|
||
Депопуляція України
Роки Кількість населення (станом на 1 січня) 1991 51 млн 944 тис 400 1992 52 млн 56 тис 600 1993 52 млн 244 тис 100 1994 52 млн 114 тис 400 1995 51 млн 728 тис 400 1996 51 млн 297 тис 100 1997 50 млн 818 тис 400 1998 50 млн 370 тис 800 1999 49 млн 918 тис 100 2000 49 млн 429 тис 800 2001 48 млн 923 тис 200 2002 48 млн 457 тис 100 2003 48 млн 3 тис 500 2004 47 млн 622 тис 400 2005 47 млн 280 тис 800 2006 46 млн 929 тис 500 2007 46 млн 646 тис 2008 46 млн 372 тис 700 2009 46 млн 143 тис 700 2010 45 млн 962 тис 900 2011 45 млн 778 тис 500 2012 45 млн 633 тис 600 2013 45 млн 553 тис Демографи вважають, тенденція зниження кількості населення в Україні пов’язана зі зменшенням народжуваності та зростом смертності (депопуляція) українців. «Депопуляція на загальноукраїнському тлі триває з 1991 року. Пов’язана вона з динамікою основних демографічних процесів. Протягом тривалого часу – принаймні першого десятиліття з часів Незалежності смертність в Україні переважно зростала, а народжуваність – падала фактично до 2001 року», – заявила в коментарі Тиждень.ua завідувач відділу досліджень демографічних процесів та демографічної політики Інституту демографії та соціальних досліджень імені М.Птухи НАН України Ірина Курило. Водночас пік депопуляції припадав на 2001-2002 роки. «А з 2007-2008 року смертність почала знижуватися. Але тим не менше, ця різниця настільки велика, що на сьогодні вирівнювання цих показників досі не досягнуто. Тобто певна депопуляція зберігається і ще певний час буде зберігатися хоча б і тому, що в Україні чимало людей похилого віку», – зазначає Курило. За словами експерта, серед інших причин зменшення українців є і соціально-економічні проблеми. «Період поліпшення соціального і економічного характеру припадав на 2000-2001 роки до 2007-2008 – до фінансово-економічної кризи. Економічні чинники звісно впливають як на стан здоров’я і смертність, так і на народжуваність», – додала вона. З 1994 по 2004 рік, за словами експерта, з України спостерігалося від’ємне сальдо міграції – перевищення еміграції над імміграцією. «З 2004 року спостерігалося порівняно невелике позитивне сальдо міграції. У 2006, зокрема, в Україну приїхало 14 тис осіб, 2007 – 16 тис, 2012 – 61,8 тис. Тобто показник збільшується, однак на фоні загальної чисельності у 45 млн пара десятків тисяч осіб «погоди» не робить», – зазначає Курило. Зі свого боку заступник директора Інституту соціології НАНУ, один із провідних вітчизняних суспільствознавців Євген Головаха називає кілька проблем зменшення населення. «Серед них: відкриті кордони, занепад охорони здоров’я, погіршення умов життя, економічна криза тощо. Проблема в Україні полягає в тому, що збігаються кілька негативних обставин, які додалися до того, що Україна стала урбаністичною державою і не могла відтворювати традиційну модель репродуктивної поведінки», – вважає він і зауважує, що питання можна вирішити, змінивши державну політику. «За рахунок політики можна уповільнити цей процес. Якщо ця політика буде ефективною, то ці зміни не будуть такими драматичними», - додав він. Водночас, за останніми прогнозами Інституту демографії та соціальних досліджень імені М.Птухи НАН України, станом на 2030 рік Україну населятиме близько 43 млн 174 тис людей, 2040 - 41 млн 339 тис, 2050 - 39 млн 635 тис, 2061 - 37 млн 338 тис. |
|
| ||||