|
||
Прем’єр-Ліга. «ВОЛИНЬ» – «КАРПАТИ» – 0:2. Відео
Без опадів. +16°С Арбітр – Сергій Бойко (Київська обл.). Асистенти: Андрій Литвин (Київ), (Київська обл.). Четвертий арбітр – Сергій Даньковський (Київ). Інспектор ФФУ – Володимир П’яних (Донецьк). Делегат ФФУ – Віктор Старовойт (Київ). «ВОЛИНЬ»: Неділько, Сімінін, Гринченко, Масло, Ізворану (Гобер, 54), Шиков, Скоба, Лопес, Пічкур (Павлов, 69), Кінаш (Бабир, 32), Майкон. Запасні: Романенко, Леандро, Бута, Максимюк. Головний тренер – Віталій Кварцяний. «КАРПАТИ»: Тлумак, Голодюк, Гомез, Ґодвін, Ґурулі (Озарків, 90+4), Зеньов (Батіста, 85), Мартинюк (Ткачук, 67), Мілошевіч, Ощипко, Федецький, Худоб’як. Запасні: Балажіц, Гірський, Ільющенков, Лукас. Головний тренер – Олег Кононов. Голи: Голодюк, 26, Зеньов, 51. Попередження: Масло, 10, Шиков, 20, Бабир, 90+2 – Голодюк, 39, Мартинюк, 66. Вилучення: Майкон, 66. Забивши по голу у кожному таймі та надійно зігравши в обороні, «Карпати» в матчі 12-го туру Прем’єр-ліги з рахунком 2:0 отримали гостьову перемогу над «Волинню» в принциповому галицько-волинському дербі. Зазначимо, що це лише другий виграш підопічних Олега Кононова в поточному чемпіонаті країни. 22-ге очне побачення за трохи більш як двадцятирічну історію зустрічей «Волині» та «Карпат», наразі двох єдиних представників Західної України в еліті вітчизняного футболу, мало величезне значення для обох команд. Щодо «зелено-білих», то з ними все було зрозуміло – команда в 11-ти іграх спромоглася лише на одну перемогу і цілком логічно, якщо виходити з результатів, займала передостанній щабель турнірної таблиці. При цьому ледь не всі фахівці в один голос говорили, що підопічні Олега Кононова хоча й не демонструють рівень гри адекватний тому, що був у них в попередні два сезони, все одно займають зовсім не своє місце. Але якість футболу в турнірній таблиці ніхто не враховує, тут необхідно набирати очки. А їх можна заробити лише одним шляхом – забивати більше голів, ніж суперник. Тобто робити саме те, що в нинішньому сезоні «зелено-білим» до сьогоднішнього практично не вдавалося... У «Волині» ніби то справи йшли значно краще. Одна це знову ж таки з огляду на турнірну таблицю. У попередніх іграх підопічні Віталія Кварцяного набрали 12 очок, тобто на п’ять пунктів більше за свого нинішнього суперника. Однак у вболівальників «хрестоносців» напередодні принципового галицько-волинського дербі також на душі не було спокійно. Чому? Все дуже просто – в іграх Прем’єр-ліги команда не знала перемог вже п’ять матчів поспіль, а три останніх з них програла з сумарним просто таки катастрофічним рахунком 2:10. Перед сьогоднішньою грою у «Карпат» вперше за останні ігри не було дискваліфікованих гравців. Тож Олег Кононов мав нарешті нагоду виставити практично оптимальний склад. В певній мірі стартова одинадцятка нашої команди мала дещо незвичний вигляд. Напевне найбільше здивувала вболівальників відсутність Лукаса. Хоча з огляду на його гру та поведінку в попередньому поєдинку проти «Металурга», керманич «зелено-білих» мав підстави залишити іспанця на лаві запасних. І забігаючи трохи наперед скажемо, що рішення було прийняте правильне. Причому справа не в результаті, а в якості гри у передній лінії. Однак давайте про все за порядком. Як і слід було очікувати, перші хвилини матчу пройшли за переваги «Волині». Підопічні Віталія Кварцяного не лише на правах господарів, а й за вказівкою свого керманича, великими силами одразу пішли вперед. У когось, можливо, виникне запитання, мовляв, звідки така впевненість, що Віталій Володимирович дав вказівку своїм гравцям одразу подавити карпатівців. Вся справа в тому, що по-іншому й бути не могло. По-перше, це манера гри «Волині». Ні для кого не секрет, що луцька команда часів Кварцяного завжди сповідує виключно силовий футбол, намагаючись суперника не стільки переграти, скільки з землею зрівняти ледь не в прямому значенні цього слова. А по-друге, Віталій Володимирович, при всій своїй простоті та відкритості, надто тонкий психолог, щоб не розуміти, що при нинішньому стані карпатівців швидкий гол у їхні ворота міг відсотків на 90 вирішити долю зустрічі на користь його команди. Однак Олег Кононов також не останній стратег в українській Прем’єр-лізі і він правильно передбачив обрану тактику гри зі сторони «Волині». Тому гості перші хвилини присвятили головним чином безпеці власних воріт. І загалом з цим завданням вони впоралися. Щоправда одного разу напруга у володіннях Андрія Тлумака таки ледь не сягнула максимальної позначки. Цікаво, що фатальною для «зелено-білих» могла стати 13-та хвилина матчу, коли після подачі Грінченка головою пробивав Масло. Щоправда Борха зумів заблокувати удар, але на підборі більш проворними виявилися господарі, які завдали ще одного досить потужного удару – цього разу вже Тлумак врятував команду від неприємностей. Втім, карпатівці