|
||
Музично-мистецькі “Шешори”
Тільки з Чехії в Шешори прибуло 40 осіб, частина з яких – учасники п’яти запрошених колективів, решта – гості. Кожен, хто побував на “Шешорах” минулого року, зауважував, що фестиваль “підріс” не лише кількісно – його атмосфера стала більш святковою. Загалом усе дійство виглядало дуже цікаво: наметове містечко біля ріки Пістиньки, де-не-де – то на воді, то на скелі – у вічі впадали лендартівські об’єкти. Звичайно, найбажанішою частиною програми і для мешканців села, і для гостей були щоденні концерти, які, розпочиналися о шостій годині вечора і завершувалися о четвертій ночі. Стосовно музичної частини фестивалю, то організатори дещо перестаралися. Адже витримати стільки годин навіть найкращої музики здатен не кожен, до того ж, найкращі виконавці виступали посеред ночі. Французький гурт Red Cardell, чеський Maraca й українські Гайдамаки викликали найбільше захоплення фестивальної публіки. Red Cardell – “група вуличних свят”, як називають її самі учасники. Поєднує рок із музикою з різних куточків світу та з кельтськими мотивами. Габріела Вермеліу, вокалістка гурту, “заводила” гостей фестивалю етнічними піснями лікійською мовою (мертвою ось уже 1,5 тис. років) і португальською, супроводжуючи власний спів грою на квінтоні – музичному інструменті, який має п’ять струн і є поєднанням скрипки з віолончеллю. Варто зазначити, що їй єдиній з усіх учасників фестивалю подарували букет квітів. А супроводжував виступ гурту Maraca відеоарт, створений колективом Moire, в котрому можна було зауважити навіть кадри з першого фестивального дня. “Гайдамаки” представили програму з відомих старих пісень і творів з нового альбому, який має з’явитися в продажу у вересні. Чудово вписався у формат фестивалю й один із найпотужніших електронних гуртів України That Black, який виконує експериментальну електронну музику. Вигуками “браво!” глядачі вітали арабські танці від чеського танцювального колективу Rachat-Lucum. Серед гуртів, які виступали на “Шешорах” уперше, провели конкурс на приз глядацьких симпатій у формі голосування за відривним талоном, який додавали до CD, котрий вручали під час реєстрації гостей фестивалю. Переміг київський гурт “Художник-оркестра”, учасниками якого є художники й архітектори з Київської академії мистецтв. До речі, половину грошей, вилучених за реєстрацію, що її організатори запровадили як курортний збір, спрямовано в бюджет села, половину – в скарбницю фестивалю. А зареєструвалося з 4000 гостей лише 880. Одного з фестивальних днів музичну програму “розбавили” містичною вуличною виставою про пристрасть до влади і смерть “Ричард ІІІ” за п’єсою Вільяма Шекспіра. Її показав публіці центр сучасного мистецтва “Дах”, який уперше зіграв виставу чотири дні напередодні в Угорщині, приємно здивувавши тамтешню публіку цікавими українськими народними обрядами та гарною музикою. Режисер і керівник “Даху” Владислав Троїцький переніс твір Шекспіра в українську традицію, так само, як колись Курасава в японську. П. Троїцький вбрав своїх акторів в українські строї та вивів на сцену фольклорний колектив “ДахаБраха”, під спів і музику якого у стилі етнохаус, створену самим режисером із використанням різних звичаїв і нової класичної музики країн світу, в т.ч. східних, творилося це цікаве безсловесне, але дуже ефектне дійство з масками та вогнем. Надзвичайно цікавою та насиченою була денна програма фестивалю, зокрема створення ляльки-мотанки й уроки з традиційного розпису по склу. І першого, і другого всіх охочих навчала митець із Києва Людмила Тесленко-Пономаренко, член Національної спілки художників України. На “Шешорах” можна було також вивчити “па” іспанських, французьких, болгарських та інших танців. До слова, майстер-клас з іспанських танців для гостей фестивалю проводили такі самі гості з Києва, які вивчають їх у столиці. Вони виручили своїх