|
||
Зварич в ГПУ дає цінні свідчення про дуже високих посадовців
Про це газеті «Сегодня» (№136 від 1 липня) повідомив заступник генерального прокурора України Ренат КУЗЬМІН. «Ми дізнаємося, скільки коштували посади суддів, в які суми обходилися їх вироки, рішення, і ці цифри п’яти-шестизначні», - повідомив Р.КУЗЬМІН. За його словами, слідчі «підійшли до дуже високих посадовців із судової ієрархії країни». Окрім І.ЗВАРИЧА допитали вісьмох інших суддів високого рангу і вже не львівських, а київських. Їхні свідчення, додав Р.КУЗЬМІН, також документуються і долучаються до справи. Заступник генпрокурора не назвав прізвищ, повідомивши, що в суддівському корпусі «прекрасно знають, про кого йдеться». Разом з тим він поскаржився, що служителі Феміди, як і наділені імунітетом народні депутати, невразливі: «Можуть не з’явитися на допит, і нічого їм не буде». Довідка 2 грудня 2008 року проти тодішнього голови Львівського апеляційного адмінсуду І.ЗВАРИЧА Генпрокуратура порушила кримінальну справу за фактом хабарництва у великих розмірах. Під час обшуків за місцем роботи і проживання голови суду і шести суддів Львівського апеляційного адмінсуду працівники СБУ і Генпрокуратури вилучили 1 млн. доларів США і 2 млн. грн. 15 грудня УСБУ у Львівській області оголосило І.ЗВАРИЧА у розшук, оскільки він зник з приватної клініки, в якій перебував на лікуванні. 18 грудня 2008 року Верховна Рада дала згоду на його звільнення з посади і арешт. 9 березня цього року його було затримано в Львові працівниками Служби безпеки України. 10 березня його доставили до Києва. Печерський райсуд столиці обрав щодо І.ЗВАРИЧА як запобіжний захід взяття під арешт. |
|
Правозахисник[09.07.08 17:23] Після виступу Президента України з нагоди Дня Конституції та наради з найвищими правоохоронцями держави в продовження вже висловлених коментарів ризикну оприлюднити слідуюче. Згідно ст. 3 Конституції України (ОЗ) утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обовязком держави. Із ЗМІ та на практиці ми є свідками, що цей обовязок нехтується тим, що державні органи в порушення ст. 6 ОЗ нерідко не тільки не здійснюють свої повноваження у встановлених ОЗ межах і відповідно до законів України, але й самі порушують законодавство. Хвала СБУ, Генпрокуратурі та МВС, які останнім часом справді почали наводити відповідний конституційний порядок у нашій державі. Як вбачається, причинами порушень законодавства державними органами та посадовцями є їх безкарність і потурання їм з боку вищестоящих органів. Ознак цього поганого синдрому в нашій державі багато. Перша – недотримання народними депутатами ст. 84 Конституції навіть після офіційного тлумачення Конституційного Суду. Ознака друга – порушення суддями ст. 6 Конституції, про що чи не щоденно висвітлюється в ЗМІ. З цього приводу з наявних матеріалів викладу лише один приклад нашої правової дійсності. Так, при розгляді справи № 8/197 Львівським апеляційним господарським судом (постанова оприлюднена в Єдиному держреєстрі судових рішень) судді в порушення ст. 36 ГПК «довели» вину відповідача на підставі доказів, які не містять даних, що мають значення для справи. Зокрема в позовній заяві вказується акт № 6-498, судді ж підтверджують дату складання протоколу, а не акту, а рішення приймають по акту № 6-486, причому без жодного пояснення цього. У порушення ст. 34, 43 ГПК і ст. 6 Закону «Про поштовий зв’язок» судді Львівського апеляційного господарського суду при розгляді справи 8/197 прийняли за належний доказ явно сфальшовану, видану невідомо на чий запит довідку пошти без зазначення в ній відправника листа і «узаконили» не доведену обставину справи, що працівниками РЕМу проводилась перевірка саме належної відповідачеві нежитлової будівлі, хоча в акті вказується, що перевірявся деревообробний цех і навіть не зазначено населений пункт, де цей цех знаходиться. Крім того, у порушення п. 7 ст. 105 ГПК у постанові Львівського апеляційного господарського суду по справі № 8/197 не викладено доводи, за якими судді відхиляють викладений у запереченні на апеляційну скаргу та зазначений у постанові суду доказ відповідача про те, що розрахунок по нарахуванню збитків є безпідставним та неналежно обгрунтованим і в порушення вимог ст.