Особливості шенгенської корупції
Найширші ворота в Європу воліють тримати причиненими
У Львові розгорається міжнародний скандал: Генеральне консульство Республіки Польща – визнаний із 2004 року світовий рекордсмен за кількістю виданих шенгенських віз (до 300 тис. на рік) – офіційно погрожує припинити свою роботу і передислокуватися в інше місто. У ноті, скерованій представництву МЗС України у Львівській області, польська дипломатична місія вимагає від влади Львова рішучих заходів «для охорони інтересів і безпеки громадян України, які клопочуть про отримання віз». Навряд чи Генконсульство могло зробити й оприлюднити таку жорстку заяву без погодження з Варшавою. Водночас в українських громадян, про яких так піклуються польські дипломати, виникає чимало питань стосовно прозорості видачі віз консульством Польщі.
Мова ультиматумів
«Ми не можемо допустити перенесення Генерального консульства Республіки Польща до Луцька чи Вінниці», – миттєво зреагував на ноту польських амбасадорів перший заступник голови Львівської облдержадміністрації Мирон Янків, який до цієї посади працював на дипломатичній роботі саме у столиці Польщі. Львівський посадовець закликав обласну та міську владу спільно з правоохоронними органами та податковими інспекціями негайно вирішити навколовізову проблему, щоб нікому не давати приводів для акцій протесту.
А такий прецедент уже був: 4 липня, в день другого туру виборів президента Польщі, мітингували працівники будівельної компанії «ВЕЕМ-Будсервіс», генпідрядчика спорудження нової будівлі польського консульства у Львові на вулиці Івана Франка, 108. Причиною акції протесту стало припинення фінансування цього на 95% готового об’єкта замовником – польською стороною. Фінансовий конфлікт між замовником і генпідрядчиком набув публічного розголосу якраз напередодні очікуваної здачі новобудови в експлуатацію – 31 червня. За словами консула Генконсульства Республіки Польща у Львові Рішарда Бялацкого, перенесення візового відділу в нове, сучасне приміщення вирішило би візову проблему «на 120%».
Натомість Мирон Янків чомусь говорить тільки про необхідність облаштування місць паркування для автомобілів, пунктів харчування і біотуалетів поблизу старого приміщення візового відділу польського консульства. Міська ж влада, очолювана мером Андрієм Садовим, узагалі мовчить. І лише представник МЗС України у Львові В’ячеслав Войнаровський відверто нагадав громадськості, що головним клопотом є постійний безлад за огорожею візового відділу: під’їзні шляхи переповнені натовпом людей, котрі вишикувалися у довжелезні черги за візами, а також захаращені вагончиками, в яких торгують харчами, кавою, цигарками та різним дріб’язком.
Прибуткова справа
Довкола шенгенських віз для українських громадян крутяться великі гроші, найбільші з яких – у Львові. Експерти запевняють, що офіційний дохід, який отримує польська сторона, є удвічі або й утричі менший від тіньового обігу навколовізових коштів. Він сягає від ?20 млн до ?30 млн на рік. Генконсул Гжегож Опаліньский нещодавно повідомив, що «консулят», у якому тепер працює майже сто осіб, щодня видає від 1500 до 2300 віз різних типів і посвідчень малого прикордонного руху. За рік – у середньому 300 тис. За теперішньою пільговою для громадян України ціною візи (?35 за звичайну і ?70 за термінову) загальна річна вартість усіх віз становить ?10–12 млн. Без посередників. Проте вони завжди були і є.
Візовий кодекс ЄС, що запрацював в Україні з 5 квітня 2010 року, узаконив діяльність різних посередників, зокрема й туристичних фірм, які замість дозволеної півціни від стандартного консульського збору беруть із клієнтів за свої послуги від двох третіх (віза на два тижні) до п’яти таких сум (на півроку і більше). На сайті Генконсульства Республіки Польща у Львові зазначено 55 туристичних фірм. Водночас тіньові посередники, які без проблем працювали й працюють на візовому полі, даючи про себе знати в газетних та інтернет-оголошеннях за номерами мобільних телефонів, виставляють за шенгенську візу цінник від ?300 до ?900.
Вартість «львівського шенгену» залежить також від строку дії візи: що він більший, то дорожчі послуги з її отримання. Причому за високої ціни не потрібно надавати посередникам жодних додаткових документів, окрім закордонного паспорта прохача. Хоча згідно з Візовим кодексом ЄС працівники консульства якраз мають усі права вимагати від претендента на шенгенську візу будь-якого додаткового документа на власний розсуд. Щоб переконатися, що він не має наміру залишитися в Європі довше, ніж це буде дозволено терміном візи, або й назавжди.
Візова тінь
Хто запровадив «документальну» пільгу для тих, хто щедро платить посередникам, – таємниця. Куди й кому надходять ці тіньові кошти, достеменно невідомо. А ті, кому належало б це давно з’ясувати, або відмовчуються, або повідомляють, що оштрафували десяток спритників, які постійно стають у чергу за візами, а відтак продають своє місце у черзі за 300–500 грн. Експерти вважають: із погляду закону ці люди навіть не вчиняють злочину, бо очевидного факту шахрайства немає, адже той, хто купив місце, обов’язково потрапляє в приміщення консульства. Більше насторожує інше: із середньої кількості 2 тис. віз, які видає на день польське консульство, на живу чергу перепадає тільки 100–200. Решта – урожай посередницьких структур, повний список яких теж нікому невідомий.
«Візовий кодекс ЄС урегулював посередництво з отримання віз через надання додаткових платних послуг із прийняття візових заявок, перевірки пакета документів та їх доставки до консульських установ, – розповідає Тижню юрист Дмитро Гудима, голова громадської організації «Гармонія і порядок». – Але при цьому консульство має гарантувати заявникам можливість доступу до нього і без посередників. Однак як реалізувати таку гарантію за наявності великих черг, не зовсім зрозуміло».
«Торік Львівське юридичне товариство проводило моніторинг візової політики двох генконсульств у Львові – Польщі та Чехії, – каже регіональний координатор громадської ініціативи «Європа без бар’єрів» Андрій Лепак. – Добре, що в польському консульстві зафіксовано найнижчий рівень відмов в отримані візи, однак тут постійно є черги. Крім незручностей для наших громадян черги породжують можливості для численних зловживань».
У підприємців Львівщини уривається терпець. Три авторитетні обласні організації роботодавців із різних галузей, оцінюючи нинішній стан видачі віз у Генконсульстві Польщі, назвали його таким, що принижує гідність українських громадян і завдає шкоди українсько-польській співпраці. Насамперед економічній.
Підприємець Наталія Писарчук зі Львівщини унаслідок проблем із польськими візами змушена підписувати угоди з давніми і новими польськими партнерами на прикордонному КПП. Їй легше і дешевше сьогодні полетіти до своїх турецьких партнерів у Стамбул чи Анкару, аніж принижуватися і переплачувати через посередників за короткотермінову візу в Польщу.
Днями польський консул Рішард Бялацкі оголосив про те, що невдовзі у Львові буде запроваджено систему e-konsulat. Це дозволить подавати заявки і документи на візи в режимі on-line через інтернет. Проте в близькому майбутньому у Львові вона стосуватиметься тільки менеджменту Кредобанку, що має польський капітал, а також організацій і товариств, ментально і духовно близьких до Польщі. Грубо кажучи, спрощений режим видачі польських віз працюватиме лише для своїх.
Роман Монкут,
Львів
Український тиждень
До списку статтей
