|
||
Андрій КОТЕЛЬНИК: В ”Універсумі” несерйозно ставляться до обов'язків
- Після несправедливої поразки англійцеві Джуніору Віттерові Твоя команда подала протест. Чи є вже якісь результати? - Ми подали протест, і тепер його розглядає Європейська асоціація. Не знаю, скільки на це знадобиться часу. Можливо, тиждень, а може, й всі три. Ми очікуємо на результат. - Чим Твоя команда аргументувала протест, які докази висунула? - Єдиний аргумент - це те, що в мене відібрали перемогу, яку я заслужив і здобув у тому поєдинку. Це доводитимуть мої менеджери й клуб Universum Box Promotion, за який я виступаю. Та навіть сам супервайзер, що обслуговував мій поєдинок, підійшов тоді до мене й сказав, що насправді переміг я. Суддівство було вкрай необ'єктивним. Саме на це англійці й зробили ставку. Згадуючи всі нюанси того двобою, я тепер розумію, що виграти можна було лише нокаутом. - Чи знаєш хоч якісь приклади в історії професіонального боксу, коли апеляційна комісія стала на бік ”ображеного”? - Напевне сказати не можу. Але, гадаю, прецеденти були. Хоч я особисто з таким не ще справи не мав. Сподіваюся, комісія зробить правильний висновок. - Скажи, чому Твоя команда погодилася проводити поєдинок в Англії? Хіба вже ні кого не шокує їхнє однобоке суддівство? Був же приклад з Романом Джуманом та й іншими. Чи були якісь інші варіанти, чи Англія - єдиний можливий за тих умов? - Мені сказали, що я боксуватиму в Англії проти чинного чемпіона Європи. Я не міг щось змінити. До того ж я притримуюсь такої позиції: яка різниця, де боксувати, перемагати потрібно скрізь. Англія, Німеччина, США - якщо ти сильний, то зможеш довести це будь-де. Якщо претендуєш на титул чемпіона, то потрібно перемагати опонентів не лише тоді, коли тобі імпонують судді. - Як Ти гадаєш, що потрібно зробити, щоб домовитися про проведення титульних поєдинків таки в рідних стінах, де перемогу, зазвичай, не відбирають? - На сьогодні Україна й, зокрема, Львів - місто, де я народився, не мають необхідних фінансів для проведення таких поєдинків. Ми ще не вийшли на той рівень, щоб організовувати такі масштабні заходи. - Клички розірвали контракт з Universum Box Promotion, мабуть, їх щось не влаштовувало. А Ти на сьогодні задоволений тим, що пропонує ”Універсум”? - Поки що влаштовує, хоча поруч із позитивними моментами є й негативні. Все так гладенько, як може здатися, не буває. В мене є певні проблеми й претензії до клубу. Але багато в чому я розраховую на себе: потрібно працювати, боротися та чекати кращих часів. Мені не подобається, що вони не надто серйозно ставляться до своїх обов'язків. Невдачі у Франції і тепер в Англії - передовсім наслідки такого ставлення. Це стосується навіть не вибору суперників. Повторюся, що мені байдуже, з ким боксувати. Я не боюся сильних суперників. Але не можна допускати, щоб твоїм боксерам ”відкручували голову”. Проте це лише моя думка. Може, я помиляюся. Можливо, вони думають по-іншому. А що доброго? Умови для тренувань там хороші. В клубі є всі умови для того, щоб стати чемпіоном світу, заробити нормальні гроші. Але для цього мені потрібен ще час. У мене ще все попереду. - Чи пропонували Тобі свої послуги інші промоутерські організації? - Пропонували ще до того, як я підписав контракт з Universum Box Promotion. Це клуби Австралії, США. Гадаю, якщо б мене сьогодні не обмежував контракт, варіанти з'явилися б знову. Але до кінця 2006 року ще діє угода з ”Універсумом”. Тому обирати не доводиться. Поки що я не зазираю в майбутнє. В мене хороші стосунки з тренерами та керівництвом клубу, подобається й колектив, де маю багато друзів. Тому працюватиму, добиватимуся свого. А коли контракт закінчиться, розглядатиму всі пропозиції. Думаю, це не проблема. Якщо боксер високого рівня, він завжди знайде застосування своєму таланту, йому не доведеться шукати. Шукатимуть його. - А Ти б хотів створити свою власну промоутерську компанію? - Звичайно, хотів би. Сподіваюся, що колись воно так і буде. Гадаю, що по завершенні спортивної кар'єри організую спортивний центр, де тренуватимуться не лише боксери. Хочу якомога довше залишитись у спорті, у боксі. - Ти створив Фонд Андрія Котельника для допомоги юним спортсменам. Що ця організація зробила для дітей протягом минулого року? - Під патронатом нашого фонду провели дитячий боксерський турнір на призи Андрія Котельника. Плануємо щороку взимку, на день святого Миколая, проводити цей турнір. Ми прагнемо допомогти дітям в їхньому розвитку, адже вже з такого віку вони обирають свій шлях у житті. Й не обов'язково, щоб вони стали хорошими спортсменами, важливо, аби були хорошими людьми. Змалку в дітей формується характер, і такі риси, як благородство та бажання кимсь стати, бути переможцем у багатьох з них закладаються саме в рингу. Також ми допомагаємо дитячим будинкам, інтернатам, дітям із малозабезпечених родин. Така наша мета. - Чим Ти тепер займаєшся? Як настрій? Чи плануєш уже наступні поєдинки? - Я зараз гостюю у свого друга й одноклубника Олександра Дмитренка. Ми відпочиваємо в Криму. А про поєдинки ще не думаю. Хочу відпочити, а потім вже за роботу. Чекатиму на відповідь Європейської асоціації. А настрій у мене хороший: я знаю, що перемога в тому двобої - за мною. Звичайно, образливо, що пас чемпіона не привіз до Львова. Реально, як кажуть, я програв. А віртуально чемпіон я. - Після таких неприємних моментів дружина не відмовляє залишити бокс і робити щось інше? - Поки що такого не було. Звичайно, хочеться чогось іншого. Іноді думаєш про те, як це все набридло. В мене кожен день починається й закінчується боксом. Але це мій вибір. Розмови на цю тема в нас не було. Ми просто разом переживаємо ці неприємності й думаємо про те, що в майбутньому все зміниться на краще. |
|
| ||||