|
||
Кожні 40 секунд в міліції відбувається акт незаконного насильства
В деяких слідчих ізоляторах (насамперед в Києві, Харкові, Донецьку, Сімферополі, Дніпропетровську та інш.) спостерігаються катування умовами тримання. Зокрема, внаслідок значного переповнення в окремих камерах підслідні сплять в ліжку за черзою - один раз на дві доби, а іноді навіть один раз на три доби. Так, в Лук'янівському СІЗО перебуває близько 4000 обвинувачених за наявності 2900 місць (насправді місць значно менше). Уряд пояснює погані умови утримання під вартою «обмеженими фінансово-економічними можливостями держави». Однак проблема переповнення слідчих ізоляторів лише частково пов'язана з фінансуванням системи установ утримання під вартою. Значною мірою це залежить від ідеології і системи кримінального правосуддя щодо утримання під вартою обвинувачуваних. На практиці в багатьох випадках зберігається презумпція на користь утримання під вартою, не розвивається система застосування застави, затримані мають дуже обмежені процесуальні права під час слухань про затримання, законом не визначений граничний термін утримання під вартою. Про це на прес-конференції у Львівському прес-клубі сказав співголова ХПГ, член правління УГСПЛ Євген Захаров. Стурбованість Харківської правозахисної групи, як і раніше, викликають такі проблеми, як безкарність у випадках застосування катувань, конфлікт функцій прокуратури, що утруднює ефективне розслідування випадків катувань, рутинна практика порушення права на свободу і прав затриманих, практика масового застосування насильства в установах виконання покарань. Відсутність цілісної системи попередження катувань і поганого поводження підриває значення конституційних гарантій. Хоча стаття 29 Конституції передбачає обов'язковість рішення суду для будь-якого випадку позбавлення волі, законодавство і практика ставляться до цієї конституційної норми вкрай нешанобливо. Збільшує ризик затриманих піддатися катуванням і поганому поводженню можливість продовження затримання під контролем міліції до 10 днів. Засудження агентів держави, які застосували катування, залишається рідкісним явищем. Покарання, що призначаються судами, часто не відповідають тяжкості злочину. Підписання Україною Факультативного протоколу до Конвенції, крім усього іншого, передбачає створення національних превентивних механізмів, спрямованих на попередження катувань і поганого поводження. Проте за 5 років жодного практичного кроку для втілення протоколу зроблено не було. Закони України передбачають обов'язок органів прокуратури проводити розслідування скарг й іншої інформації про факти катувань і поганого поводження. Однак системною проблемою для правової системи України є відсутність ефективного розслідування заяв про такі факти. Така ситуація створює у співробітників правоохоронних органів, що використовують катування, відчуття безкарності, і сприяє тому, що катування і погане поводження сприймаються більшістю з них не як злочин, а як рутинний елемент практики боротьби зі злочинністю. Відсутність незалежного, об'єктивного й ефективного розслідування і судового переслідування працівників правоохоронних органів у зв'язку з заявами про катування і погане поводження почасти корениться в двоїстій ролі прокуратури в Україні. Прокуратура відповідальна і за розслідування і підтримку обвинувачення в суді за кримінальними справами, і за ухвалення рішення, чи відкривати справи проти працівників міліції, що беруть участь у такому розслідуванні. Відсутність незалежного органа розслідування означає, що справи проти працівників правоохоронних органів розслідуються неадекватно, затягуються, припиняються чи не відкриваються зовсім. У правовій системі України можливість для жертви одержати незалежну експертну думку вкрай обмежена. Також дуже часто неможливо одержати документи медичних установ, у яких потерпілий обстежувався чи лікувався. Також є складності з доступом до матеріалів справи. Предмет особливої стурбованості ? особи, що позбавлені волі. Прокуратура, як правило, не діє і не піклується про безпеку ув'язнених, які заявили скарги на катування. Цивільний кодекс України передбачає можливість одержання відшкодування у випадку застосування катувань. Однак для того, щоб задіяти це положення, необхідно остаточне рішення суду, яким дії даної посадової особи визнаються незаконними. Конституція і Кримінально-процесуальний кодекс України забороняють використання визнань, що отримані «з порушенням кримінально-процесуального закону». Однак у практиці кримінального судочинства досить поширено використання визнань, добровільність яких викликає серйозні сумніви. Законом не передбачені процедури оцінки і виключення визнань, отриманих, можливо, під катуваннями. Досить слабким виглядає захист із боку кримінального закону від застосування сили агентами держави «з метою виконання законного наказу чи розпорядження» при затриманні підозрюваних. Рекомендації Комітету ООН проти катувань широко поширити в Україні висновки Комітету усіма відповідними мовами, ознайомити населення через пресу й інші ЗМІ з основними положеннями Конвенції проти катувань і увести вивчення правил і норм Конвенції співробітниками органів дізнання і слідства і персоналом кримінально-виконавчої системи не виконані державою. |
|
Сашко[11.06.26 07:59] Як вони були сміттямi так і залишилися. Бо туди йдуть всі покидьки чи ті, у кого кулаки чешутся
| ||||