|
||
Відкритий лист працівників ЛАЗу до Ющенка, Тимошенко та Литвина
Текст листа подаємо у повному обсязі: «Ми, працівники та ветерани Львівського автобусного заводу («ЛАЗ»), що все своє життя, з молодих спеціалістів і робітників, створювали завод, а також акціонери ВАТ «ЛАЗ» стурбовані тим, що наше «дітище» – найбільший і найкращий в Радянському Союзі автобусний завод, який щорічно виготовляв 14,5 тис. автобусів та 27,0 тис. комплектів гідромеханічних коробок передач, на якому працювало 11,5 тис. працівників, нині стоїть на межі повного знищення. І це тоді, коли в Україні явно не вистачає автобусів, як для міських так і для міжміських та міжнародних перевезень. Організатори приватизації «ЛАЗу» обіцяли покращення умов праці, впровадження нових технологій, нових конструкцій автобусів та іншої автомобільної техніки. А в дійсності після приватизації власник «ЛАЗу» ліквідував виробництво автобусів ЛАЗ-695Н, передав його в м.Дніпродзержинськ і скоротив на «ЛАЗі» більше 600 робочих місць. Поточні лінії і обладнання здав в металобрухт. 17 липня 2003 року Кабінет Міністрів України видав Постанову №1100 і затвердив інвестиційну програму виробництва автомобілів, автобусів та комплектуючих ЗАТ «Львівський автомобільний завод» (на базі ВАТ «ЛАЗ»). Згідно з цією програмою ЗАТ «ЛАЗ» одержав відповідні пільги на оподаткування. Пільги ЗАТ «ЛАЗ» використав, але програми не виконав. Замість збільшення випуску автомобільної техніки та створення робочих місць власник постійно їх скорочував і на сьогодні чисельність працюючих складає 1500 осіб. В грудні 2008 року 1200 працюючих на заводі одержали поштою повідомлення про скорочення їх на заводі. З квітня 2008 року трудовий колектив не одержує заробітної плати. І це при тому, що виготовлено і реалізовано продукції на 68 млн грн. Кошти за реалізовану продукцію на рахунок «ЛАЗу» не поступили. Ні страйки трудового колективу, ні пікетування Львівської обласної державної адміністрації не змінили ситуацію. Вся Україна по телебаченню неодноразово бачила як тисячі працівників «ЛАЗу» з’юрмились перед прохідною заводу. Адміністрація «ЛАЗу» не тільки не платить зарплату, а просто без всякого попередження закрила прохідну і не пускає трудовий колектив на територію заводу. Замість масового виробництва маємо одиночне, а замість нових автобусів з якісними німецькими агрегатами, які передбачено конструкцією, власник встановлює низькоякісні китайські агрегати від яких відмовляються замовники. Листом від 25.05.2005 року №07/1-1/33-05 прокуратура Львівської області підтвердила наші переконання, що приватизація «ЛАЗу» відбулася з порушенням закону, зловживанням службовим становищем і за грошові кошти, здобуті злочинним шляхом. Тим же листом нас повідомили, що Генеральною прокуратурою України порушено кримінальну справу і досудове слідство веде прокуратура м.Києва. Пройшло вже майже чотири роки, а ми не знаємо чим закінчилось досудове слідство, чи відбувся суд і які прийняті рішення зі спасіння державного-народного майна, яке нам не відомо хто, замість 500-600 млн дол. США оцінив і продав за 5,5 млн дол. США (27,1 млн. грн.). На той час тільки запасу металу на складах заводу і комплектуючих агрегатів було більше, ніж на 5 млн дол. США. Шановні керівники держави, як же ми спасемо Україну, коли наші багатства захоплюють чужинці, а потім на наших очах знищують як непотріб. На сьогодні спеціалістами заводу розроблені нові конкурентноздатні автобуси та тролейбуси, проведена технологічна підготовка виробництва вказаних моделей. Завод має технічну можливість та достатні потужності для організації їх виробництва, але власник не запускає їх у виробництво. Крім «ЛАЗу» маємо приклад інструментального заводу (колишній інструментальний цех заводу). Ще весною 2008 року завод успішно працював і мав портфель замовлень на кілька років. Але власники викупивши землю, перекинули завод на нову територію, а виробництво не відновили. Завод закривають, а людей звільняють. Захоплення представниками Росії за безцінь наших заводів і знищення їх як таких – це підрив економічної незалежності України і створення економічної кризи в країні, що маємо вже сьогодні. Такі факти не можуть залишатися поза Вашою увагою. І не залежно від того хто і як придбав чи захопив завод, ми не маємо права допустити, щоб завод був знищений. В Україні таких прикладів є дуже багато, але в м. Миколаєві кораблебудівний завод від Чуркіних (які також є власниками «ЛАЗу») таки відібрали. На нашу думку, до цього байдуже ставляться правоохоронні органи. Ніби це не наше, ніби це чуже, якоїсь іншої держави, іншого народу від якого правоохоронні органи нічого не мають. Але це не так. Наша пенсія, їх та й Ваша зарплата якраз і йде від того народу, якому ось уже вісім місяців не виплачують зарплату. І ще більше, є інформація що власник «ЛАЗу» не платить податків, не перераховує у Пенсійний фонд, не платить за землю. Тож доки ми будемо терпіти? Звертаємо Вашу увагу на те, що власник «ЛАЗу» багаторазово змінює назву заводу, проводить відчуження майна, перерозподіляє майно, відкриває нові рахунки в нових банках, не сплачує борги по старих рахунках, що носить ознаки шахрайства. І все це власнику обходиться безкарно. Власник «ЛАЗу» набрав у різних банках («Укрексімбанк» і «ПУМбанк») велику суму кредитів під заставу одного і того ж майна і кредити не повертає, а гроші на рахунки «ЛАЗу» не поступали. Тут теж «пахне» злочином у вигляді корупції власника і банків. Це також треба дослідити і ми надіслали аналогічні листи в СБУ та прокуратуру Львівської області. Але дієвих заходів цими структурами не вжито. Більше 76 тис. громадян України є акціонерами ВАТ «ЛАЗ» і їм належить 1,5 млн акцій. Колишні та нинішні працівники «ЛАЗу» частину акцій отримали за майнові сертифікати, другу частину акцій працівникам давали замість зарплати. Багато працівників «ЛАЗу» знімали свої заощадження і купували акції, бо надіялись на успіхи «ЛАЗу» і на дивіденди. А тепер акціонери Львівщини змушені подавати до суду, бо Фонд державного майна України, який «продав» завод, обласна державна адміністрація та правоохоронні органи Львівщини усунулись від вирішення даного питання. Діюче законодавство України, прийняте Верховною Радою, замість захисту інтересів українського народу чомусь сприяє розкраданню та знищенню народного майна. Тому шановні керівники держави, ми знаємо, що Вас болять біди народу України. Ви щиро відгукуєтесь і допомагаєте потерпілим від повеней, вибухів арсенальних складів, аварій на шахтах, руйнації житлових будинків. Сподіваємося, що і наша доля Вам не байдужа, що Ви теж розцінюєте факт восьмимісячної невиплати зарплати, як новітній геноцид українського народу, і що Ви використаєте всю повноту влади, щоб допомогти трудовому колективу одержати заробітну плату, зберегти завод і повернути його у державну-народну власність». Звернення було прийнято на конференції трудового колективу «ЛАЗу» 20 січня 2009 року. |
|
| ||||