбіцій?
- Він ніколи зі мною не говорив про свої амбіції. Він себе називає людиною, яка сьогодні будує стадіони, летовища, інфраструктуру...
Насправді, Колесніков приймає деколи дуже складні рішення. Але ці рішення мають користь. Наприклад, ви сьогодні говорили про летовище. Всі чиновники переконували, що на час реконструкції нашого летовища треба аеропорт у Львові закрити. Я бив в набат, казав, що я ніколи цього не допущу. І Колесніков мене в цьому підтримав. Тому що це була би катастрофа. Сьогодні ми маємо прямі рейси на Мюнхен, Відень, Варшаву, Тімішоару, Прагу тощо. Ми не втратили пасажиропотік.
- До речі, чому зі Львова пішов Wizzair?
- Тому що під час реконструкції в нас злітна смуга була 1 600 метрів. А вони літають на "Аеробусах", їм треба смуга два кілометри. І з 20 листопада Wizzair мають повернутися до Львова.
НАШЕ ЩАСТЯ, ЩО У ЛЬВОВІ НЕМАЄ ОЛІГАРХІВ
- Історія підготовки до Євро-2012 постійно супроводжується підозрами про корупцію, зловживання на об’єктах. За вашою оцінкою, скільки грошей Євро-2012 було розмито в корупційних оборудках?
- Коли ми тільки отримали право приймати Євро, я тоді зініціював розмову з мерами приймаючих міст. Ми подали спільну пропозицію президенту Ющенку, щоб на чотири роки, які лишились для підготовки до чемпіонату, приймаючим містам лишили по 50% податку на прибуток.
Наприклад, для Львова це була сума 2,5 мільярди гривень, цілком достатня для планомірної підготовки міста. Президент підтримав цю пропозицію. Кардинально проти виступив міністр фінансів Пинзеник. Ця пропозиція не була прийнята. Держава нічого не фінансувала. Уряд і президент домовилися, що Укрексімбанк дасть Львову 300 мільйонів гривень під 20% річних - це катастрофічні проценти! Це нонсенс.
Ви подивіться на підготовку до чемпіонатів у Німеччині чи Австрії зі Швейцарією. Там всі інфраструктурні проекти фінансувала держава! В Інсбруку стадіон на 96% профінансований державою. А у нас в когось була фантазія, що міста повинні самі фінансувати проведення чемпіонату.
- Ну, в Києві думали, що ви, як в Харкові, знайдете свого Ярославського, який дасть частину грошей на стадіон.
- Я щасливий, що ми – демократичне місто, в нас немає олігархів, які б контролювали велику частину міста. Це наша велика перевага.
- Чи це - ваша велика біда, бо немає на чому заробити такі гроші?
- Знаєте, я хочу бути в такій позиції, як є Вроцлав, Ліон та інші міста, де нема олігархів. Де є нормальний середній бізнес, малий бізнес, де люди є самодостатні і нема одної людини, яка вказує, як треба жити і що треба робити, яка призначає тих чи інших керівників.
Повертаючись до Євро. На превеликий жаль, ми не отримували жодної поради, жодної консультації, як робити. Ми тільки отримували тиск: "Робіть терміново!", плани, графіки... І коли Борис Вікторович став віце-прем'єром, він першим же ділом, наступного дня після призначення прилетів до Львова.
Ми з ним провели розмову. Я йому показав всі наші слабкі місця. Зразу ж за декілька днів була пропозиція, що держава готова забрати повністю на себе фінансування стадіону з комунальної власності.
- За часів уряду Тимошенко генпідрядником стадіону у Львові була без тендеру призначена компанія Сергія Тарути "Азовінтекс". Тимошенко вам її нав’язала?
- До речі, вони були генпідрядниками так само по аеропорту. Якщо ми говоримо про стадіон, то їх призначили в результаті тендеру.
- Ні, жодного тендеру при визначенні генпідрядника стадіону у Львові не було - ні за Тимошенко, ні за Януковича!
- Тоді був закритий тендер, який проводили в Мінрегіонбуді, де всі компанії, які зголошувалися, подавали свої пропозиції. А вже потім було прийняте рішення на користь єдиного виконавця, і це право віддали "Азовінтексу". І вони достатньо активно взялися за роботу.
- Яку позицію займала Тимошенко при визначенні підрядника на стадіон і аеропорт у Львові?
