|
||
У Львові навчали готувати страви з кухні турецьких султанів
- Ольго, як виникла любов до кулінарії? - Таке враження, що вона була завжди. Але в останні роки ця тема стала більш актуальною для мене, бо я багато подорожувала. У певний момент зрозуміла, що для мене важливо, які страви споживаю і де саме. Інколи подорожувала саме для того, аби відчути нові кулінарні смаки, а це щось більше, ніж просто любов до їжі. Поступово зацікавив сам процес приготування страв, поєднання різних інгредієнтів на професійному рівні. - Кулінарну освіту здобували в Росії, Україні, Італії, Німеччині, Індії, Киргизстані, Марокко, Туреччині, у скандинавських та балканських країнах. Обирали їх за певним принципом? - Мені дуже подобаються національні страви усіх країн, де я навчалась. Але не можу приховати, що у мене є особливий піетет до кулінарної культури Близького Сходу, найбільше - до турецької національної кухні. А ще - до східної середземноморської кухні, де надаю перевагу алжирській, туніській, марокканській кухням, дещо менше італійській чи іспанській. - Які довготривалі перспективи ставите перед собою? - Нещодавно переїхала до Стамбулу, де зараз проводжу гастрономічні тури і кулінарні класи. Абсолютний пріоритет - хочу кулінарні інтереси і захоплення перетворити у те, чим би змогла займатись постійно. Працюю над формуванням продукту (програми), який буде цікавим і насиченим для туристів, які відвідують Стамбул. - Ви є учасником Міжнародної асоціації кулінарного туризму. Що вона сьогодні собою являє? Розкажіть, будь ласка, про кулінарний туризм. - Міжнародна асоціація кулінарного туризму об'єднує групу кулінарів-професіоналів. Вона створена для того, аби люди могли обмінюватись досвідом. Саме тому я й стала її учасником. Це дуже зручний спосіб знайти вузькоспеціалізованих фахівців у сфері кулінарії, яким я можу поставити запитання, з'ясувати певні моменти і навіть розвіяти сумніви стосовно приготування їжі, бо я лише розпочала свою "кулінарну" подорож на професійному рівні. Окреслюючи кулінарний туризм, скажу, що у цьому напрямі люди стають туристами, якщо їх захоплюють смаки певних національних кухонь. Відвідуючи певне місто, вони не лише отримують насолоду від культурної, архітектурної спадщини, а й потрапляють у зовсім інший світ смаків. Відомо, що багато гравців у гольф, спеціально їдуть у Марокко, бо там прекрасні поля для цієї гри. Багато хто подорожує до Італії, бо їх приголомшує культурна спадщина. Так і в кулінарному туризмі, кожен обирає свій шлях, щоби посмакувати стравами, які є кулінарним надбанням інших народів. - Україна має такий туристичний потенціал? - Абсолютно! Роблю висновок з успіху публікації на моєму блозі про українські вареники. Це найбільш відвідуваний пост, він також отримав найбільше коментарів. На мою думку, ця сторінка отримала таку кількість відгуків від людей через те, що схожі страви є в інших національних кухнях, проте вареники залишаються оригінальними і особливими. Потенціал є безмежним. - Тобто можна сказати, що Україна досі може здивувати туристів варениками і борщем? - Так! Я думаю, що для багатьох людей ці страви можуть бути реально цікавими відкриттями. - Японські та китайські ресторани, а ще інші національні кухні завойовують український ринок. Ви, як експерт, як вважаєте, ми втрачаємо на цьому, чи навпаки приваблюємо туристів? - У цьому Україна не одна, таку ж ситуацію можна спостерігати в інших країнах світу. На багатьох курортах в різних куточках світу у ресторанах намагаються подавати шніцель німцям, яйця з беконом - британцям, бо вони думають, що туристи цього очікують. Проте, здебільшого, це не так. Зараз я живу і працюю у Стамбулі, тому буду робити порівняння з цим мегаполісом. Турки досить консервативні у ставленні до їжі: як правило, вони шукають смаки, які б нагадували ті страви, які для них готувала мама. Відповідно шукають заклади, де їжа максимально наближена до їх побажань. Такий консерватизм у смаках спостерігається у всій Туреччині, де люди впродовж століть були прихильниками і хранителями, класичних для їх народу, смаків. Тому там не знайти стільки суші-барів, мексиканських чи італійських ресторанів, вони просто не користуються популярністю. Домінують заклади харчування, де представлена національна кухня. Це туристів і приваблює, адже можна насолоджуватись пахлавою, кебабами та іншими стравами, які, умовно кажучи, мають автентичний смак. Звичайно, можна сказати, що це трішки заважає їм розвиватись, вносити інновації, але це зберігає національний характер кухні. - Україна готується до Чемпіонату з футболу «Євро-2012». В якому ракурсі, на вашу думку, найдоцільніше розвивати мережу ресторанів та закладів харчування? - Особливість кожної країни великою мірою пов'язана з багатством кулінарних традицій, національних страв. Переконана, що «Євро-2012» буде можливістю для України показати себе вперше у багатьох аспектах, зокрема це стосується і національної кухні. Вважаю, що потрібно розвивати мережу акцентуючи увагу на національній кухні, щоб представити її туристам з усього світу у всій красі. - Потрібно ліпити більше вареників? - Чому б і ні. Оксана Мирутенко для "Щоденного Львова" |
|
| ||||