ст. 224-226 Господарського кодексу України. У порушення статті 34 ГПК та не дотримуючись Рекомендацій Президії Вищого господарського суду України від 29.12.2007 року № 04-5/239 судді прийняли за належний, безпідставно складений позивачем розрахунок сум втрат, у якому взагалі відсутній доказ порушення, зокрема поперечний перетин проводів, використаних у схемі самовільного підключення до електромережі. Тобто «узаконили» підключення електроенергії без проводів. Крім того, у порушення багатьох статтей ГПК судді Львівського апеляційного господарського суду прийняли до розгляду апеляційну скаргу позивача по справі 8/197 з очевидними неправдивими свідченнями та додатки до неї, у яких маються численні посилання на неіснуючі нормативні документи та неіснуючі пункти нормативних документів, які судді прийняли за належні докази, побудували на них несправедливе звинувачення та відобразили їх у постанові суду. У порушення п. 8 статті 105 ГПК у постанові Львівського апеляційного господарського суду по справі 8/197 не викладено доводи, за якими апеляційна інстанція не погодилась з висновками, викладеними в рішенні суду першої інстанції, про самовільне виправлення позивачем у односторонньому порядку дати в акті без зазначення у ньому причин такого виправлення та без повідомлення відповідача про таке виправлення, а також про порушення позивачем частини 3,4 пункту 6,42 і частини 4 п. 6.12 Правил користування електричною енергією. У порушення ст. 2 Закону "Про доступ до судових рішень" постанова Вищого господарського суду України по справі № 8/197 від 26.01.2009 р. до сьогодні не оприлюднена на офіційному веб-порталі Вищого господарського суду України та Єдиного держреєстру судових рішень України, хоча з цього приводу були звернення до Голови Вищого господарського суду України, Верховного Суду України, Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів, Міністерства юстиції України, Ради суддів України, тричі до Уповноваженого з прав людини та до ряду народних депутатів. Не коментуючи за таких обставин постанову Вищого господарського суду України по справі № 8/197 від 26.01.2009р. зазначу лише, що в аналогічних справах (№ 20/163 від 14.01.2008 р., № 2-2/4208-2007 від 04.02.2008 р., № 20/350 від 19.05.2008 року, № 9/797/07 від 05.02.2009 р., № 20/337 від 16.02.2009 р.), які переглядалися у Вищому господарському суді України, але не були пов’язані з Львівським апеляційним господарським судом, суддями приймалися інші рішення ніж по справі № 8/197. Логічно виникає питання чому постанову Вищого господарського суду України по справі № 8/197 від 26.01.2009р. у порушення закону до цих пір не оприлюднюють? Що за таємниця в ній криється, що її не можна оприлюднити? А тепер відповідачу прийдеться цілий рік відкладати мізерні доходи на виконання такої постанови відкритого суду, прийнятої іменем України, яку не можна оприлюднити. У порушення статтей 105 і 111-11 ГПК постанова Львівського апеляційного господарського суду від 23.09.2008 р. по справі 8/197 згідно поштового штампу на конверті надіслана відповідачу аж 18.11.2008 р., а постанова Вищого господарського суду України від 26.01.2009 р. по справі 8/197 – 03.03.2009 р., унаслідок чого відповідач змушений був писати касаційні скарги не знаючи обставин, викладених у постановах судів, а надіслані до судів доповнення до касаційних скарг, мабуть, судами навіть не розглядалися. Проте в постанові Вищого господарського суду України як доказ вини відповідача відображено: «Викладені заявником в касаційній скарзі доводи не спростовують обгрунтованого висновку апеляційного господарського суду…», тоді як цей висновок викладено в постанові Львівського апеляційного господарського суду так: «Відповідачем належними та допустимими доказами не доведено безпідставність заявлених позовних вимог». Третьою ознакою поганого синдрому є порушення законодавства деякими високопосадовцями. Так, у порушення ст. 40 Конституції України до сьогодні не отримано відповідей на звернення по справі 8/197 до Голови Вищого господарського суду України, які згідно поштових підтверджень вручені під розписку відповідальним працівникам суду 30.01.2009р. і 11.02.2009р., до Комітету Верховної Ради України з національної безпеки і оборони - вручено 23.04.2009, до Ради суддів України - вручено 27.04.2009. Крім того, у порушення ст. 7 Закону України «Про звернення громадян» два