|
||
Могильник отрутохімікатів
Офіційно проблем з отрутохімікатами не існує, однак люди, які мешкають на територіях, де розміщені пестициди переконані – їх алергічні захворювання саме від них. Лікарі заперечують факт отруєння, але все частіше записують у медичних картках діагноз «алергічний дерматит незрозумілої етіології». І якщо ще кілька років тому мешканці сіл через алергічні реакції йшли до медиків за допомогою, то тепер перебиваються аптечними препаратами. У таких місцях санстанція періодично бере проби повітря, води, землі, але їх результати не викликають тривоги. Тільки люди продовжують хворіти і залишаються наодинці зі своїми проблемами. Бо, як стверджують незалежні експерти, правда інша – села та містечка Львівщини перетворюються на такі собі могильники різноманітних токсичних відходів і нікого з влади доля людей, які живуть тут не цікавить. Пестицидний жах у Глинянах На підприємствах та організаціях агропромислового комплексу Львівської області зберігається 781,035 тонн заборонених та непридатних для використання пестицидів. Такі дані Державного Управління охорони навколишнього природного середовища у Львівській області. Частина цих речовин зберігається на 132 підпорядкованих управлінню складах, однак більшість отрутохімікатів розкидані, де попало. Фахівці стверджують, що оптимальний варіант для збереження навколишнього середовища і здоров’я людей – це утилізація отрутохімікатів шляхом довготривалого зберігання їх у спеціальних залізобетонних контейнерах, термін надійності яких 50 років. На склад поблизу міста Глиняни Золочівського району Львівської області було завезено вісім контейнерів з пестицидами – 7,855 тонн (взагалі у Золочівському районі таких контейнерів на 89,4 тонни). Місцевий мешканець Степан Турок каже, що контейнери розмістили на території колишнього підприємства «Сільгоспхімії». «Колись територія була загороджена, а зараз підприємство продали і нові власники її зняли. Ми загородили все колючим дротом, щоби обмежити доступ, а також встановили попереджувальні таблички. Але за стан цих отрутохімікатів ніхто не відповідає. Щоправда, тут періодично проводяться перевірки. Приїжджала санстанція, брала проби: грунт і повітря ніби не засмічені. Але діти хворіють. Шкідливий вплив відчувають і старші люди. Ті контейнери треба негайно вивезти. Ми стільки листів написали, та все мертво стоїть», – бідкається пан Степан. Із депутатського запиту Глинянської міської ради та Золочівської районної ради від 15 березня 2003 року: «18.04.2000 за № 34 голові Глинянської міської ради Миколайчику В.Н. надійшов лист голови ВАТ «Агросервіс» Р.І.Баса: «На виконання п.1 розпорядження голови Золочівської РДА від 11.11.99 р. за № 500 «Про визначення місця довготривалого зберігання контейнерів з непридатними та забороненими для використання пестицидами» – просимо дати згоду на тимчасове зберігання контейнерів з непридатними та забороненими пестицидами на базовому складі ВАТ «Агросервіс» у м. Глиняни». Про одержаний лист міський голова мовчав, не поставивши до відома членів виконкому і депутатів міської ради. Згоди на завезення контейнерів ніхто не давав. 26.06.2000 року вночі без погодження і відома органу місцевого самоврядування крадькома було завезено 6 контейнерів з вмістом невідомих отрутохімікатів. Контейнери були розвантажені і поставлені на грунт біля складу ВАТ просто під відкритим небом, оскільки в приміщення ніяк не запхаєш 6-ти тонний вантаж. Згодом, уночі знову було завезено ще 2 контейнери. Довкруги території, де були встановлені контейнери, мешканці м. Глиняни мають городи, на яких вирощують різні сільськогосподарські продукти. У місті почалася паніка: люди, що працювали на городах почали хворіти. «До завозу контейнерів з отрутохімікатами люди майже не хворіли, – каже інший мешканець Глинян Ігор Грицай. – Після завозу медики заговорили про алергічні захворювання у старших людей та дітей». «За більш як 8 років люди вже звикли не звертатися до лікарів, – продовжує Марія Ткач. – Кожна людина намагається мати своє робоче місце. Лікарі теж хочуть, аби все було вивезено, але побоюються за свою роботу. Дітей батьки відправили подалі від небезпечного сховища. Лишилися старі люди, які тут доживають А що вони можуть зробити, хіба віддати свої пенсії для оплати вивезення контейнерів». Михайло Маркевич каже, що його дружина Юлія настільки часто хворіє, як порається на городі, що тепер відмовляється туди йти. «Брати іншу ділянку – нонсенс, бо ми вже старі. А городу треба. У моєї жінки завжди болить голова, інші жінки теж хворіють. Ми звертаємося в район, а нам лише обіцяють це вивезти», – бідкається Михайло Маркевич. Ще один мешканець Глинян Микола Громик жаліється, що з того часу, як привезли контейнери із пестицидами, у нього температура 35,8: «Навіть другокласник скаже, що хтось ці