|
||
ЧЕРЕЗ «ФІНАНСОВУ» ЛЮБОВ ДО ГРИБОВИЦЬКОГО СМІТТЯ САДОВИЙ ДОГРАЄТЬСЯ ДО ЛОНДОНСЬКОГО СУДУ
– Про «ГАФСу» у Львові згадують час до часу, коли вкотре виринає тема Грибовицького сміттєзващиле. Ваша фірма має історію чи вона створена під один проект? – Не те що історію, а довгу й успішну історію. Фірма «ГАФСА» заснована 1995 року, основу її складають випускники геологічного факультету Львівського університету. Ми працюємо в Стрию, платимо податки у Львівській області. У 2005 році наше підприємство було визнане найкращим на Стрийщині і нагороджено похвальною грамотою голови Львівської області Петра Олійника. Свого часу ми вели роботи із ліквідації аварій на нафтопродуктопроводах на основі сорбенту, власного виробництва. З 1998-го працювали над очищенням водоносних горизонтів від нафтопродуктів у місцях локалізації забруднень – відповідно до постанови Кабміну, яка передбачала, що фірма, яка власним коштом ліквідує аварію, отримує за це право на використання нафтопродуктів, які були відкачані внаслідок аварії. Ми побудували велику систему очистки у Полтавській області, де збудований великий завод з переробки газового конденсату. – Як виникла ідея з Грибовицьким сміттєзвалищем? – Річ у тому, що сміттєзвалища є техногенними родовищами біогазу. Отож, ми уклали низку договорів з міськими радами в Україні. Власним коштом провели оцінку сміттєзвалищ і отримані результати нас вразили. Наші звалища сміття справді виявилися техногенними родовищами біогазу, які у всій Європі, крім країн СНД, експлуатуються. Видобутий біогаз використовується як альтернативне джерело енергії. Відтак, 2004 року ми уклали відповідний договір з Львівською міською радою. Він передбачав, що ми самі фінансуємо роботи з дегазації сміттєзвалища, натомість отримуємо право власності на видобутий газ. Цей договір був підписаний на весь період дегазації – 15 років. За нашими оцінками, з Львівського сміттєзвалища можна видобути 700 млн кубічних метрів біогазу. Наші данні збігаються з даними Інституту біохомії горючих корисних копалин та англійських експертів, які також оцінювали це сміттєзвалище. Далі був зроблений проект дегазації Львівського сміттєзвалища. На цьому етапі ми отримуємо інформацію, що дегазувати сміттєзвалище можна через механізми Кіотського протоколу, згідно з яким держава, що перевищує свою квоту викиду парникових газів, яким є метан – складова частина біогазу, може в третій країні фінансувати проекти утилізації твердих побутових відходів. За утилізований в третій країні вуглекислий газ країна-донор отримує у розпорядження відповідну додаткову квоту. – Тобто Львів може долучитися до Кіотського протоколу? – Так, згідно із договором із Львівською міською радою та вимогами Кіотського протоколу ми запросили англійського інвестора «Біогаз технолоджі». Його представники приїхали сюди, оцінили потенціал полігону і заявили, що згідно з договором інвестор не може ризикувати своїми грішми: в договорі були слабкі пункти, які і визначали цей ризик. Отож, англійці запропонували свої доповнення до договору. Як наслідок, з міською радою Львова був підписано нову угоду – з врахуванням побажань інвестора. – Як так сталося, що з того часу проект не реалізовувався? – Змінилася влада, міським головою Львова став Андрій Садовий. Нашим проектом зацікавився заступник міського голови Микола Одуха. Ми зустрілися з ним і повідомили, що вже працюємо на полігоні, показали проект з дегазації. Цифра 700 млн метрів кубічних біогазу вразила заступника міського голови Львова. В той же час ми спільно з Інститутом геології і геохімії розробили комплексну програму щодо Грибовицького сміттєзвалища. Тобто, розбили проблеми блоках – дегазація, фільтрати, гудрононакопичувачі, рекультивація і закриття сміттєзвалища. Понад те, ця комплексна програма була розписана по датах, а також було розроблено план фінансування. Наголошу, це єдина така деталізована програма щодо Грибовицького сміттєзвалищу. Тим часом ми займалися дегазацією, розпочали роботи щодо другого блоку проблем – знешкодження фільтратів. І от, місто оголосило тендер на знешкодження фільтратів. До участі у ньому ми запросили рівненську фірму «ВКО», виступивши у ролі її підрядника. Тендер ми виграли. Більше того, незважаючи на те, що кошторис проекту становив 3,5 млн гривень, ми погодилися на 2,5 млн грн. – Чому? – Ми розглядали Львівський полігон як базовий, хотіли на його базі напрацювати пілотний проект. Львівське сміттєзвалище мало стати для нас своєрідною візитівкою. Отож, ми готові були інвестувати 1 млн грн власних коштів, а 2,5 млн грн мали надійти з бюджету. Далі з міського бюджету на знешкодження фільтратів надійшло 600 тис. грн, будівництво йшло випереджувальними темпами. Водночас ми не просили у міста додаткового фінансування, навпаки, готові були почекати на оплату. І раптом за кілька тижнів після зустрічі з Одухою з’являється інформація, що австрійський мільйонер Хрістіан Чернер готовий вирішити проблему Грибовицького сміттєзвалища, в тому числі, виконати ті роботи, які ми вже проводили і за бюджетні, і за свої гроші. Нам надіслали телефонограму з вимогою припинити роботи на Грибовицькому сміттєзвалищі. Ми відповіли, що готові проводити роботи на об’єкті