звернення до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо порушення господарськими судами конституційних прав відповідача Секретаріатом Уповноваженого направлено на розгляд до Вищого господарського суду України, але без жодної відповіді від останнього. Також у порушення ст. 5 Закону України «Про боротьбу з корупцією» не надано інформації, про яку просилося в зверненнях. У порушення ст. 5 Закону «Про боротьбу з корупцією», на звернення до Національної комісії регулювання електроенергетики щодо відповідності складеного акту нормативним документам, у першому випадку надійшла відповідь, що акт складено відповідно до вимог Правил користування електричною енергією, хоча в акті в порушення п. 6.41. цих Правил, затверджених постановою НКРЕ від 31.07.1996 року № 28, відсутні посилання на пункти Правил, що визначають зміст виявленого порушення. На друге звернення, у якому оскаржувалась відповідь на перше звернення, прислали копію першої відповіді, а на третє звернення відповіли, що повторних звернень не розглядають. У порушення ст. 5 Закону «Про боротьбу з корупцією», на два звернення до Укрпошти щодо розгляду факту видачі начальником районної пошти очевидно сфальшованої довідки про доставку адресату простого листа в день коли пошта була вихідною та без зазначення в довідці на чий запит вона видана, отримано відповідь від 25.06.09 за № 23-П-2062: «…розглянуто Ваше звернення щодо порядку пересилання поштових відправлень. Оскільки, минув встановлений строк прийняття заяви, надати будь-яку інформацію щодо доставки простого листа немає можливості». Виходить ви нам про насоси, а ми вам про колеса. Крім того, в порушення статті 114 Господарського процесуального кодексу України до сьогодні не отримано жодної відповіді від Львівського апеляційного господарського суду з приводу розгляду заяви про перегляд справи № 8/197 за нововиявленими обставинами, яка згідно поштового підтвердження 25 квітня 2009 року вручена під розписку працівникові суду. Чи не пора відповідним державним органам ужити належних за Конституцією заходів щодо усунення причин, що призводять до таких ознак поганого синдрому. Справжню історію 30-40 років, як і всю, безумовно, потрібно висвітлювати, але не потрібно забувати, що негативну історію сьогодення України також хтось колись напише. Чи не пора вже зробити так, що в правовій державі Конституція для всіх, а високопосадовці такі ж громадяни України як усі? Тоді й не буде можливостей для Кіровоградських подій. Правильно, і краще пізно ніж ніколи, наш Президент визнав, що багато наших правоохоронців, яких ми добре утримуємо з наших податків, не тільки не захищають конституційні права простих українців, але й допомагають різним можновладцям, хабарникам і товстосумам грубо порушувати ці права. Подивлюсь чи зміниться щось у вищевикладеній справі після останніх заяв Президента, чи всенародно обраного нами Президента вже в Україні мають ні за що, з чого й буду робити висновки в передвиборній агітації. Правозахисник[09.07.08 08:13] Після виступу Президента України з нагоди Дня Конституції та наради з найвищими правоохоронцями держави в продовження вже висловлених коментарів ризикну оприлюднити слідуюче. Згідно ст. 3 Конституції України (ОЗ) утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обовязком держави. Із ЗМІ та на практиці ми є свідками, що цей обовязок нехтується тим, що державні органи в порушення ст. 6 ОЗ нерідко не тільки не здійснюють свої повноваження у встановлених ОЗ межах і відповідно до законів України, але й самі порушують законодавство. Хвала СБУ, Генпрокуратурі та МВС, які останнім часом справді почали наводити відповідний конституційний порядок у нашій державі. Як вбачається, причинами порушень законодавства державними органами та посадовцями є їх безкарність і потурання їм з боку вищестоящих органів. Ознак цього поганого синдрому в нашій державі багато. Перша – недотримання народними депутатами ст. 84 Конституції навіть після офіційного тлумачення Конституційного Суду. Ознака друга – порушення суддями ст. 6 Конституції, про що чи не щоденно висвітлюється в ЗМІ. З цього приводу з наявних матеріалів викладу лише один приклад нашої правової дійсності. Так, при розгляді справи № 8/197 Львівським апеляційним господарським судом (постанова оприлюднена в Єдиному