колег, котрі не з’явилися на майстер-клас із болгарських танців. Були в організації фестивалю і проколи. Найбільший – непродуманість зі створенням лендартівських об’єктів, які доводилося доволі довго шукати через значну віддаль між кожним із них і відсутність будь-яких вказівників, про що мали подбати, звичайно, самі митці. Дуже часто біля об’єктів не було їхніх авторів, тому мусили здогадуватися, хто це створив і що хотів відобразити, оскільки схема об’єктів із прізвищами художників, вивішена організаторами в холі санаторію “Шешори”, майже не відповідала дійсності. Лендарт – це об’єкти, які художники мали виконати, відшукавши в природі кожен для себе якийсь символ і підкресливши його. Тому найцікавішими, на думку представників мас-медіа, були ті творіння, що народилися без використання зайвих матеріалів, і ті, де їх було використано мінімум. Анна Надуда, художниця з Києва, автор об’єкта “Істота та течія”, вибудувала над рікою легку прозору конструкцію з лози у формі риби, зміст якої – в плинності часу. Цікаво, що поки Анна її плела, “Істота та течія” встигла побувати на смітнику, куди цей мистецький твір викинула стара селянка, вирішивши, що це просто якийсь непотріб. Бахчисарайський митець Ісмед Шейх-Заде, який приїхав на фестиваль “Шешори” вперше, продемонстрував проект “Старий брід”, або “Ловля снів”. Одну його частину перетягнули через ріку, іншу розмістили на стадіоні, де проходило головне фестивальне дійство. “Це – брід, який з’єднує два береги України, Крим і Карпати, – розповів Шейх-Заде. – А суть хепенінгу в демонструванні тамги. Тамга – родовий герб династії кримських ханів”. Володимир Ной (Ходак) – художник із Вінниці, автор об’єкта “Дихайте глибше”. Він розвісив на волосіні над викладеним смугою посеред ріки камінням рентгенівські знімки. До слова, Володимир – один із трьох учасників створеної 2002 року “Лабораторії актуальної творчості”. Із часу свого народження “Лабораторія” проводить у Вінниці мистецько-музичний фестиваль “Андеґраунд”. Мрія “лаборантів” – організувати Вінницьку бієнале. На “Шешорах” Володимир вперше, але мріє стати його ветераном. Жанна Кадирова, художниця з Києва, вже вдруге бере участь у фестивалі. Лендарт не головне в її творчості. Тому, коли виникає нагода створити на природі якийсь об’єкт, вона з радістю береться за це. Художниця в сусідньому з Шешорами селі Пістинь зробила птаху з гілок. Чіпляла її до великої скелі, тримаючись рукою за маленький кущик. Свій об’єкт вона назвала “Небо над рікою”. “Фактура цієї скелі схожа на небо, і я хотіла це підкреслити, тому повісила на неї птаху в польоті, – зазначила Жанна. – Минулого року я зробила літак, який стояв у ріці і, гойдаючись на хвилях, створював враження такого, що злітає”. Анатолій Бєлов, художник з Києва, на схилі гори з глини вигадав об’єкт “Фундамент”. За авторським задумом, він символізує житло давніх людей. З плином часу фундамент зсунувся, і кут, під яким створено цей мистецький об’єкт, породжує сумніви в тому, що на тому місці насправді хтось міг жити. Жартівливо частиною лендарту, який шокував “аборигенів”, можна назвати купання наголяса, яке намагалися впровадити в Шешорах учасники гурту “Очеретяний кіт”. Підбиваючи підсумки фестивалю, його організатори зазначили: щоночі після завершення концертів екологічні бригади, до складу яких входили волонтери, прибирали сміття, що його залишали після себе гості свята. Тамара Манькова, директор інформаційного центру “Зелене досьє”, головного організатора фестивалю “Шешори”, наголосила, що з організацією їм допомагало Міністерство культури і туризму. Але не його культурна частина, а туристична. І констатувала, що через відсутність спонсорів фестиваль нині “в мінусах”. Проте пообіцяла, що наступного року фестиваль обов’язково відбудеться, а серед його учасників будуть румунський колектив і, можливо, митці з Хорватії. |
|
| ||||