|
||
“Побоювання, що “Карпати” одноосібно заберуть Димінський чи Федоришин, – це рівень балачок”
Нещодавно призначений на посаду генеральний директор ФК “Карпати” не приховує своєї головної місії. На його плечі покладено завдання, котрого не вдалося реалізувати жодному з його попередників – створити на базі футбольного клубу акціонерне товариство із залученням місцевої влади. – Пане Богдане, чому саме акціонерне товариство? – Що ми маємо? “Карпати” –це відомий і сильний бренд, який формували впродовж сорока років. Стадіон, який за додаткових інвестицій може стати стадіоном світового рівня. Існування ж клубу на нинішніх засадах не відповідає світовому досвіду й надалі взагалі є неможливим. Бо “Карпати”, як і інші футбольні клуби, – це дороге задоволення. Потрібні відповідні капіталовкладення, починаючи від форми футболіста й закінчуючи оплатою праці. У радянські часи “Карпати” посідали високі місця тому, що, з одного боку, було налагоджено фінансування, а з іншого – меншими були потреби. Люди були не такими вибагливими. Тепер ми, природно, хочемо жити, як у Європі: грати в якісній формі на якісному газоні з підігрівом, отримувати високу зарплатню. Нині ніхто, крім Петра Димінського, не дав на клуб жодної копійки. Ба більше, за кожен матч, кожне тренування, починаючи з дитячо-юнацького рівня, ми постійно змушені платити. За електроенергію, воду, нафтопродукти, харчування, одяг. Це для нас дуже дороге задоволення. Отож, питання товариства визрівало давно. Нині одне з головних завдань, яке поставив переді мною почесний президент, – це створення народної команди із залученням до засновників усіх гілок влади й усіх небайдужих до львівського футболу. Тому ми звернулися з проханням до обласної та міської влади, щоб вони приєдналися до процесу. Скликали нараду, на якій були присутні всі керівники владних органів і Петро Димінський. Там ми досягнули принципової згоди сторін щодо створення товариства. Склали протокол, який підписали всі учасники наради, крім мера Львова, який ще визначається. Однак я неодноразово спілкувався з Любомиром Костянтиновичем і вірю, що він теж долучиться до справи. Мер має повне право докладніше вивчити ситуацію. Хоча, звичайно, хотіли б, аби процес рухався якомога швидшими темпами. Але наразі, крім очевидних кроків обласної ради, на жаль, не бачимо дій представників інших гілок влади. – Що конкретно ви хочете отримати від потенційних партнерів? – Для відродження “Карпат” і подальшої безперебійної роботи нам потрібно створити навколо клубу всю необхідну інфраструктуру. Нині не маємо жодного власного тренувального поля, жодного стадіону, належної бази, фактично нічого, що дозволяло б нам із гордо піднятою головою назвати себе професійним клубом. Ми тримаємося лише на бренді, який отримали у спадщину, і на коштах від власних бізнесів. Цього відверто замало. Тому ми хочемо, щоб обласна та міська влада долучилися майном, яке могло б працювати на футбольний клуб. Це ділянки для футбольних полів, стадіон “Україна”, який ми, не будучи власниками, реально утримуємо. Якби не те, що робимо, стадіон уже, напевно, заріс би бур’яном. Ми звернулися до обласної адміністрації та обласної ради з проханням передати клубу базу відпочинку, колишню дачу Добрика в Янові, яка понад десять років занедбана. Там ми могли б базувати свої команди, проводити збори, реабілітацію спортсменів. Від області просимо два будинки на вулиці Глінки, які нині перебувають в оренді у комерційних структур і виконують функції готелів. Нехай їх і далі орендують ті, хто й тепер, але щоб вони належали нам. Ми могли б додатково використовувати їх для розміщення гостей та отримувати кошти на клуб від оренди цих приміщень. Також просимо приміщення для офісу, якого не маємо. – А офіси на Міцкевича та Водогінній? – На Водогінній нам не зовсім зручно, та й дорого, а на Міцкевича потрібен капітальний ремонт. Нині можна використовувати 25 відсотків площі цього приміщення. А нам потрібен зручний, представницький офіс у центральній частині міста. Думаю, що це вдасться, адже обласна рада йде назустріч. – Свого часу каменем спотикання між клубом і міською владою було питання готелів “Львів” і “Незалежність”. Клуб і надалі розраховує на них? – Це питання порушували, проте розуміємо ситуацію, і наразі в процесі нашого первісного об’єднання воно не стоїть. Ми просимо керівництво міста зробити хоча б перший крок, бо існування “Карпат” перебуває на межі. – І все таки, що ви хочете від міста? – Стадіони “Україна” та “Юність”, а також сприяння в отриманні ділянки на вулиці Замарстинівський, де нині розташований спорткомплекс “Спартак” – власність обласної влади. Назва – це єдине, що від нього залишилося. Ми ж готові наповнити це реальним змістом і створити справжній сучасний комплекс із майданчиками, басейнами, спортзалом, гуртожитками тощо. – Чи порушував клуб питання, щоб частка влади в товаристві була виражена не об’єктами, а грошима. Скажімо, щороку в бюджет закладали б певну суму для підтримки команди. – Це було б найпростіше. Але про таке ми можемо хіба що мріяти. Водночас мусимо розуміти, що нині це нереально, зважаючи на постійні проблеми бюджету, витрати на соціальну сферу. Ми – патріоти свого міста й розуміємо, що є речі, котрих не можна відкидати на другий план: ті ж освіта й медицина. Тому не хочемо