власним коштом і зобов’язуємося здати його вчасно у 2006 році – незважаючи на відсутність фінансування. Але тут оголошується конкурс з проведення робіт щодо дегазації Львівського сміттєзвалища. І яке ж було наше здивування, коли опис усього комплексу робіт щодо до цього конкурсу майже один до одного збігався з тим, що було передбачено у нашій програмі. Далі на цей конкурс зголосилися фірма Христіана Чернера, чехи та італійці. Ми принципово не брали участі в цьому конкурсі, бо маємо чинний договір з міською радою. Але інвестори почали з’ясовувати всі нюанси. Саме в той же час у Києві проходила міжнародна екологічна конференція, де брали участь іноземні фірми, а також наша фірма «ГАФСА». Отож, представники новоспечених інвестори повідомили нам, що львівська влада нас вже не хоче. Відтак, запропонували нам продати право на проведення робіт на Львівському сміттєзвалищі. Натомість ми вирішили подивитися, чим закінчиться конкурс. Як відомо, його було відкладено, бо в конкурсантів не виявилося грошей. Ні, не для реалізації проекту, а для перемоги в конкурсі. – Тобто? – Ми знаємо увесь той підкилимний процес, які суми були заявлені. Сказати, хто і з ким вів переговори – ми не можемо, але логіка саме така. Якщо вона неправильна, то хай конкурсанти або ж міська рада надасть мені свій варіант відповіді на запитання, чому в подальшому конкурси щодо Грибовицького сміттєзвалища були неодноразово відкладені. – Що далі? – А далі – ще веселіше. Юридичне управління міської ради подало до Господарського суду Львівської області лист, де запропонувало визнати договір міської ради з фірмою «ГАФСА» недійсним. Натомість суд визнав договір чинним. Тоді ми прийшли до Садового, щоб розповісти йому про проект. Мер захотів ознайомитися лише з фінансовою частиною, технічна його не цікавила. Тоді ж у мене склалося таке враження, що міські чиновники думають, що Кіотський протокол – це продаж повітря інвестору, за яке можна одержати шалені гроші. Насправді процедура Кіотського протоколу досить складна. Власне, результат того, що ми показали Садовому бізнес-план був ще несподіваніший: в Апеляційному суді з’явився новий позов від міської ради – вже за підписом самого Садового – з вимогою визнати договір недійсним і скасувати рішення Господарського суду. Ми і Апеляційним суд виграли. Львівська ж міська рада подала позов у Вищий господарський суд України. На той час ми уже уклали аналогічні інвестиційні угоди у Ялті та Алушті, отримавши на їх реалізацію 1,5 млн доларів. До речі, ці проекти, щодо яких ми співпрацювали з англійцями, ми здаємо в лютому 2008 року. Також почали готувати проект в Полтаві, де нашими партнерами є низка японських фірм, а по проектах в Черкасах та Чернівцях ми співпрацюємо з німецькими і американськими фірмами, а щодо Львівського сміттєзвалища, то ми підписали договір про співпрацю з англійською фірмою «Карбон кепітал маркет» та американською «С 6 кепітал». Тим часом було організовано чергову рейдерську атаку на наш проект. Улітку цього року львівська влада оголосила другий конкурс. Знову ж таки, ми не брали у ньому участі. Чесно кажучи, було ніколи: судились із Садовим та готували документи для наших іноземних партнерів. На конкурс з’явилися три фірми – донецька «Еко-ресурс», київська «Грінго» і Христіан Чернер, але він йшов «паровозом», оскільки зобов’язання були взяті не перед ним. 20 вересня мав бути визначений переможець, але 18 вересня Вищий господарський суд відхилив позов Львівської міської ради і визнав договір чинним. У день конкурсу представник міської ради оголосив, що захід не відбудеться через протест прокурора. Наша версія – міська влада звернулася до прокурора і попросила внести протест для того, щоб Садовий зберіг своє обличчя. Візьміть почитайте обґрунтування того протесту – це повна маячня. – Як чинитимете тепер? – Ми вже отримали інвестиції від англійців та американців на Львівський полігон. Відтак, ми офіційно поштою надали Львівській міській раді технічне завдання і графік робіт на Грибовицькому сміттєзвалищі. Правда, досі немає жодної відповіді. Хоча згідно з процедурою протягом місяця маємо отримати відповідь. Також ми подали пану Бабаку (раднику Садового) листа з проханням узгодити майданчики для буріння, повідомивши і його, що ми отримали інвестиційні гроші. Пан Бабак зустрівся з нашим гендиректором Ярославом Кухаром і заявив: на Грибовицькому сміттєзвалищі фірма «ГАФСА» працювати не буде. Натомість було запропоновано вибрати інший проект у Львові. – Як плануєте відреагувати на Бабака? – Ми використали весь переговорний потенціал. Відповідно до договору з нашими іноземними партнерами ми маємо розпочати роботи з наступного понеділка – 17 грудня. Ми приїдемо на Грибовецьке сміттєзвалище з технікою, судовими рішеннями, якщо нас не пропустять на полігон, то будемо це розцінювати як протидію законній господарській діяльності і будемо звертатися в прокуратуру. Згідно з договорами з іноземними інвесторами всі спірні питання щодо проекту з Грибовицького сміттєзвалища будуть вирішуватися у Лондонському арбітражному суді. Американці та англійці повідомили мені, що у випадку протиправних дій Львівської міської ради вони задіють усі свої юридичні сили. |
|
| ||||