|
||
Медична халатність чи невблаганна доля?
Довкола цього нещастя вирує багато емоцій, точиться чимало розмов, пересудів. …Завжди важко переступати поріг, за яким біда. У невеличкій, однокімнатній, але ошатній квартирі Стегніцьких сум і печаль поселилися тепер назавжди: немає їхньої пташечки, їхньої радості. Тільки на стіні у рамках багато різних фотографій, де вся родина щасливо всміхається, де мала Вероніка в карнавальному костюмі, з малою сестричкою на руках, на березі моря. У коридорі стоїть акваріум з рибками, яким опікувалася Вероніка, – це був її обов’язок. У шафі сумують м’які іграшки. Дівчинка відмінно вчилася, ходила на гімнастику, займалася музикою, дуже любила малювати. Була не за віком розумниця, отакий собі мудрагелик. Дуже любила свою сестричку Богданку. Це вона й умовила батьків подарувати їй сестричку. - Я не знаю, що робила б, якби не було цього немовляти, – зараз нас тримає при житті лише те, що маємо маленьку донечку і є про кого піклуватися, – каже мама дівчинки. Витираючи невисихаючі сльози, пані Вікторія разом з бабусею Вірою розповідають мені про той трагічний день. Після занять у школі Вероніка ще ходила на гімнастику. А ввечері у неї з’явилася висока температура. Батьки дали їй жарознижуючі препарати. Однак це не допомагало. Коли стовпчик термометра сягнув показника 39,9, викликали швидку допомогу. Як розповіла мама, лікар натер Вероніку оцтом і, щоб збити гарячку, дав укол анальгіну та димедролу. Стан дитини на той час уже був вкрай важким. - Почалися судоми, її крутило, вона простягала руки, моментами не впізнавала нас, – продовжує пані Вікторія. – Лікар, уколовши дитину сумішшю димедролу та анальгіну, сказав, що через кілька годин цю процедуру треба повторити. А о п’ятій ранку на тілі Вероніки з’явилася висипка у вигляді синців. Дівчинці було зовсім зле: “Мамусю, я сильна, мене болить, але я буду терпіти”, – говорила мужня дитина. Батьки зателефонували до дільничного терапевта і ще раз на “швидку”. І, як сказала нам мама Вероніки, диспетчер досить довго з’ясовувала, який діагноз у дитини. Коли втрутилася дільничний педіатр, “швидка” приїхала. Стан дівчинки на той час був настільки важким, що потрібна була негайна госпіталізація. Але час було втрачено. Незважаючи на реанімаційні заходи, Вероніка померла… Як розповів завідуючий реанімаційним відділенням Львівської інфекційної клінічної лікарні Віктор Токарев, за попереднім діагнозом, у Вероніки Стегніцької була блискавична форма небезпечної інфекційної хвороби – менінгококцемія, яка вражає наднирники, викликає шок і смерть. - У нашої Вероніки при якихось проблемах був улюблений вираз “Прорвемося!”. А тут наша пташечка не прорвалася…, – плаче мама. Згорьовані батьки вважають, що дитину можна було б врятувати, якби їй вчасно надали відповідну медичну допомогу. Адже дівчинка ніколи не хворіла, до школи виросла на селі у бабусі, бігала босоніж по снігу, вправно лазила по деревах. Вони подали заяву в прокуратуру Сихівського району м. Львова для порушення кримінальної справи. - Чому лікар “швидкої” уже в перший приїзд не побачив симптомів? Ми знаємо його ім’я. І навіть не хочемо, щоб його судили, а просто заборонили далі так лікувати людей.., - каже пані Вікторія. Можна зрозуміти емоційний стан батьків. Стосовно цієї трагедії виникає багато запитань. Чи міг розпізнати лікар “швидкої”, коли приїхав на перший виклик, що дівчинка хвора не на грип, а має ознаки небезпечної інфекційної хвороби? Чому навіть при підозрі на грип дитину з високою температурою і судомами не можна було госпіталізувати? Чому її відразу не повезли в інфекційну лікарню? Чому так довго не могли надати фахової допомоги дитині? Це можна було б ще якось зрозуміти, якби її довелося транспортувати з якогось віддаленого села Турківського району, а не Львова… Зараз ведеться службове розслідування цієї справи. Як сказала нам головний спеціаліст, інспектор з охорони материнства і дитинства управління охорони здоров’я м. Львова Тетяна Хижняк, пояснення лікарів передано в Головне управління охорони здоров’я облдержадміністрації. Попередній діагноз має бути підтверджено через декілька тижнів, коли буде зроблено гістологічні аналізи. І лише після цього можна буде встановити остаточну причину смерті дитини. Тому, на її думку, не варто поспішати з висновками. За словами Т. Хижняк, до службового розслідування залучено спеціалістів дуже високого фаху, й вони дадуть об’єктивну оцінку цьому випадку. Хочеться сподіватися, що саме так воно і буде. У цій трагедії потрібно поставити багато крапок над “і”, зробити певні висновки. Не лише для покарання винних, а й для того, щоб батьки надалі не втрачали своїх дітей… Як сказали інфекціоністи, проти менінгококцемії вакцини в Україні немає. У школі № 80 зібрали грошову допомогу родині на похорон дитини. Батьки дівчинки вирішили інакше використати ці кошти. Вони купили для школи великий глобус, карту і сім томів дитячої енциклопедії на згадку про ученицю-третьокласницю Вероніку Стегніцьку. |
|
| ||||