держреєстрі судових рішень) судді в порушення ст. 36 ГПК «довели» вину відповідача на підставі доказів, які не містять даних, що мають значення для справи. Зокрема в позовній заяві вказується акт № 6-498, судді ж підтверджують дату складання протоколу, а не акту, а рішення приймають по акту № 6-486, причому без жодного пояснення цього. У порушення ст. 34, 43 ГПК і ст. 6 Закону «Про поштовий зв’язок» судді Львівського апеляційного господарського суду при розгляді справи 8/197 прийняли за належний доказ явно сфальшовану, видану невідомо на чий запит довідку пошти без зазначення в ній відправника листа і «узаконили» не доведену обставину справи, що працівниками РЕМу проводилась перевірка саме належної відповідачеві нежитлової будівлі, хоча в акті вказується, що перевірявся деревообробний цех і навіть не зазначено населений пункт, де цей цех знаходиться. Крім того, у порушення п. 7 ст. 105 ГПК у постанові Львівського апеляційного господарського суду по справі № 8/197 не викладено доводи, за якими судді відхиляють викладений у запереченні на апеляційну скаргу та зазначений у постанові суду доказ відповідача про те, що розрахунок по нарахуванню збитків є безпідставним та неналежно обгрунтованим і в порушення вимог ст.ст. 224-226 Господарського кодексу України. У порушення статті 34 ГПК та не дотримуючись Рекомендацій Президії Вищого господарського суду України від 29.12.2007 року № 04-5/239 судді прийняли за належний, безпідставно складений позивачем розрахунок сум втрат, у якому взагалі відсутній доказ порушення, зокрема поперечний перетин проводів, використаних у схемі самовільного підключення до електромережі. Тобто «узаконили» підключення електроенергії без проводів. Крім того, у порушення багатьох статтей ГПК судді Львівського апеляційного господарського суду прийняли до розгляду апеляційну скаргу позивача по справі 8/197 з очевидними неправдивими свідченнями та додатки до неї, у яких маються численні посилання на неіснуючі нормативні документи та неіснуючі пункти нормативних документів, які судді прийняли за належні докази, побудували на них несправедливе звинувачення та відобразили їх у постанові суду. У порушення п. 8 статті 105 ГПК у постанові Львівського апеляційного господарського суду по справі 8/197 не викладено доводи, за якими апеляційна інстанція не погодилась з висновками, викладеними в рішенні суду першої інстанції, про самовільне виправлення позивачем у односторонньому порядку дати в акті без зазначення у ньому причин такого виправлення та без повідомлення відповідача про таке виправлення, а також про порушення позивачем частини 3,4 пункту 6,42 і частини 4 п. 6.12 Правил користування електричною енергією. У порушення ст. 2 Закону "Про доступ до судових рішень" постанова Вищого господарського суду України по справі № 8/197 від 26.01.2009 р. до сьогодні не оприлюднена на офіційному веб-порталі Вищого господарського суду України та Єдиного держреєстру судових рішень України, хоча з цього приводу були звернення до Голови Вищого господарського суду України, Верховного Суду України, Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів, Міністерства юстиції України, Ради суддів України, тричі до Уповноваженого з прав людини та до ряду народних депутатів. Не коментуючи за таких обставин постанову Вищого господарського суду України по справі № 8/197 від 26.01.2009р. зазначу лише, що в аналогічних справах (№ 20/163 від 14.01.2008 р., № 2-2/4208-2007 від 04.02.2008 р., № 20/350 від 19.05.2008 року, № 9/797/07 від 05.02.2009 р., № 20/337 від 16.02.2009 р.), які переглядалися у Вищому господарському суді України, але не були пов’язані з Львівським апеляційним господарським судом, суддями приймалися інші рішення ніж по справі № 8/197. Логічно виникає питання чому постанову Вищого господарського суду України по справі № 8/197 від 26.01.2009р. у порушення закону до цих пір не оприлюднюють? Що за таємниця в ній криється, що її не можна оприлюднити? А тепер відповідачу прийдеться цілий рік відкладати мізерні доходи на виконання такої постанови відкритого суду, прийнятої іменем України, яку не можна оприлюднити. У порушення статтей 105 і 111-11 ГПК постанова Львівського апеляційного господарського суду від 23.09.2008 р. по справі 8/197 згідно поштового штампу на конверті надіслана відповідачу