|
||
Сьогодні у Львові розквітнуть «Ружі Закарпаття»
«Я ніколи не робив таких вузько жанрових персональних експозицій, але у Львові склалося саме так, що репрезентуватиму переважно натюрморт. Мої львівські колеги, серед яких є дуже добрі художники, інформували куратора галереї Оксану Мазурек, я передав каталог, щоб вона мала уявлення про твори, і отримав запрошення на виставку. Із різних жанрів (фігуративні композиції, урбаністичний пейзаж, ню та натюрморт), галерея спинилася саме на останньому. Виставку склали полотна із зображенням квітів, тому логічно, що вона отримала назву «Ружі Закарпаття». Усього тут двадцять робіт середнього формату. Можливо, напишу іще одну, – із місцевим фоном чи елементом львівського пейзажу», – розповів Антон Ковач, який сподівається, що у середовищі, де панують інші стилі, виставка, що пропагує досягнення закарпатською художньої школи викличе зацікавлення глядачів. Це сподівання ґрунтується на тому, що серед суспільних естетичних уподобань виплеканих львівською школою із притаманним їй декоративізмом та вищим рівнем абстрагування, характерні риси закарпатської живописної школи можуть вигідно відтінитися. Йдеться насамперед про тематичну спрямованість: замилування ландшафтним пейзажем (переважно гірським Карпатським) та натюрмортом, використання активних кольорів, пленерної повітряності. Цю традицію імпресіоністичного пленерного живопису, яка бере початок від європейських художніх шкіл, заклали ще метри закарпатської школи – Бокшай, Ерделі, Манайло, Коцка, Глюк та інші. Тому, з одного боку, закарпатська художня школа не сформалізувалася, а з другого – не була обтяжена соцреалізмом. «Закарпатська школа достойно виглядає саме на тлі львівської. І виставка «Ружі Закарпаття» це підтверджує. За таку експозицію не соромно було би будь-якій галереї, тому ми вдячні автору, що він відгукнувся на пропозицію виставки у Львові, бо ця подія значно збагатить наше культурне життя», – переконана куратор арт-салону «БонТон» Оксана Мазурек. Щож до самого Антона Ковача, то він із гіркотою зазначає, що кілька останніх поколінь художників знівелювало професійний рівень досягнень закарпатської школи. І то аж на стільки, що в професіоналів визріла потреба демонстративного повернення до класичних набутків. «Прикро, але заробітчанство серед художників розбавило професіоналізм, як вино водою. Тому буквально кілька днів тому у нас відбулися установчі збори творчого об’єднання, до якого увійшло 3 членів Національної спілки художників України (серед них майстри із званням народних і заслужених художників). Ми назвали об’єднання «Традиція і сучасність». Мене як наймолодшого обрали головою, а загалом середній вік учасників товариства – близько 65 років. Ми ставимо собі за мету підняти планку професійності, притаманну саме нашій традиції. Віковими рамками ми не обмежуємо нікого, але має бути рівень. Як викладач, моржу сказазати, що коли із 5 курсу є хоча б один художник, який відповідає критеріям професійності, то вже добре, й то вони йдуть у бік декоративізму. Чесно зізнаюся, що виплекати професіонала дуже важко, бо на це йдуть роки педагогічної праці. Також важко переконати молодих у тому, що ця традиція має жити бодай у певні часові рамки. Є дві крайності: натуралізм і безпредметність. А коли є здорова хороша професійна база і тематика, тоді розкривається найвища філософія закарпатської художньої школи – споглядання природи, така собі натурфілософія. Тут я не бачу нічого, чого треба боятися. Боятися слід дешевої епатажності. У ці же традиції є змога розвиватися на реалістичній базі, використовуючи як академічну натуру так і різноманітні формальні засоби», – пояснив Антон Ковач, який виходячи із цих переконань, власний альбом назвав «Між ілюзією і реальністю». Альбом, окрім каталогу творів та репродукцій містить також фрагменти авторських текстів, за якими розкривається поетичне світобачення художника. Довідка Антон Ковач народився в 1962 року. Член Національної спілки художників України від 1999 р. Освіта: Ужгородське училище прикладного мистецтва (1977-1981 рр.); Львівський державний інститут декоративного і прикладного мистецтва (1981-1986 рр.). Учителі_ Й.Бачинський, Й.Пал, В.Черкасов, П.Сидоренко, В.Манастирський Учасник виставок з 1992 р.: м. Івано-Франківськ «Імпреза-93», обласні та всеукраїнські виставки: «Мальовнича Україна» 1993; «Пам’ять Чорнобиля» 1995; до 10-річчя незалежності України та інші. Персональні виставки:1994 – м. Ужгород;– м. Слунськ (Польща); 1995 – м. Конігефельд (Німеччина); 1996 – м. Швелінгем-Вілнген (Німеччина); 1997 – м. Штутгарт (Німеччина); 1998 – м. Прага (Чехія), групова виставка М. Демцю (Львів), В. Москалюк (Львів), Є. Манишин (Львів), А. Ковач (Ужгород); 1997 – м. Свидник, міжнародний пленер; 2000 – м. Міхаловці (Словаччина); – м. Ніредьгаза (Угорщина); – м. Ужгород. Працює викладачем коледжу мистецтв ім. А. Ерделі Закарпатського художнього інституту. Завідуючий відділом «Дизайн» та «Живопис». 2003 року удостоєний премії А. Ерделі та Й. Бокшая в галузі монументального мистецтва. 2007 року як автор упорядник видав альбом «Адальберт Ерделі» (Ужгород: видавництво Олександра Гаркуші, 2007, – 380 с.: іл.), який отримав відзнаку всеукраїнського рейтингу «Книга року – 2007» як мистецьке видання. |
|
| ||||