|
||
Львівська інтелігенція вимагає у Горбаля - визначитися із світоглядною позицією або відійти
"Пане Горбаль! Ще зовсiм недавно, вiдзначаючи дату закiнчення Другої свiтової вiйни, ви демонстративно почепили на вилоги свого пiджака символ iноземної держави — георгiївську стрiчку, яка й сьогоднi є виявом iмперських посягань на державнiсть України та її територiальну цiлiснiсть. Невже вам не боляче, що тi, кому так намагаєтесь догодити — росiйськi iмпершовiнiсти, лише в XX ст., рятуючи комунофашистський СРСР вiд приреченого iсторiєю саморозвалу, цiлеспрямованою полiтикою геноциду народiв — голодоморами, масовими репресiями, депортацiями фiзично знищили десятки мiльйонiв українцiв. Галичанам вiд перших днiв було зрозумiло, з якою метою вас вiдрядили до Львова. І все ж дехто сподiвався, що полiпшите хоча б економiчну ситуацiю. Та за час керiвництва областю ви не зумiли досягти навiть мiнiмальних зрушень у царинi економiки та важкого безробiття, соцiальнiй сферi, медицинi. Зате ви успiшно розгорнули наступ на українство, свiдомо доукомплектувавши свою команду чиновними варягами, якi ревно допомагають вам формувати та реалiзовувати антиукраїнську полiтику «регiоналiв» на Львiвщинi, а водночас стежать i за вашою «благонадiйнiстю». Черговим виявом святотатства i глуму над нацiональною пам’яттю українства стала святочна академiя, приурочена до 19–ї рiчницi вiдновлення державностi України. Концептуально змiст цього урочистого заходу сформульовано вашими попередниками ще на початку 1990–х рокiв, який уже став доброю традицiєю: Гiмн, коротка, але глибока змiстовна доповiдь авторитетного науковця або громадського дiяча; вручення нагород учасникам нацiонально–визвольного руху та iншим достойникам; вшанування пам’ятi полеглих за волю України вiдповiдними мистецькими творами тощо. На завершення — молитва за Україну М. Лисенка. Масив нашої музичної та пісенної культури величезний, тож вибiр програми був необмеженим. Такими, насиченими нацiональною суттю та високою мистецькою майстернiстю виконання, були цi заходи впродовж 18 рокiв. А 20 серпня 2010 року ви першим вийшли на сцену Оперного театру й оголосили, що 19–ту рiчницю вiдзначатимемо по–iншому, тобто за вашим сценарiєм. У чому ж полягала вiдмiннiсть? По–перше, не було вiдзначено жодного учасника нацiонально–визвольної боротьби. Зате високi нагороди вручено двом полковникам МВС — енкаведистам, якi у 40–х роках людоловами гасали по лiсах, убиваючи подвижникiв нацiональної iдеї, мордували українцiв по тюрмах, грабували їхнє майно, а сотнi тисяч родин вивозили в сибiри. Вони й сьогоднi не змiнилися. Один iз полковникiв прийшов у мундирi тих часiв i, дякуючи вам за нагороду, браво рапортував: «Служу совєцкому союзу!». А ви той рапорт прийняли i потиснули йому руку як однодумцевi. Не пролунала на святi «Молитва за Україну». «Боже Великий, єдиний, нам Україну храни» давно стала молитвою i кредо життя кожного українця. Саме тому була заборонена окупантами. Тепер «Молитвою за Україну» завершують усi важливi державнi та громадськi заходи в усiх регiонах держави, бо в текстi є глибинного змiсту звертання до Бога про щастя, долю i єднiсть України. То, може, «Молитва за Україну» знову заборонена на догоду «хранителям русскаго мiра» — Кирилу, Путiну, Лужкову i Ко? Цим листом разом iз тисячами львiв’ян висловлюємо вам своє глибоке обурення. Заявляємо рiшучий протест такiй полiтицi. Ви маєте знати i пам’ятати, що львiв’яни нiколи не допускали глуму i наруги над нацiональною пам’яттю українцiв. І нiколи не допустять! Наступним чином будуть масовi акти громадянської непокори. Якщо у вас ще збереглося почуття людської (про нацiональну вже не кажемо) гiдностi — виявiть мужнiсть i публiчно заявiть свою свiтоглядну позицiю. Або вiдiйдiть. Так буде краще i для вас, i для львiв’ян. Нiна БІЧУЯ, Ірина КАЛИНЕЦЬ, письменницi, Роман ІВАНИЧУК, Герой України, письменник, Іван ГЕЛЬ, громадський дiяч". |
|
| ||||