- Я ніколи від неї не чув, щоб вона лобіювала ту чи іншу компанію. Коли Тимошенко була прем’єром, у мене з нею було декілька розмов. Я вдячний, що вона зрозуміла проблему Львова у водопостачанні. І ту суму, якої нам бракувало, щоб повністю завершити весь етап по цілодобовому водопостачанню, фактично 200 мільйонів гривень, уряд знайшов і виділив.
Ми ці кошти не просто раціонально використали. Ми занадто раціонально їх використали. Після цього півтора роки нас перевіряли всі інституції – прокуратура, УБЕЗ, УБОЗ, КРУ.
- За розрахунками, скільки Львів може отримати від проведення чемпіонату Європи з футболу?
- Компанія Monitor Group давала розрахунок, що один турист за своє перебування у Львові лишає 410 доларів. Якщо ми в минулому році отримали мільйон туристів, то в 2012 році ми можемо вийти до двох мільйонів туристів.
Найбільший позитив, який ми отримаємо від Євро-2012 – це промоція міста. Тому що УЄФА на промоцію чотирьох українських і чотирьох польських приймаючих міст має бюджет приблизно 500 мільйонів євро.
В плані підготовки до Євро, ми отримали частину коштів від держави на реконструкцію доріг у місті. Правда, на початку року обіцяли 500 мільйонів, на сьогодні дали тільки 30.
В УКРАЇНІ КРАДУТЬ В ПРИНЦИПІ - В ТОМУ ЧИСЛІ НА ЄВРО-2012
- Який відсоток втрат від корупції на підготовці до Євро-2012?
- По закінченні чемпіонату будуть дуже цікаві цифри. Якщо хтось вкрав, то він буде думати, як віддавати. Тому я нікому не раджу красти, бо це дуже легко перевірити.
- Ви думаєте, крадуть чи ні на підготовці до Євро?
- В Україні в принципі крадуть. Оскільки я роблю все можливе, щоб мінімізувати втрати на ділянці, яка є в моїй відповідальності - інфраструктура, дороги, ознакування міста, підготовка волонтерів.
- Скільки склав бюджет стадіону у Львові?
- Близько 2,5 мільярдів гривень. Але це не окрема ціна стадіону. Тому що ми стадіон будували на новому місці, і вартість передбачала підведення всіх комунікацій.
- Не шкодуєте, що будували стадіон на новому місці?
- Ні. Це є фактично серце нового мікрорайону Львова. Ми плануємо там побудувати виставковий комплекс. Ми плануємо там будувати новий льодовий палац, враховуючи перспективи Львова як міста, яке буде подавати заявку на Олімпіаду 2022 року. Ми плануємо там будувати великі офісні комплексні. І вже сьогодні туди підведені всі мережі, всі комунікації.
- Понад 300 мільйонів доларів - чи не надто багато для стадіону місткістю 34 тисячі місць?
- Якщо говорити про інфраструктуру, то це є адекватна ціна. Останні елементи, які робились на стадіоні, щоб вчасно його здати, доправлялися в Україну літаками, тому що треба було вкластися в графік. До чого я веду? Якби Українська держава в 2007 році почала планомірно працювати над підготовкою до Євро-2012, якби не було авралів останніх року-півтора, то, звичайно, ціна була б інша.
Але ж у нас політики між собою воювали. В результаті, фінансування на Євро-2012 не було. Це була імітація великої роботи. Мій обов’язок – щоб ми гідно провели Євро-2012. Те, що зробив Колесніков, коли став віце-прем'єром, він зробив правильно. Були прийняті жорсткі правильні управлінські рішення…
- …проводити все без тендеру?
- …ні, я маю на увазі взяти державне фінансування, і зробити все достатньо швидко. Якби ми це затягували в часі, ми б втратили право приймати чемпіонат.
- Яка готовність Львова приймати Євро-2012 в частині готельних номерів?
- Є туристична компанія "Tui", яка на контракті з УЄФА займається резервуванням готелів. До Львова вона претензій не має.
- Але де жити у Львові пересічному європейському вболівальнику, які звикли до готелів 2-3 зірки?
- У нас є надлишок трьохзіркових номерів по Львову. Ми тим перекриваємо, можливо, недостаток по п’ятизіркових готелях. Якщо ви подивитесь Трускавець, Моршин, Східницю, це є достатня кількість номерів, які можуть забезпечити ту кількість туристів, які приїдуть до Львова на чемпіонат. Таких позитивів не має жодне українське місто.
- Як ви думаєте, можливий бойкот Євро з боку деяких країн через справу Тимошенко й інші переслідування?
