Архів новин

У ВРУ повинна бути Карпатська депутатська група – Руслан Кошулинський

23 лютого у польському містечку Красічині (неподалік Перемишля) відбулась шоста міжнародна конференція із циклу «Європа Карпат». Організатори – Парламентська карпатська група сейму Польщі, а також Асоціація «Карпатський Єврорегіон Польща». Учасниками були парламентарі, урядовці, бізнесмени та журналісти із України, Польщі, Угорщини, Словаччини та Швейцарії.

Найшанованішим гостем з України став заступник голови Верховної Ради України, «свободівець» Руслан Кошулинський. Відкрив захід віце-маршал Сейму Республіки Польщі, голова Парламентської карпатської групи Марек Кухніцький.

Відбулося чотири дискусійні блоки, назви яких в загальному окреслюють головні теми, що були обговорені: 1. «Парламентське співробітництво карпатських країн». 2. Ухвалення проекту документа під назвою «Карпатська стратегія» (попердні положення, взаємопов’язання Стратегії з Карпатською конвенцією та Карпатським горизонтом). 3. «20 років Карпатського євро регіоні. Разом заради Карпат». 4. «ЗМІ у Карпатах – співпраця сприяє розвитку».

Заступник Голови Верховної Ради України Руслан Кошулинський розпочав із повідомлення про ситуацію у ВРУ: роботу українського парламенту розблоковано, за згодою опозиції і влади внесено зміни у регламент, що, по суті, унеможливлюють неособисте голосування, ухвалено заяву на підтримку курсу України до ЄС. Конференція схвально відреагувала на такі новини.

Відтак, Руслан Кошулинський наголосив, що такий перебіг подій сприятиме активізації України у проектах Карпатського Єврорегіону. Воднораз він особисто бере зобов’язання якнайскоріше і якнайповніше опанувати карпатську проблематику, яка йому і без того близька Бо, по-перше, він львів’янин, по-друге, його жінка гуцулка.

Щодо речей, які слід реалізувати негайно, то Руслан Кошулинський вважає, що крайня пора створити у ВРУ Карпатську депутатську групу. «Таке завдання актуальне і з того погляду, що нині у ВРУ ми маємо не тільки партійних, а й мажоритарних депутатів, які як ніхто зацікавлені у розвитку своїх територій», - зазначив Руслан Кошулинський.

Якщо ж підбити підсумки того, що прозвучало у Красічині, то слід зазначити таке. Карпатські території є депресивними, зі слабкими економіками, в яких з різних причин перестали діяти стимули для саморозвитку. До того ж, це регіони, населення котрих щораз зменшується. На цьому наголосила депутат сейму Республіки Польщі, представник тамтешньої Парламентської Карпатської групи Юзефа Гринкєвіч.

Отож, постає найголовніше питання Карпатського Єврорегіону, яке сформулював голова Комітету з питань Європейського Союзі Національних зборів Угорщини Річард Горчік: звідки брати гроші.

Насамперед йдеться про зовнішні джерела фінансування, залучення котрих дозволило б в перспективі запустити механізми самофінансування. З цього погляду найбільше говорили про фонди ЄС та про якомога ширше включення карпатської проблематики у різні програми Європейського Союзу. Для цього потрібне ефективне карпатське лобі у Брюсселі. А його не створити без тісної міжпарламентської та міжурядової співпраці, що своєю чергою неможливе без політичного взаєморозуміння між урядами. Останнє навпростець стосується України, яка, по-перше, не є членом ЄС, по-друге, у чільників ЄС чимало політичних претензій до Києва.

Хай там як, але кілька років тому постала ініціатива під робочою назвою «Карпатський горизонт». Йдеться про те, аби Європейська Комісія затвердила окрему операційну програму Європейського Союзу для території Карпат. Тоді ж називалась фінансова перспектива 2014 – 2020 років. Ініціатива наразі не реалізована, однак ясно, що учасники Карпатського Єврорегіону неабияк у ній зацікавлені. Однак чи готова Україна, у разі чого, подати конкретні програми для фінансування з боку ЄС?

Інше джерело – національні бюджети. Тут у всіх спільна біда: недостатня підтримка місцевих ініціатив з боку столичної влади. А ті гроші, що таки вдається залучити в гірські регіони, часто-густо використовують неефективно. Більше йде на зарплати столичних радників, аніж на реальні цілі. «Скажімо, у Братиславі думають, що ми тут є дурниками, які нічого не тямлять і не вміють», - такий висновок від президента об’єднання Карпатський Єврорегіон – Словаччина Йозефа Полячка. Він також іронічно зауважив, що нині у справі розвитку Карпатського Єврорегіону частіше відбувається різні конференції, аніж реалізуються конкретні, забезпечені ресурсами проекти.

Довідатись, чи підтримує Уряд України об’єднання Карпатський Єврорегіон – Україна, не судилось, бо його президент Володимир Горбовий, який недавно втратив посаду голови Старосамбірської районної ради, на конференції не виступив, хоча й був у списку диспутантів.

Попри фонди ЄС та національні скарбниці, є ще один варіант дістати гроші. Це приватні фонди. А саме, поляки залучають кошти із США та Швейцарії. Фінансує карпатські проекти і громадська ощадно-кредитна каса Польщі.

Готовність розглянути заявки на здобуття бюджету висловила і представниця Карпатської конвенції, секретаріат котрої дислокується аж у Відні.

Натомість професор Інституту туризму із міста Валеза, що у швейцарських Альпах, поділилась досвідом, як розвивати гірський туризм, об’єднавши науку, бізнес і владу. Створено торгову марку "Валез" і спільний фонд, але це ж багатюща Швейцарія.