тішити себе ілюзіями. – Скільки відсотків власності клубу мали б отримати міська й обласна влада, якщо вони погодяться на ваші пропозиції? – Це залежатиме від розміру їхніх внесків. Наразі достеменно не знаємо точної вартості всіх об’єктів, які можуть передати до статутного фонду. От бачите: статутні документи, які мають піти на реєстрацію (демонструє папку з новим статутом). Новий статутний фонд нараховуватиме близько ста мільйонів гривень. Це враховуючи те, що маємо, плюс те, що клуб отримає від обласної ради. Якщо акціонером стане місто, це вже реально буде 100 мільйонів гривень. – Якою буде форма власності оновленого клубу? – Наразі залишатимемося ТзОВ. Просто недоцільно робити інші кроки, доки ще не вирішено питання з міською владою. Перетворення на акціонерне товариство відбуватиметься тоді, коли місто реально вирішить стати співзасновником клубу та почне конкретні заходи щодо реалізації цього плану. – Згідно з презентованою клубом ідеєю, 25% акцій мали б належати вболівальникам. Але тут багато в кого виникає побоювання. Органи влади не зможуть, у разі чогось, купити “вболівальницькі” акції. Однак це спокійно та без жодних порушень закону можуть зробити або пан Димінський, або пан Федоришин, що дозволить їм фактично одноосібно контролювати клуб. – Скажіть, будь ласка, а що в цьому неправильного. Нині хто платить гроші, той замовляє музику. Хто є більшим вкладником, той і є “головним” власником. Але я хочу наголосити на іншому. Футбольний клуб “Карпати” – це не комерційний проект. Просто логіка інша: що багатший клуб, то краще він виступатиме, а отже, більше слави принесе своєму місту та державі. Тут багатство лише в одному – в рейтингу клубу, який ми можемо здобути в українському та європейському футболі. Побоювання, мовляв, клуб забере собі Димінський або Федоришин, – це все на рівні балачок. Ми готові поділитися пакетом акцій з будь-якою серйозною людиною з відповідними можливостями. Нині багато хто говорить про речі, яких не розуміє. ФК “Карпати” не можна вивезти зі Львова. Наведу таке порівняння. Візьміть будь-який будинок. Якщо є люди, готові відремонтувати споруду, створити там якесь підприємство, організувати робочі місця й таким чином принести користь людям і місту, то навіщо їм заважати в цьому? І яка різниця, хто саме це зробить? Куди Димінський може вивезти “Карпати” зі Львова? Ну, може хіба що продати іншим власникам, але це загальна світова практика, яка не відкидає позитивних наслідків. Нехай вибачають львів’яни, але, як на мене, тут дається взнаки галицька ментальність. Ну, зробимо ми довкола стадіону інфраструктуру, кому від цього стане гірше? Але в нас багато голих крикунів, котрі працюють за принципом “і сам не гам, й іншому не дам”. – Якщо так складно з владою, то чи не було спроб залучити до клубу бізнесові кола? – У пакеті документів на перереєстрацію, який я вам демонстрував, є й одна західна компанія, котра вирішила ввійти в наше підприємство. Крім того, до справи залучено когорту моїх структур – інвестиційна компанія “Богдан”, куди належать сім підприємств, що працюватимуть на футбольний клуб. Ще декілька комерційних структур, які вже давно допомагають нам. – Можна докладніше про західних партнерів. Хто вони і навіщо їм це? – Компанія з Нью-Йорка. Вона має певні плани на Львів, з чого ми не робимо секрету. Зараз ви все зрозумієте (демонструє великий ватман, який називається “Комплексний розвиток території стадіону “Україна”). Якщо міська влада передасть нам у статутний фонд стадіон із прилеглими територіями, то зможемо розвинути тут інфраструктуру, котра могла б “заробляти” і на себе, і на клуб. Ніхто ж не працюватиме безкоштовно. Довкола “України” можна створити мікроспортивну державу. Тому є компанії, готові ввійти у структуру клубу, отримавши таким чином можливості для реалізації своїх проектів: спорудження готелів, ресторанів, гаражів, автостоянок тощо. Так вони зможуть заробляти на себе, перераховуючи певні суми й на клуб. Тут немає нічого незрозумілого. Нормальні, логічні речі. Переможцями будуть усі. Якщо ж ми цього не зробимо, не буде ні стадіону, ні прилеглих територій. Там уже сьогодні все знищено, аж до того, що покрали кущі та дерева. Я вже не кажу, що на цих полях, якщо ми не візьмемо їх під контроль, почнуть споруджувати будинки чи ще щось. Історія нам не простить, якщо не збережемо “Карпат”. Загубити таке – треба бути повним безгосподарником. Про патріотизм я вже не кажу. – Кажуть, що причина непорозумінь клубу з міською владою лежить не стільки в бізнесовій площині, скільки в особистісних напружених стосунках Петра Димінського та Любомира Буняка... – Напевно... Такі чутки справді є. Але я сказав би про дещо інше. Хіба через їхні амбіції може постраждати футбольна історія регіону? Якщо вони патріоти, таких амбіцій не має бути. Не тому, що я нині ближче до пана Димінського, проте мушу визнати, що з його боку не бачу амбіцій у цьому питанні. Це самодостатня людина, яку тепер не можна звинуватити ні в чому, що могло б підірвати існування “Карпат”. Лише завдяки йому клуб досі функціонує. Якщо ж не буде порозуміння й охочих допомогти “Карпатам”, то Димінський і справді матиме повне право називати “Карпати” своїм кишеньковим клубом. Він же чинить абсолютно шляхетно, нагадуючи всім, що “Карпати” – народна команда. |
|
| ||||