|
||
Великий російський задум
Міністерство закордонних справ України отримало інформацію (щоправда, наразі усну) про намір Генерального консульства Російської Федерації у Львові відзначити цього року 90-ту річницю Брусиловського прориву в Першій світовій війні. Інша ініціатива – відсвяткувати 300-річчя відвідин нашого міста російським царем Пєтром І. Усі ці заходи повинні, за задумом Генконсульства, пройти на міждержавному рівні (!) за участю офіційних гостей із Росії. Рішення про надання чи ненадання дозволу на організацію святкувань зазначених річниць у міждержавному форматі МЗС України ухвалювало на основі консультативних думок українських науковців. Зокрема, фахівці Інституту історії НАН України, які вивчають історію Першої світової війни, поставили під сумнів доцільність відзначати на міждержавному рівні річницю Брусиловського прориву. Доктор історичних наук В. Волковинський зазначає, що згаданий прорив був наступальною операцією Південно-Західного фронту по лінії Луцьк-Чернівці. Російське командування прагнуло використати Брусиловський прорив для перелому в І світовій війні на користь царської Росії, яка хотіла під час війни приєднати до своєї імперії загарбані західноукраїнські землі. Як пише Ярослав Грицак у “Нарисах історії України”, так званий Брусиловський прорив розпочався наприкінці травня 1916 року. Російські війська під командуванням генерала Алєксєя Брусилова до кінця літа захопили Буковину, східну частину Галичини та Західну Волинь. Однак удруге захопити австрійський Львів Брусилову не вдалося – восени того ж 1916 року австро-німецькі війська відбили атаку росіян. “Війна сильно зактивізувала національне питання. Одягнені у військові мундири селяни не цілком розуміли, ради чого їх покликано на фронт і кинуто у земляні окопи. Від них очікувалося, що вони повинні віддати своє життя за батьківщину. Але що було їхньою батьківщиною? Українці, що воювали по обидва боки фронту у складі ворогуючих армій, говорили тією ж самою мовою, співали однакові пісні і мали подібні традиції”, – пише у своїй книзі Ярослав Грицак. В Інституті історії НАН України зазначають, що ця битва принесла Україні великі жертви та руйнування. Фахівці вважають, що Брусиловський прорив не заслуговує на особливу увагу та відзначення, оскільки інтересів України тут не відстоювали: з боку Австро-Угорщини битва була оборонною, а з боку росіян – прямим наступальним ударом. “Газета” вирішила також з’ясувати мотивацію Генерального консульства РФ у Львові в цьому питанні. Генеральний консул Євґєній Гузєєв розповів, що задум влаштувати масштабні святкування річниці Брусиловського прориву належить місцевим російським громадським організаціям, які хочуть у такий спосіб наголосити на важливості цієї події. Очевидно, для них самих. Планують залучити до святкувань, окрім Львівської, також Рівенську, Закарпатську, Волинську та Чернігівську області, тобто ті території, де відбувалася битва. А ще консульство хоче запросити на святкування делегацію з Орловської області – батьківщини генерала Брусилова, а також гостей із Держдуми Росії. – Мета цих заходів – вшанувати пам’ять наших предків, які загинули в Першій світовій війні. Там же брали участь не тільки росіяни, а й українці, поляки й інші слов’янські народи, – зазначив Євґєній Гузєєв. – Ми ж виступаємо за примирення. І це гарна дата, щоб примирити народи, котрі воювали між собою. Стосовно річниці приїзду Пєтра І до Львова, то, гадаю, для такого культурного міста було б важливо знати, що імператор тут був, і що тут вирішувалася історія. Однак із думкою, що це гарна нагода для примирення, не погоджується МЗС України. У листі, який це відомство надіслало Львівській міській раді, йдеться про те, що “недоцільно проводити офіційні святкування на міждержавному рівні”. Натомість міністерство не має нічого проти проведення наукових конференцій за участі, зокрема, українських істориків, котрі виклали б своє бачення й оцінку ролі спільних в історії України та Росії подій. Що ж до дещо дивної пропозиції відзначити також і 300-річчя візиту до Львова Пєтра І, то фахівці радять узяти до уваги негативну роль, яку відіграв російський імператор в історії українського козацтва та в розвитку української нації загалом. |
|
| ||||