|
||
Щасливі разом...
Зупинятися подружжя не планує - вони подали у міську раду документи на створення першого у місті дитячого будинку сімейного типу та чекають позитивного результату. Ще з порогу квартири Зулкарнєєвих чути веселий гамір та метушню. Трирічний Владик, чотирирічна Ліка і семирічна Ліза бігають по кімнаті й галасують, з цікавістю поглядаючи на мене. Першою дитиною у родині Зулкарнєєвих став наймолодший Владик. Порадившись, подружжя вирішило всиновити дитину, в якої було мало шансів отримати в майбутньому сімейний затишок. Зійшлися на думці про темношкірого малюка, адже таких дітей українці беруть у свої сім'ї неохоче. В управлінні освіти, куди звернулися Сергій та Тетяна, їм сказали, що такий малюк є. У дитячому будинку Зулкарнєєви побачили Рому (так тоді звали хлопчика), а незабаром, у березні 2005 року, вони забрали його додому. Ім'я вирішили змінити, бо воно зовсім не пасувало йому. "Спочатку Владик був тихим і мовчазним, та з часом його "прорвало". Зараз це надзвичайно енергійна, весела та непосидюча дитина, ми вже не уявляємо свого життя його сміху", - розповідає Сергій. "Коли приходили до Владика, познайомилися з Лікою та Лізою, яких згодом вирішили взяти як прийомних дітей. Ліка дуже схожа на одну мою знайому, тож я наче прикипіла до неї душею, - розповідає Таня. - Ліза теж нам дуже сподобалася. Тому й забрали їх одночасно. Звісно, крім радості, були й проблеми. Спочатку діти насторожено ставилися один до одного, ревнували. Особливо Ліка, у якої справжній грузинський характер - вона вперта та наполеглива. Владик теж вередував, вимагаючи уваги. Найлегше було з Лізою, бо вона як найстарша все розуміла. Проте діти швидко потоваришували і зараз сумують один без одного. Тетяна - майбутній психолог, вона навчається на філософському факультеті ЛНУ імені І. Франка, має диплом модельєра. Наразі займається підприємницькою діяльністю. Сергій викладає англійську мову в компанії "Софт Серв". Одружилися вони у 2003 році. "За іронією долі, у нас є ще одна "майже прийомна" донька Наталя, - розповідає Тетяна. - Коли захворіла моя мама, я подала оголошення в газету, що безкоштовно візьму на квартиру дівчину, яка б доглядала за нею. Прийшла Наталя. На запитання, де вона раніше жила, відповіла - у гуртожитку кулінарного училища, а ще раніше - в Червонограді, в інтернаті. Поступово дівчина також стала членом нашої родини, хоча й неофіційно. Наталя мріяла вступити до університету імені Івана Франка на факультет культури та мистецтв. Ми хотіли їй допомогти, намагалися звернути увагу декана на те, що дівчинка - сирота, не така впевнена в собі, як "домашні" діти. Та їй уже 21 рік, тож вона не могла вступати на пільгових умовах як дитина-сирота. Першим етапом вступних іспитів був творчий конкурс. Для Наталі вийти на сцену, щоби продемонструвати свої здібності, було однаково, що для нас потрапити у Голівуд. Вона так хвилювалася! Дівчина співає у церковному хорі, має дуже гарний голос. Проте журі оцінило її здібності у... нуль балів за 60-бальною шкалою, аргументуючи це тим, що вона виступала без музичного інструменту, хоча це не є обов'язковою умовою конкурсу. Після такого шоку на другий іспит Наталя не пішла, хоча так мріяла вчитися... На мою думку, це не зовсім справедливо". Коментар: Ірина ТРІЛЬ, головний спеціаліст Львівського міського центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді: - За дітьми у прийомній сім'ї держава залишає всі пільги, передбачені законодавством. Утримання прийомної дитини в сім'ї фінансує держава (два прожиткових мінімуми для дітей відповідного віку), до того ж, одному з прийомних батьків виплачують грошове забезпечення у розмірі 35% від розміру соціальної допомоги на кожну прийомну дитину. Прийомні діти мають право підтримувати контакти з біологічними батьками, якщо таке спілкування не суперечить інтересам дитини і не заборонене рішенням суду. Наразі у Львові створені та успішно функціонують шість прийомних сімей, де виховують сім прийомних дітей. Цим малюкам пощастило знайти сімейне тепло та затишок. Але ще дуже багато дітей тільки мріють про сім'ю. |
|
| ||||