Власне, в короткій історії Карпатського Єврорегіону, попри тотальний брак грошей, вже є позитивні приклади транснаціональної регіональної співпраці. Маємо на увазі проект з відбудови зруйнованої обсерваторії на горі Піп Іван (Івано-Франківська область). Його спільно реалізують Варшавський і Прикарпатський університети. Небавом історична обсерваторія може стати культовим місцем студентського і наукового обміну, якщо місцеві гуцули знову не поцуплять мідь, якою щойно перекрили дах унікальної споруди. Тобто, маємо і ментальні перешкоди.

Оотож, учасники конференції у Красічині схвали представлений проект «Карпатська стратегія», який може стати базовою програмою розвитку Карпатського Єврорегіону, увібравши всі слушні опрацьовані і узагальнені пропозиції. І саме на її підставі представники Європи Карпат могли б вибудовувати внутрішній діалог, а також формувати механізми співпраці із зовнішніми донорами.

Довідка.

Карпатський Єврорегіон утворений 14 лютого 1993 року, коли в угорському місті Дебрецен міністри закордонних справ України, Польщі та Угорщини підписали відповідний договір. До складу цього транскордонного об'єднання включено території, що в Центральній Європі вздовж Карпатських гір. Об'єднує 19 прикордонних адміністративно-територіальних одиниць. Зокрема, якщо говорити про Україну, то йдеться про Закарпатську, Львівську, Івано-Франківську, Чернівецьку області. Площа Карпатського Єврорегіону становить близько 148 095 кв.км, сумарне населення перевищує 16 мільйонів осіб. Найбільше місто за населенням Львів (760 тисяч осіб).

Карпатський Єврорегіон з точки зору правового статусу не є юридичною особою. Це транскордонна регіональна асоціація прикордонних адміністративних територій Польщі, Словаччини, Угорщини й України, що створена з метою координації транскордонного співробітництва. Важливо, що асоціація не є наднаціональним органом. Крім того, Статутом передбачено, що кожен з її членів має право розвивати співробітництво з іншими регіональними утвореннями.

Із 1997 року повноправним членом Карпатського Єврорегіону стала Румунія, п'ять повітів якої було прийнято до складу цієї міжнародної асоціації.

Концепція Карпатського Єврорегіону виходить із досвіду західноєвропейської кооперації на державному і міждержавному рівнях. Визначальними факторами, які зумовили можливість і доцільність його формування, є географічне положення та історичне минуле прикордонних територій Угорщини, Польщі, Словаччини, Румунії та України.

Організаційна структура Асоціації складається з таких органів як Рада Єврорегіону, Президія Ради, голова Ради, Міжнародний Секретаріат, Національні делегації, Постійні національні представники держав-членів та робочі комісії (ст. 4 Статуту).

Керівним органом Карпатського Єврорегіону є Рада, до складу якої входять представники 5 національних делегацій (по 10 осіб від країни) 19 адміністративних регіонів Карпатського Єврорегіону.

Історія Карпатського еврорегіону розпочалася у 1990 році, коли в Угорщині було ініційовано створення Асоціації "Каграіок-Тізга", одночасно розпочалося здійснення проекту транскордонного співробітництва у Польщі. Важливим кроком для створення єдиної платформи для співробітництва був транскордонний ярмарок у м. Ясло (Польща), семінар на тему "Можливості співробітництва між прикордонними регіонами Польщі, Чехословаччини, Угорщини та України". Зустріч завершилася підписанням Декларації, яка започаткувала Міжрегіональну раду з питань співробітництва у зоні Карпат.

У листопаді 1991 року в м. Міхаловце на міжнародній конференції "Регіони у міжнародному співробітництві" було сформовано концепцію та визначено пріоритети регіональної взаємодії вказаних адміністративно-територіальних структурних підрозділів.

Важливим етапом безпосереднього формування Карпатського Єврорегіону стала конференція в м. Ніредьгаза (Угорщина), яка відбулася у травні 1992 року, де вперше була проголошена і обговорена ідея його створення, та нарада представників зацікавлених регіонів, яка відбулася у червні того ж року в м. Ужгород (Україна). На ужгородській зустрічі був сформований спеціальний комітет, який у листопаді 1992 року завершив підготовчу роботу, і було прийнято два важливих документи - Договір і Статут організації. Вони як за формою, так і за змістом відповідають Мадридській конвенції по транскордонному співробітництву.

Додамо, що, окрім "Карпатського" існують такі єврорегіони, як-от, "Буг", "Верхній Прут" та "Нижній Дунай".

Карпатська конвенція (за wikipedia.org) — рамкова конвенція про охорону та сталий розвиток Карпат — міжнародний договір, учасниками якого є сім країн Центральної та Східної Європи (Чехія, Угорщина, Польща, Румунія, Сербія, Словаччина та Україна). Конвенція прийнята 22 травня 2003 року в Києві.

Конвенція є другою субрегіональною угодою щодо захисту гірських районів по всьому світі. З 2004 року тимчасовий секретаріат Карпатської конвенції перебуває у компетенції Програми ООН із захисту навколишнього середовища у Відні та приймається Австрійською Республікою.

Конвенція ратифікована Законом України «Про ратифікацію Рамкової конвенції про охорону та сталий розвиток Карпат», 7 квітня 2004 року, N 1672-IV

Конференція сторін — головний директивний орган конвенції, що складається з представників високого рівня держав-членів конвенції. Серед іншого, конференція сторін: відповідає за прийняття протоколів та поправок до конвенції;для створення допоміжних органів конвенції ухвалює програму роботи та фінансовий бюджет; розглядає і підтримує здійснення конвенції та протоколів до неї.

Сесії конференції сторін проводяться раз на три роки.

Фото: Прес-клуб Львів.

Галінфо

Всі новини випуску 
Читайте усі останні новини Львова тут