|
||
Сталінські табори готові приймати в'язнів і сьогодні?
Це виставка трьох фотохудожників — харків’янина Володимира Оглобліна, жителя Черкас Володимира Манькути та жителя російського Магадана Андрія Ларіонова, які побували там, де ще збереглися сліди колишніх таборів ГУЛАГу. «Відрядження в один кінець» — назва не випадкова: саме так називали відправку політв’язнів на роботу на Колиму, звідки не було вороття. У деяких «відрядженнях» ув’язнені, навіть найміцніші, витримували не більше 3—5 місяців. «Символічно, що ці залишки ніхто не прибирав. Вони і далі на місці, не лише нагадуючи про себе, а наче готові приступити до виконання своїх обов’язків. Відступаючи, гітлерівські війська знищували найменші сліди своїх злочинних таборів, натомість тут, через десятки років після розвалу Радянського Союзу, табори досі ніби "готові до використання"», — поділився враженнями від світлин історик Володимир В’ятрович. Директор Національного музею «Тюрма на Лонцького» Руслан Забілий на відкритті проекту сказав: «Ці фото не можуть залишити байдужими людину, яка має співчуття і хоче зрозуміти суть радянського тоталітаризму, оцінити подвиг українців, які гинули на полях або опинялися в концтаборах. Фото демонструють, якою ціною створювалася велич Радянського Союзу, показують, що міф про супердержаву був ілюзією. СРСР будувався на кістках, людських життях та страшних жертвах. Ці фото є доказовою базою злочинності комуністичного режиму». Політв’язень, син Головного командира УПА Юрій Шухевич наголосив, що «Україна у ХХ столітті зазнала дуже багато трагедій і понесла величезні жертви, проливши багато крові для того, щоб ми змогли стати державною нацією, рівноправною з іншими народами світу. Те, що музей доносить до наших онуків і правнуків правду про Радянський Союз — цього монстра, який існував понад 70 років, — це надзвичайно важливо для того, щоб ті жахіття, які були в ньому, ніколи ніде у світі не повторювалися». Історик Ігор Дерев’яний розповів: «ИТЛ (рос. исправительно-трудовые лагеря — виправно-трудові табори) — символ людиноненависництва СРСР. За офіційними документами, ця важка праця повинна була перевиховувати людей, але насправді мала на меті їхнє фізичне знищення. Згідно з документами радянських спецслужб, через радянські табори перейшло понад 20 млн громадян, українців серед них було 3—3,5 млн від 30-х до 50-х рр.». Науковець відзначив, що «в цьому "царстві безнадії" українці змогли організувати життя всередині концтаборів. Литовські партизани свідчили: вони б не вижили в радянських таборах, якби не українці. Ця спільна організація життя в таборах від другої половини 40-х років призвела до перевороту в самій системі. Система почала зсередини знищуватися тими, проти кого була спрямована. Політичні в’язні перемогли кримінальних. Великі повстання в радянських таборах, рушіями котрих були українці, литовці та представники інших народів (хоч і були придушені, а люди — розпорошені), спричинили до тріщин у моноліті ГУЛАГУ, після чого почався процес його самоліквідації». Виставка в кольорових великоформатних світлинах, мапах, цитатах із історичних документів і літературних творів, а також авторських коментарях розповідає про систему сталінських концтаборів, чимало з яких було зосереджено зокрема й на Колимі. Автори виставки кажуть, що її мета — нагадати про те, що тема ГУЛАГу не може бути забута доти, поки не буде офіційного покаяння за злочини радянської влади проти народу. Проект «Відрядження в один кінець» можна оглянути в Національному музеї-меморіалі жертв окупаційних режимів «Тюрма на Лонцького» за адресою: м. Львів, вул. С. Бандери, 1 (вхід із вул. К. Брюллова), тел.: +380 32 243-04-46, www.lonckoho.lviv.ua . Про це повідомив прес-центр Центру досліджень визвольного руху. |
|
| ||||