хоча й дбали про безпеку власних воріт, але не забували й про чужі. Адже команда приїхала до Луцька не за нічиєю. А для того щоб виграти, необхідно й самим також йти вперед. Тому гості за першої-ліпшої нагоди атакували. Причому кожен раз намагалися пройти оборону господарів якомога швидше. І такий вибір наступальних дій був цілком логічний. У обороні «Волині», як і в інших ланках, також переважають габаритні гравці, яким трохи бракує швидкості та спритності. І зрештою вони таки не встигли накрити Голодюка, якому Ощипко на підступах до карного майданчика трохи лівіше середини відкотив круглого під удар. 17-ий номер «Карпат» з правої кінжальним ударом поцілив у праву «дев’ятку» воріт «Волині» – 0:1. Трапилося це на 25-ій хвилині матчу. Забитий м’яч додав впевненості діям карпатівців. Однак ще до перерви волиняни мали дві хороші нагоди відновити рівновагу в рахунку. Спочатку на 35-ій хвилині Ізворану подав у карний і Лопес головою з лічених метрів розстрілював ворота Тлумака, однак м’яч пройшов над рамкою. А перед свистком на перерву вже сам Лопес подав корнер і Масло пробив головою – цього разу круглий з відскоком від газону розминувся зі стійкою воріт. Однак ще кращий момент, аби подвоїти свою перевагу в рахунку, між цими епізодами мали «Карпати». Можна навіть сказати, що це був справжній моментище! Голодюк зібрав біля себе трьох гравців, вчасно віддав Мартинюку і той лівою пробив з розвороту з лінії карного – м’яч пройшов у лічених сантиметрах від стійки. А шкода, гол був би насправді шикарний. І тоді б наша команда, а разом з нею і вболівальники, пішли б на відпочинок за значно комфортнішого рахунку 2:0. А так в перерві напевне всіх мучило одне й те ж питання – як воно буде у другій половині зустрічі цього разу? Бо в цьому сезоні ми вже не раз мінімально вигравали після першої половини. Давайте пригадаємо: «Чорноморець», «Шахтар», «Металург»... Виходить, замість потенційних дев’яти очок ми набрали лише одне – додати тут нічого. Але всі ці думки зникли щойно поновилася гра у другій половині зустрічі. У вище згаданих іграх «Карпати» в другій половині одразу віддавали ініціативу супернику, що зрештою й призводило до краху. Сьогодні ж все було по-іншому – вже перші хвилини другого тайму засвідчили, що підопічні Олега Кононова не мають наміру грати на утримання рахунку. І вірність атакувальній манері дуже швидко була винагороджена. На 51-ій хвилині Мартинюк у центральному колі обікрав Ізворану і миттєво врозріз між двома центральними захисниками кинув у прорив Зеньова. І ми нарешті сьогодні побачили, що реактивний естонець не втратив швидкість. 11-ий номер карпатівців з Шиковим на плечах увійшов у карний майданчик і з лівої без шансів для Неділька пробив у праву «дев’ятку». 0:2 – більш, ніж серйозна заявка на перемогу. Втім, до завершення матчу, з врахуванням цілком ймовірного компенсованого часу, ще було понад 40 хвилин гри. Однак вже за 15 хвилин завдання відігратися для волинян стало практично нереальним. І справа навіть не в тому, що господарі залишилися у чисельній меншості. Просто поле через відмашку змушений був залишити Майкон, чи не єдиний гравець у нинішньому складі «Волині», який здатен забити. Наразі команда Віталія Кварцяного забила в чемпіонаті 12 голів і 10 з них на рахунку бразильця. А вилучили голеадора волинян абсолютно справедливо. Мартинюк, намагаючись зірвати атаку господарів, смикнув за плече Майкона і отримав у відповідь удар по обличчю. В підсумку карпатівця, який цілком слушно за порушення отримав гірчичник, замінив Ткачук. Причому заміна виявилася вимушеною: бразилець розсік Мартинюку брову. А сам Майкон, побачивши в руках Сергія Бойка червону картку, зреагував на неї, немов бик на червону ганчірку – миттєво кинувся виясняти стосунки з арбітром. І чим би все закінчилося, ще не відомо. Але і партнери Майкона, і карпатівці дружньо кинулися боронити суддю і заспокоювати бразильця. В принципі після цього епізоду стало зрозуміло, що «Волинь» немає шансів врятувати бодай одне очко. А в заключній частині зустрічі заслуговує на увагу хіба прикрий епізод, який трапився на 87-ій хвилині, коли Бабир прострілив зправа, а його передачу готовий був замкнути Павлов. Однак Мілошевіч зіграв на випередження і вибив м’яча на кутовий. Павлов же у боротьбі коліном влучив у голову Тлумаку. Андрій повернувся у гру лише після надання допомоги лікарями. То ж фінальний свисток, як і на весні, у галицько-волинському дербі зафіксував перемогу «Карпат». Щоправда цього разу «леви» забили у ворота «хрестоносців» не три «сухих» м’ячі, а два. Однак це навряд чи сильно засмутило карпатівців та їхніх вболівальників, яких, як завжди, дуже багато приїхало сьогодні до Луцька, аби підтримати свою команду. Що ж, можемо констатувати, додому вони повертаються у настрої, якого в них вже не було давно. Голодюк, 26 Зеньов, 51 |
|
| ||||