Архів новин

Безпідставні обвинувачення України в «геноциді» щодо поляків шкодять Угоді про асоціацію з ЄС

Заява польського сенату про «етнічної чистки з ознаками геноциду», які нібито здійснювали українці проти поляків у часи Другої світової війни, дає єврочиновникам ще один «залізний аргумент» для гальмування укладення Угоди про асоціацію між Україною та Євросоюзом. Про це пише український історик, доктор історичних наук Іван Патриляк у своїй колонці для «Українського тижня».

«Польща, яка роками твердить про свої адвокатські функції щодо України в європейській спільноті, на жаль, сьогодні із захисника перетворилася на обвинувачувача. Коли на перепоні до укладення Угоди про асоціацію між Україною та ЄС стоять колосальної ваги проблеми внутрішнього плану, наш "адвокат" сумнівною як з правової, так і з історичної точки зору заявою сенату виставляє Україну в очах решти європейців "геноцидогенеруючою" нацією. У єврочиновників з’явився ще один "залізний аргумент" для гальмування європейського поступу Києва, підкинутий нашим адвокатом у прокурорській мантії», — пише історик Іван Патриляк, доцент Національного університету імені Тараса Шевченка.

Також Іван Патриляк в інтерв'ю Gazeta.ua підкреслив, що визначення «етнічні чистки з ознаками геноциду» не відповідає юридичним нормам: «Формули, якими оперує польський політикум, не відповідають жодним визначенням геноциду, що існують у міжнародній практиці». Натомість історик додає, що в тексті резолюції немає згадок про українських жертв трагедії: про українські села, спалені польською поліцією на німецькій службі, після початку масштабного повстання УПА в березні — квітні 1943 року; про вбитих і замордованих українських селян; про масову співпрацю поляків з німцями і радянськими партизанами, метою якої було придушення руками червоних і німців українського визвольного руху задля збереження земель Волині та Галичини у складі повоєнної Польської держави.

«Фраза в постанові, що поляки виступають за дружбу й примирення з українським народом, але це можливо лише після обопільного засудження злочину, є лукавою, — говорить відомий дослідник історії Другої світової війни. — Адже якщо поляки засудять свої злочини, а українці — свої, то це буде справді засудженням злочинів. Якщо ж поляки будуть засуджувати лише те, що чинили українці, — жодного примирення не буде. Бо виглядає так: наші борці вчинили щось неправильно, але зробили це в ім'я свободи, а ваші — злочинці, а все позитивне, що вони робили, перекреслюється тим, що вони вбивали наших людей. Це не та формула, за якою можна йти на порозуміння».

«Має бути взаємне покаяння за військові злочини. І польська сторона має визнати, що злочинні акти мали місце і з її боку. Якщо ж вона це визнає, це відразу відкине версію про геноцид, бо він не може бути з обох боків», — підсумував дослідник.

Як відомо, 20 червня верхня палата парламенту (сенат) Польщі прийняла резолюцію напередодні 70-ї річниці Волинської трагедії, якою звинуватила Організацію українських націоналістів та Українську повстанську армію в проведенні проти польської людності Волині та Галичини «етнічної чистки з ознаками геноциду».

Нагадаємо, що у 1942—1947 роках точилася Друга польсько-українська війна, яка розгорнулася в рамках Другої світової війни. Війна йшла за українські території, які до 1939 року входили до складу Польщі (Холмщину, Волинь, Галичину), на яких українці хотіли створити власну державу, а поляки бажали відновлення довоєнних кордонів. Проте питання кордонів вирішилося після Другої світової без участі українців і поляків, після чого комуністична влада Радянського Союзу та Польщі насильно змінила етнічну конфігурацію західноукраїнських та східнопольських територій.

Про це повідомляє прес-центр Центру досліджень визвольного руху.

Щоденний Львів

Всі новини випуску 
Читайте усі останні новини Львова тут