- Я думаю, що по Євро не мало би бути жодних бойкотів. Тому що Євро – це є спорт. А спорт повинен можливість людям спілкуватися між собою. Питання підписання Угоди про асоціацію – оце те, що сьогодні мене хвилює. Тому що якщо Угода не буде сьогодні підписана, то ми, Львів, досить багато можемо втратити.
КОЛИ БАЧУ ПОЛАМАНИЙ ПАРКАН, ЗГАДУЮ СЛОВА ШУХЕВИЧА ПЕРЕД СМЕРТЮ
- Як ви особисто ставитесь до посадки Тимошенко?
- Негативно. Вона є жінка, вона є мама. Те, що в нас сприймають її як чоловіка – це є особливістю України. Я взагалі вважаю, що ув’язнення треба застосовувати, коли вже є вирок суду, і це є остання межа. Тому що людина народжена вільною. Бог народив людину вільною.
- Чому, на вашу думку, Тимошенко програла на виборах президента?
- Тому що в Україні завжди виграє опозиція. Це те, чого нема в Росії. В Росії ця пружина страшно зажата. І російський бізнес розуміє, що ця пружина колись вистрелить.
- Ви відчуваєте, що в Україні теж затискається пружина?
- Якщо дивитися на українську політику, то, на мою думку, перспективи України – це, власне, ці молоді люди, яким сьогодні 20-25 років. От вони будуть робити реальну політику. Сьогоднішні політики, які пройшли в турбуленції 20 років незалежності, які максимально зіпсовані - з них щось видавити вже неможливо.
- Коли ви бачите по телевізору, як ламають паркан перед Верховною Радою, ви не відчуваєте, що в країні відбувається щось не те?
- Я згадую красиві слова Шухевича, які він говорив перед смертю. Він вірив, що Україна буде мати незалежність, але це не буде та незалежність, про яку він і його соратники свого часу мріяли.
Це занадто складно – зробити країну мрії. Тому що мешканець Львова бачить незалежність через свою призму, мешканець, наприклад, Сімферополя, Криму бачить незалежність через свою призму.
Але на сьогодні головна задача нашої держави – щоб ця незалежність відбулася, і щоб до влади прийшло нове покоління людей. От у нас в міській раді, до речі, за останні 5 років пройшли стажування близько 5 тисяч молодих студентів. Кращих ми беремо на роботу.
- Чому ви не хочете озвучувати оцінку ситуації в державі? Я вже двічі запитав вас про це.
- А ви конкретизуйте своє запитання.
- Я як громадянин, наприклад, відчуваю, що країна рухається не в тому напрямку. А ви?
- А ви володієте всім спектром інформації? Я назву вам деякі приклади. Ми наводимо порядок в нашому електротранспорті, де є водії - українці, патріоти, ходять до церкви, моляться, б'ють себе в груди, що вони чесні. Коли проводиш аналіз, скільки збирається грошей, скільки кладеться в касу, то, на превеликий жаль, третину кладуть в касу, інше - забирають собі.
Якщо ми подивимося на український політикум, чому ви не можете вибрати партію, за яку голосувати? А нема за кого голосувати! Мені сьогоднішня ситуація не подобається. Але що це означає? Я що, маю йти на віче, брати плакат і кричати? Я працею на своєму місці стараюся так зробити, щоб мешканці міста мали хоча б певний комфорт в тих чи інших питаннях.
Я свою енергію спрямовую, щоб вода була цілодобово, щоб тепло було. Кожен на своєму місці має робити свою роботу. Якщо кожен в цій державі буде робити максимально те, що від нього залежить, це буде інша держава. А якщо люди будуть імітувати, з того нічого не вийде.
- А коли під час відкриття стадіону свистіли на зображення Януковича, ви думаєте, це було проявом підтримки його політики?
- А ви чули, як свистіли там же на стадіоні на зображення Ющенка і Тимошенко? Якщо ми будемо аналізувати політику "на кого свистіли більше", це дуже погано. Мені не подобається ні одне, ні друге.
Під час Помаранчевої революції ми всі очікували дива. А його не сталося. Тому що ми не хочемо мінятися. Ми хочемо, щоб хтось мінявся замість нас. Але якщо кожен з нас ставатиме кращим, тоді країна почне мінятися.
Коли пропонують: "давайте усунемо таких-то політиків", я запитую: а хто прийде взамін? Ми хочемо революцій. Яких революцій? Революції, на мою думку, не дадуть сьогодні добра.. Можливо, щось поміняється за півроку чи за рік. Але в даний момент я в це не вірю.
