|
||
Президент із 10-Б
Цієї держави нема на мапі, зате вона пережила вже п`ять президентів. Кожен з них мав не більше як 16 років. Мова йде про учнівську державу, яка ось уже шостий рік існує в Львівській школі-інтернаті № 2, що на вул. Просвіти, і називається ”Веселкова”. І це дещо більше, аніж шкільне самоврядування. Громадянами ”Веселкової” є учні 5-11 класів, а також усі, хто живе і працює в інтернаті, - вчителі, дирекція, персонал тощо. Загалом у школі навчається близько 400 дітей, значна частина котрих є сиротами, напівсиротами та тими, чиї батьки не спроможні чи не хочуть піклуватися про них. ”День народження нашої держави - 21 жовтня 1999 року, коли відбувся шкільний референдум і було обрано першого президента й парламент, - розповідає психолог, керівник учнівської молоді інтернату Ірина Матіяшек. - Після дворічного президентства учня Ренарда Кутковського президента почали обирати терміном на один навчальний рік”. Особливість ”Веселкової” - справді дієва система. Це чітко організована структура держави, що має свої закони, конституцію, президента, власну валюту -- інтернейлики. Президентові підпорядковуються кабінет губернаторів (губернії - це 5-11 класи), верховний суд, держбанк, прем`єр-міністр і три віце-прем`єри, а також 9 міністерств. Є парламент із 15 депутатів, також обраний на референдумі. Право на громадянство діти отримують у 5 класі. Малечу посвячують у члени держави на референдумі. Для дітей це урочиста подія, тому кожен учень творчо оформляє на папері свою присягу й урочисто її зачитує. А от право бути обраним новоспечені громадяни ”Веселкової” отримують лишень після того, як пройдуть так звану ”школу активу” - вона триває три місяці і працює за напрямками, які обирають для себе кандидати - культура, освіта тощо. Перед виборами, як і годиться, тривають виборчі кампанії кандидатів: дебати, агітація, - словом, усе, що притаманне реальним виборам. ”Діти одразу переймають те, що бачать на екранах телевізорів, - каже Ірина Матіяшек. - А на Помаранчеву революцію взагалі відреагували дуже бурхливо, дехто навіть їздив на майдан”. На останніх виборах перемогла десятикласниця Ірина Брящей -- друга дівчина-президент у ”Веселковій”. Для Іри бути президентом не так уже й легко, адже у спадок їй дісталися незадовільний рівень відвідування учнями уроків та низький рівень знань школярів. ”Я знаю, що президент - дуже важка посада, - каже президент Іра. - Я працюю тільки другий місяць, тому мало що встигла, але вважаю, що зможу підвищити рівень знань учнів”. Робочий день президента розпочинається, як і у всіх, з уроків, після яких до Іри звертаються губернатори з проблемами класів. Іра все занотовує і згодом вирішує питання спільно з дирекцією школи. У ”Веселковій” її громадяни цілком серйозно можуть заробляти гроші, які можна витратити в крамниці інтернату. Та спершу інтернейлики потрібно отримати: виконуєш якусь роботу для інтернату, наприклад, миєш підлогу в коридорі, - і ось вони, чесно зароблені інтернейлики. Більш завзяті вихованці організовують цілі приватні підприємства. Одним із найефективніших було приватне підприємство з ремонту взуття (виявилися хлопці, котрі вміють це робити). У такий спосіб діти одночасно навчаються ремесла і заробляють свої власні гроші. За відмінне навчання тут преміюють, а зароблені інтернейлики учні можуть обміняти на гривні. Скажімо, за курсом валют у ”Веселковій” 20 інтернейликів - приблизно 15 гривень. Діє і система штрафів, наприклад, за куріння стягують 2 інтернейлики. Митний закон забороняє покидати територію інтернату без ”візи”, підписаної президентом. Дорослі ж працівники інтернату давно призвичаїлись до ”Веселкового” устрою, бо зрозуміли: школярам, особливо вихованцям інтернату, це вкрай необхідно. ”Діти, які потрапляють до нас, часто є важкими, в них ще спрацьовує ”синдром волоцюги”, - пояснює Ірина Матіяшек. - Тому важливо було змінювати щось у підході до них, аби в формі гри вони пристосовувалися до умов життя, що чекає на них за стінами інтернату”. Та хоча назва у дитячої держави оптимістична, не надто веселковим видається матеріальне становище школи-інтернату. Будучи єдиним підпорядкованим міській владі таким закладом, він потерпає від поганого опалення, відсутності нормального ремонту та гідних умов життя для учнів. Начальник міського управління освіти Костянтин Лазурко стверджує, що приблизно за рік-два ця школа-інтернат матиме новий спальний корпус, який зведуть на вул. Короленка. Рішення про це вже ухвалила міськрада. А поки чиновники розподіляють кошти, дітям допомагають добрі люди, зокрема з італійського міста П`янецца, де щиро захоплені ідеєю ”Веселкової” держави. Мабуть, розуміють: такі діти також є нашим майбутнім. |
|
| ||||