|
||
Обезкровлена Львівщина
Водночас, за нормами Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ), в області їх мало би бути аж 56 тисяч. Про цю проблему розповів головний лікар обласного центру служби крові Ярослав Дяків. – Середньоукраїнська норма є дещо меншою – 33 тисячі донорів, – розповів він. – На мою думку, якби донорів побільшало хоча б на сім тисяч, цього було б достатньо для Львівщини. Лікар назвав декілька причин того, що ряди донорів зменшуються. Передовсім мізерна, до непристойності смішна плата: за 100 грамів зданої крові людина отримує аж... чотири гривні, а за норму – 300, відповідно, трохи більше 12-ти. Для порівняння: в сусідній Польщі донорові платять 50 євро, а в Москві – 30 доларів. – Якби ми стільки платили донорам, то від них не було б відбою, – переконаний пан Дяків. – Але ніхто не хоче віддавати кров за безцінь, хіба що для близьких родичів і друзів. Чимало донорів можна було б знайти серед жвавої студентської молоді. Однак і тут є свій нюанс. У день здачі крові молодій людині слід відпочити та набратися сил, вихідним має бути й наступний день: організм потребує дводенного відновлення. А пропущені пари студентові доводиться відробляти. Така непоступливість ректорів львівських ВНЗ боляче вдаряє по міських та обласних лікувальних закладах. І тут складно знайти якийсь компроміс. Однак у Львові ситуація ще не катастрофічна. Принаймні в цьому запевняє пан Дяків. – Ми не відчуваємо гострої нестачі крові, тому що раціонально використовуємо ту, яку маємо, – розповів він. – Але дефіцит донорів таки є. Хотілося б, аби людей, котрі здають кров, було більше. Нині ми на мінусовій межі достатності. Основну пропаганду донорства мають вести лікарні та Червоний Хрест, організовувати донорів для нас. Тут також є специфіка. Наприклад, в обласній лікарні здають достатню кількість крові. А деякі медичні заклади взагалі не займаються донорством, а вимагають: “Дайте, дайте, дайте!” За словами пана Дяківа, найкращий донорський вік – 18-46 років. Звісно, така людина має бути повністю здоровою. До речі, норма здачі крові для здорової людини становить 300-450 мілілітрів. Здавати кров можна лише раз на півтора місяця – саме за цей період відбувається повне відновлення крові в організмі. Щоб відновити втрачені сили, впродовж перших декількох днів після здачі крові необхідно посилено харчуватися. Для цього кожному донорові додатково платять “аж” сім гривень на харчі. Але за такі гроші, звісно, в ресторан не підеш і делікатесами не поласуєш... – Здана кров йде на переробку, її розділяють на компоненти, – розповів головний лікар центру служби крові. – Передовсім кров обстежують на наявність гепатитів усіх типів, СНІДу та сифілісу. Для цього в нас є лабораторії. Потім здану крові розділяємо на складники: еритромасу та плазму. Еритромасу (еритроцити) використовують для переливання. Частину плазми також переливають, а частину переробляють, із неї згодом виготовляють ліки. За словами Ярослава Дяківа, у центрі служби крові, практикують і здачу лише плазми: спеціальний апарат забирає її, а еритромасу знову вливають донорові. Такі люди можуть віддавати свою кров (чи то пак, одну з її складових) щодва тижні. – Здавати кров людей у нас спонукає альтруїзм і бажання допомогти, – переконаний пан Дяків. – Наприклад, коли сталася сумнозвісна скнилівська трагедія, чимало людей добровільно приходили до нас і здавали кров, аби допомоги потерпілим... Ті, хто втратив багато крові, насамперед потребують допомоги донорів. Є багато міфів про те, що під час переливання крові донора можуть чимось заразити, наприклад, СНІДом. Але процедура відбувається за допомогою одноразової голки з пакета, який розпаковують на очах у донора. Тому хочу звернутися до людей: не бійтеся здавати кров, цим ви врятуєте інших, і добро повернеться до вас сторицею... |
|
| ||||