ГЕРМАН ПОДОБАЄТЬСЯ МЕНІ, БО ВОНА СИЛЬНА
- Як ви оцінюєте свої статки? Чи ви живете за зарплату мера?
- Моя родина має власність. Я всі свої акції переписав на дружину. Це медіа-холдинг, заснований років 20 тому, який розпочався з маленької радіостанції. Сьогодні це мережа "Люкс" на всю державу. Крім того, в холдинг входить інформаційний канал "24" і сайт zaxid.net.
- Тобто це єдиний бізнес, який маєте ви і ваша родина?
- Так.
- І телебачення прибуткове?
- Прибуткове, звичайно. І радіобізнес дуже прибутковий сьогодні в Україні.
- Скільки ваша дружина отримала за рік прибутку?
- Її річний дохід у минулому році складав 300 з чимось тисяч гривень. Я ніколи не мав своєї машини. Коли ми одружилися, то я привів дружину в двокімнатну квартиру, яку я орендував. Коли в нас народився Іван, то вона вже мене доконала, і я купив квартиру, де ми зараз живемо. Це трикімнатна квартира, де я, жінка, теща і четверо дітей.
- Ви - ідеальний варіант для нашого блогера Євгена Іхельзона, який мріє про президента, що жив би у сусідньому під'їзді.
- Я живу на шостому поверсі, в нас нема ліфта. Ми мріємо купити якийсь будинок, я хочу це зробити, тому що вже надзвичайно складно жити всім в одній квартирі. Але я до чого це говорю? Що для мене не важливо, якою машиною я їжджу. Першу свою машину ми купили, коли вона була вже потрібна – це був "Фольксваген Поло". Потім він став замаленький, ми продали, купили "Фольксваген Шаран", на якому ми зараз їздимо. Зараз сім’я збільшується, будемо купувати, напевно, щось інше.
- Ваш канал "24" подавався на отримання цифрової ліцензії?
- Так. Відмовили, звичайно.
- Чому?
- Я багато читав на цю тему на "Телекритиці". Я дивлюсь на це з посмішкою. Тому що на сьогоднішній день інтернет настільки набирає свої оберти, що цифра в телебаченні просто завтра втратить свою актуальність.
Кілька місяців тому я проводив експеримент. Я мав зустріч з молоддю. Я спитав: "Хто з вас дивиться телевізор?". 3%. Всі інші новини дивляться тільки через інтернет - і телебачення також через інтернет. Тому я не вірю в цифрове телебачення з тим форматом, який у нас зараз реалізовується. Це - проект, з якого нічого не вийде.
- Запорізький депутат-регіонал Богуслаєв у інтерв'ю "Українській правді" теж обурювався, що подавав заявку на цифрову ліцензію для своєї телекомпанії, але отримав відмову. Після чого збирався скаржитися Ганні Герман. Ви говорили з нею на цю тему?
- Ні, я на цю тему ні з Герман, ні з кимсь іншим не говорив. Коли вона приїжджає до Львова, ми спілкуємося. Коли відбуваються якісь наради в адміністрації президента, я деколи до неї заходжу, поп’ю кави. Тобто це виключно робочі стосунки. Я стараюся підтримувати їх зі всіма.
- Чи існує якийсь авторитет Герман в істеблішменті Львова або серед виборців Львова?
- Я пригадую такий цікавий випадок. Коли я тільки почав працювати міським головою, відбулося декілька приїздів перших керівників держави: Ющенка, Тимошенко, потім через деякий час був приїзд Януковича. Ці зустрічі проходили в палаці Потоцьких, де збиралася так звана еліта міста й області, істеблішмент.
Але що мене вразило. Ви б бачили, як вони приймали Ющенка! Ну це було просто… Як після цього приймали Тимошенко. (зітхає) Це був такий загальний прояв глобальної любові. Потім як приймали Януковича, коли він був прем’єр-міністром? На його адресу лунали вірші! Я, тоді достатньо молодий мер, був здивований. А потім мені говорять: "Андрій Іванович, ви не бачили, як вони приймали Горбачова, Кравчука, Кучму і так далі".
У нас люблять шанувати людей, які при владі. Але що потім про них говорять на кухні? О це вже є цікаво!
- Запитання ж було про Герман...
- Ганна Миколаївна – це є сильна жінка, яка дуже часто може дати дуже мудру пораду. В неї дуже складна доля. Вона сама себе робить. Вона комусь подобається, комусь не подобається. Але вона сильна людина. Мені подобаються сильні люди.
Сергій Лещенко, УП
Українська правда
До списку статтей