аж 18.11.2008 р., а постанова Вищого господарського суду України від 26.01.2009 р. по справі 8/197 – 03.03.2009 р., унаслідок чого відповідач змушений був писати касаційні скарги не знаючи обставин, викладених у постановах судів, а надіслані до судів доповнення до касаційних скарг, мабуть, судами навіть не розглядалися. Проте в постанові Вищого господарського суду України як доказ вини відповідача відображено: «Викладені заявником в касаційній скарзі доводи не спростовують обгрунтованого висновку апеляційного господарського суду…», тоді як цей висновок викладено в постанові Львівського апеляційного господарського суду так: «Відповідачем належними та допустимими доказами не доведено безпідставність заявлених позовних вимог». Третьою ознакою поганого синдрому є порушення законодавства деякими високопосадовцями. Так, у порушення ст. 40 Конституції України до сьогодні не отримано відповідей на звернення по справі 8/197 до Голови Вищого господарського суду України, які згідно поштових підтверджень вручені під розписку відповідальним працівникам суду 30.01.2009р. і 11.02.2009р., до Комітету Верховної Ради України з національної безпеки і оборони - вручено 23.04.2009, до Ради суддів України - вручено 27.04.2009. Крім того, у порушення ст. 7 Закону України «Про звернення громадян» два звернення до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо порушення господарськими судами конституційних прав відповідача Секретаріатом Уповноваженого направлено на розгляд до Вищого господарського суду України, але без жодної відповіді від останнього. Також у порушення ст. 5 Закону України «Про боротьбу з корупцією» не надано інформації, про яку просилося в зверненнях. У порушення ст. 5 Закону «Про боротьбу з корупцією», на звернення до Національної комісії регулювання електроенергетики щодо відповідності складеного акту нормативним документам, у першому випадку надійшла відповідь, що акт складено відповідно до вимог Правил користування електричною енергією, хоча в акті в порушення п. 6.41. цих Правил, затверджених постановою НКРЕ від 31.07.1996 року № 28, відсутні посилання на пункти Правил, що визначають зміст виявленого порушення. На друге звернення, у якому оскаржувалась відповідь на перше звернення, прислали копію першої відповіді, а на третє звернення відповіли, що повторних звернень не розглядають. У порушення ст. 5 Закону «Про боротьбу з корупцією», на два звернення до Укрпошти щодо розгляду факту видачі начальником районної пошти очевидно сфальшованої довідки про доставку адресату простого листа в день коли пошта була вихідною та без зазначення в довідці на чий запит вона видана, отримано відповідь від 25.06.09 за № 23-П-2062: «…розглянуто Ваше звернення щодо порядку пересилання поштових відправлень. Оскільки, минув встановлений строк прийняття заяви, надати будь-яку інформацію щодо доставки простого листа немає можливості». Виходить ви нам про насоси, а ми вам про колеса. Крім того, в порушення статті 114 Господарського процесуального кодексу України до сьогодні не отримано жодної відповіді від Львівського апеляційного господарського суду з приводу розгляду заяви про перегляд справи № 8/197 за нововиявленими обставинами, яка згідно поштового підтвердження 25 квітня 2009 року вручена під розписку працівникові суду. Чи не пора відповідним державним органам ужити належних за Конституцією заходів щодо усунення причин, що призводять до таких ознак поганого синдрому. Справжню історію 30-40 років, як і всю, безумовно, потрібно висвітлювати, але не потрібно забувати, що негативну історію сьогодення України також хтось колись напише. Чи не пора вже зробити так, що в правовій державі Конституція для всіх, а високопосадовці такі ж громадяни України як усі? Тоді й не буде можливостей для Кіровоградських подій. Правильно, і краще пізно ніж ніколи, наш Президент визнав, що багато наших правоохоронців, яких ми добре утримуємо з наших податків, не тільки не захищають конституційні права простих українців, але й допомагають різним можновладцям, хабарникам і товстосумам грубо порушувати ці права. Подивлюсь чи зміниться щось у вищевикладеній справі після останніх заяв Президента, чи всенародно обраного нами Президента вже в Україні мають ні за що, з чого й буду робити висновки в передвиборній агітації.
| ||||