|
||
Цвинтар під загрозою
Самі урочистості за участю Віктора Ющенка й Алєксандра Кваснєвського заплановано на 24 червня. Однак уже сьогодні Верховна Рада може дати міждержавним домовленостям “задній хід”. Як повідомив народний депутат Олег Тягнибок, він має намір подати на розгляд парламенту проект Постанови “Про рішення Львівської міської ради щодо завершення впорядкування польських військових поховань 1918-1919 рр. на території Історико-культурного заповідника “Личаківський цвинтар”. У розпорядженні редакції є текст проекту, який ми подаємо без купюр: “13 червня 2005 року Львівська міська рада винесла рішення про завершення впорядкування польських військових поховань 1918-1919 рр. на території Історико-культурного заповідника “Личаківський цвинтар”. Постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 р. №1761 “Про внесення пам’яток історії, монументального мистецтва та археології національного значення до Державного реєстру нерухомих пам’яток України” Історико-культурний заповідник “Личаківський цвинтар” занесено до Державного реєстру нерухомих пам’яток України. Верховна Рада України, усвідомлюючи історичну значимість і високу моральну цінність політики добросусідства, підтримує будь-який акт чи дію, спрямовані на її втілення в життя. З огляду на це, розвиток дружніх стосунків між українським і польським народами є не просто велінням часу, а й одним із стратегічних напрямів зовнішньої політики України. Водночас, на переконання українських парламентарів, ці відносини мають будуватися на взаємоприйнятній і рівноправній основі, де жодна зі сторін, віддаючи належне історичній правді, не шукає односторонніх переваг, діючи в дусі взаєморозуміння, конструктивізму та толерантності. Верховна Рада України, в принциповому плані вітаючи акт доброї волі української держави щодо увічнення пам’яті загиблих у 1918 році поляків на Личаківському цвинтарі (м. Львів), проте, зважаючи, що Законом України “Про охорону культурної спадщини” встановлено спеціальний порядок внесення будь-яких змін частин, елементів, написів і позначок об’єктів культурної спадщини національного значення, постановляє: 1. Рекомендувати Львівській міській раді скасувати рішення від 13 червня 2005 року щодо завершення впорядкування польських військових поховань 1918-1919 рр. на території Історико-культурного заповідника “Личаківський цвинтар” як такого, що прийняте без додержання вимог чинного законодавства. 2. Кабінету Міністрів України в межах своєї компетенції забезпечити дотримання визначеного Законом України “Про охорону культурної спадщини” порядку змін частин, елементів, написів і позначок занесеного до Державного реєстру нерухомих пам’яток України національного значення Історико-культурного заповідника “Личаківський цвинтар” у місті Львові. У пояснювальній записці, поданій до проекту постанови, Олег Тягнибок, зокрема, зазначає: “Львівська міська рада під час ухвалення цього рішення перевищила свої повноваження, оскільки Історико-культурний заповідник “Личаківський цвинтар” на підставі статей 4 і 14 Закону України “Про охорону культурної спадщини” занесено до Державного реєстру нерухомих пам’яток України національного значення (Постанова КМУ від 27.12.2001 р. №1761 “Про внесення пам’яток історії, монументального мистецтва та археології національного значення до Державного реєстру нерухомих пам’яток України”). Отже, без дозволу центрального органу охорони культурної спадщини заборонено робити написи, позначки на пам’ятці, на її території та в її охоронній зоні (частина третя статті 24 Закону України “Про охорону культурної спадщини”). Тобто питання впорядкування Історико-культурного заповідника “Личаківський цвинтар” (зокрема, написи на центральній надмогильній плиті, написи на інших могилах тощо) має вирішуватися на державному рівні”. Не згоден Олег Тягнибок і з мовою написів на надмогильних плитах. “Оскільки Історико-культурний заповідник “Личаківський цвинтар” занесено до Державного реєстру нерухомих пам’яток України національного значення, пункт 4 рішення Львівської міської ради (“У центральній частині поховань розмістити плиту з написом польською мовою: “Тут поховано польського солдата, який загинув за Батьківщину”) порушує статтю 10 Конституції України, в якій українська мова визначена єдиною державною мовою в Україні”, – зауважив парламентарій. Як зазначив Олег Тягнибок, ці питання мають бути залагоджені без приниження національної честі та гідності українців, а збереження добросусідських відносин із Варшавою як “європейським адвокатом” України не суперечить відновленню історичної справедливості щодо полеглих українських героїв. На думку пана Тягнибока, його проект постанови має великі шанси на затвердження. Таке припущення він робить з огляду на позицію багатьох фракцій, яку йому вдалося з’ясувати у Верховній Раді. І тут, схоже, народний депутат не блефує. Як поінформував “Газету” уповноважений фракції СДПУ(о) Ігор Шурма, його фракція також підтримає постанову. “На погоджувальній раді ми порушили питання стосовно нашої історії. На моє переконання, напис, що польський воїн загинув у Львові за Батьківщину, автоматично переводить Січових Стрільців у категорію окупантів. Це зрада української історії, і ніхто не має права цього робити. Ми підтримаємо постанову, яка поверне це питання в зовсім інше русло. Думаю, що той, хто не на словах, а на ділі піклується про українську історію, хто не ставить вище за неї кон’юнктуру і свої передвиборні обіцянки, підтримає законопроект”, – заявив Ігор Шурма. Окрім “есдеків”, ініціативу Олега Тягнибока можуть підтримати й інші опозиційні фракції, а також окремі члени фракції БЮТ. Нагадаємо, що проти ухвалення рішення Львівської міської ради активно виступала власне фракція “Батьківщини”. Натомість проти затвердження постанови, схоже, виступатимуть фракції “Нашої України” та УНП. Однак, чи вистачить їхніх голосів, аби заблокувати постанову, – наразі не відомо. У кожному разі в повітрі запахло міжнародним політичним скандалом, адже очевидно, що повз увагу Польщі ініціативи українських парламентаріїв не пройдуть. |
|
| ||||