|
||
Пам’ятна дошка на... автостоянці
Не надто здивуєш нас і тим, що час від часу котрийсь із них обвалюється, а на місці колишньої пам’ятки виростає сучасний архітектурний монстр. Але щоб свідомо руйнувати нормально збережений будинок ХІХ століття? Очевидно, для цього треба мати таки дуже вагомі причини. Сірий і доволі непоказний на вигляд будинок, що на площі Маланюка, 6, звели 1867 року за наказом одного з графів Потоцьких. Первісно він належав до комплексу палацу. Тривалий час у ньому мешкала шляхетська прислуга. У 1899-1902 роках разом із родиною мешкав професор Львівського університету, а пізніше президент УНР Михайло Грушевський. Саме тут народилася його донька Катерина – відомий історик та етнолог, яку репресували в 1930-х роках і місце поховання якої досі невідоме. Тож попри те, що будинок зазнав значних перебудов і не має архітектурної вартості, його історичне значення є безсумнівним. Поза цим, на будівлі немає жодної пам’ятної дошки, натомість є чинне рішення виконкому Львівської міської ради знести її як дисгармонійну. Ідея знести будинок, як розповів голова Галицької районної адміністрації Львова Іван Лозинський, виникла через проект, що передбачав перетворити палац Потоцьких на західну резиденцію Президента України. Зовні непоказний будиночок XIX століття заважав масштабним планам відновити парк за палацом й облаштувати заїзд на територію резиденції з площі Маланюка. Тож 11 лютого 2004 року було підписано відповідне рішення виконкому під номером 166. Ухвалюючи його, виконком проігнорував те, що, згідно з інвентаризацією історичної забудови Львова, споруда належить до цінної забудови та входить до комплексу пам’ятки національного значення – палацу Потоцьких. Тому таке рішення слід було б погоджувати з органами охорони історичного середовища. Цікаво також, що виконком не завдав собі клопоту попередити про знесення будинку його орендарів – ЛОГО “Союз Чорнобиль України” та Львівське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів, які дізналися про рішення через декілька місяців. Канула в Лету ідея створення президентської резиденції, отже, здавалося б, відпала й потреба зносити будинок. Тим паче, що управління охорони історичного середовища рекомендувало включити цю споруду до загальноукраїнського переліку пам’яток історії. Залишилося лише скасувати рішення виконкому. Та саме із цією “дрібничкою” міські чиновники чомусь не квапляться. Попри те, що ще в січні 2006 року тодішній в. о. міського голови Зеновій Сірик пообіцяв скасувати рішення №166, розгляд питання на засіданнях виконкому постійно відкладають. Усі звернення та листи, зокрема й до Президента України, за підписом голови ЛОГО “Союз Чорнобиль України” Всеволода Смеречинського, як то водиться у нашій державі, жодного конструктивного результату не дали. 19 вересня на численні прохання до будинку таки завітав міський голова Андрій Садовий разом зі своїм заступником із питань містобудування та землеустрою Андрієм Павлівим. Наслідком візиту стало... призначення чергової консультативної ради. В управлінні капітального будівництва визначеної позиції щодо будинку наразі немає. Там кажуть, що слід вивчити питання не лише з погляду історії, а й зважаючи на логіку містобудування. Поза тим, у замкненому колі опинилися орендарі будинку. Їм, за словами Всеволода Смеречинського, від червня 2005 року не подовжують терміну оренди, аргументуючи тим, що організація не сплачує орендної плати. Не сплачує ж її організація через те, що казначейство не може виділити гроші на орендну плату за будинок, щодо якого є рішення про знесення. Відселенням цих організацій наразі теж ніхто не займається, хоча відповідний пункт у рішенні №166 є. Єдиним органом влади, який регулярно спілкується з орендарями, є прокуратура. Правоохоронців цікавить несплата орендної плати, внаслідок якої місто втрачає кошти. Причини такої тяганини, на перший погляд, є незрозумілими. Та подейкують, що в знесенні будинку зацікавлені його сусіди. Вже майже три роки будинок №7 на площі Маланюка реконструюють під приватний готель. Його власники нібито й зазіхають на сусідню ділянку, щоб облаштувати там місце для паркування авто. Можливо, що мета “кампанії знесення” ще банальніша – звільнити будинок від сьогоднішніх орендарів. Адже ділянка в центрі міста і, зрештою, навіть сам будинок, технічний стан якого цілком нормальний, можуть цікавити значно вигідніших партнерів, аніж “Союз Чорнобиль України”. Цікавою є позиція Андрія Садового. У приватній розмові із Всеволодом Смеречинським, як стверджує останній, на чергове нагадування про те, що будинок не можна зносити, а на його стіні потрібно встановити пам’ятну дошку, міський голова не розгубився й зауважив, що повісити пам’ятну дошку можна й на новому будинку, який колись буде на цій ділянці. |
|
| ||||