отрутохімікати приймав, надавав дозволи, і хтось за це є відповідальним. Але чому ми не можемо тут знайти крайнього? Чому правоохоронці не можуть це з’ясувати? Очевидно хтось отримав за це чималі гроші. Я би хотів, щоби іноземні держави дізналися про нашу проблему». Мер Глинян Михайло Тимняк втомився від безвиході. Він постійно звертається за допомогою і в район, і до області, але йому пояснюють, що коштів на вивезення отрутохімікатів не має. Але найбільше здивувала мера інформація про Регіональну програму заходів з безпечного поводження із забороненими і непридатними до використання в сільському господарстві пестицидами у Львівській області на 2005-2010 роки. Про те, що Глиняни входять у список міст, що підпадають під цю програму Михайло Тимняк дізнався від журналістів і навіть зробив собі ксерокопію цього повідомлення. Мер налаштований тепер категорично і збирається більш кардинально відстоювати здоров'я мешканців міста: «Я неодноразово наголошував, що Глиняни через свавілля золочівських функціонерів перетворили в могильник отрутохімікатів. Контейнери із пестицидами стоять під відкритим небом, а поряд Золочівський водозабір, куди можуть потрапити грунтові води, а він обслуговує Львів». Програма, яка існує лише на папері Як повідомляється у програмі "у період колгоспно-радгоспного сільськогоспвиробництва у Львівській області нагромадилось 781,035 тонн заборонених і непридатних для використання пестицидів, з них 286,87 тонн на складах АТ ”Агросервіс”. Значна кількість таких препаратів знаходиться не у паспортизованих складах, а в аварійних непристосованих приміщеннях, що розташовані без дотримання 200-метрової санітарно-захисної зони". Розпорядженням Львівської облдержадміністрації від 6 квітня 1998 року № 294 визначено першочерговість затарення заборонених і непридатних пестицидів. На початок 2005 року вказувалося, що за останні роки коштом обласного бюджету затарено у спеціальні залізобетонні контейнери 254 тонн і утилізовано 80 тонн непридатних до використання хімічних засобів захисту рослин. Проте, як пізніше виявилися, інвентаризація проводилась на око і відповідно кількість отруйних речовин у Львівській області не зменшилась, а навпаки збільшилась. Згідно цих уточнених даних, які були оприлюднені у 2005 році не утилізованими залишалося щонайменше 713,3 тонн отруйних речовин. Тобто, знищити вдалося лише трохи більше 67 тонн небезпечних речовин. Але це не єдине неспівпадіння у цифрах – за даними інвентаризації на 01.04.2008 року у Львівській області нараховується уже 764,6 тонн отрутохімікатів. Виникає питання, якщо існує програма, і згідно неї, принаймні на папері видно, що робота зі знешкодження пестицидів виконується, чому їх кількість в області постійно збільшується. Зараз дуже складно простежити як саме і на що витрачалися кошти (скрупульозним вивченням цього питання мали б зайнятися відповідні органи), оскільки заходи з реалізації програми розписано надто стисло. З того, що вдалося дізнатися, згідно програми, за процесом утилізації хімікатів постійно мав проводитися контроль (інвентаризація: зважування, облік і реєстрація), на що було виділено 0,8 млн грн. На визначення площі (меж) забрудненої пестицидами ділянки у кожному місці колишнього складування із залученням акредитованих лабораторій надавалося ще 2 млн грн. Ще 1,5 млн грн мало піти на знешкодження забруднених об’єктів: рекультивацію та ремедизацію. Відповідальними виконавцями у першому випадку є: обласна та районні адміністрації, а співвиконавцями – інвентаризаційні комісії та ліцензовані структури. В другому випадку – відповідальними виконавцями та співвиконавцями є акредитовані території. У третьому – районні адміністрації, органи місцевого самоврядування і власники відходів. Повертаючись до міста Глиняни, мерія, як представник органу місцевого самоврядування, і як власник відходів не отримала жодної копійки. Хоча Глиняни прописані шостим пунктом інвентаризаційного додатку № 1 Регіональної програми заходів з безпечного поводження із забороненими і непридатними до використання в сільському господарстві пестицидами у Львівській області на 2005-2010 роки. «Я нічого не знаю про реалізацію цієї програми. Мером я став 2006 року. Мені ніхто не доводив, що я це маю сортувати, перепаковувати, утилізувати. І коштів під це не виділяли. Хоча ще минулого року на моє прохання перший заступник голови районної державної адміністрації та голова районної ради зверталися до голови Львівської ОДА, аби питання утилізації пестицидів у Золочівському районі включили до пропозицій Львівської області на чергове засідання РНБО України. Адже 11 контейнерів з непридатними для використання пестицидами та агрохімікатами, які розміщені у селах району та Глинянах мають тріщини і підтікають. Відповіді чекаємо і досі…», - бідкається Михайло Тимняк. ЗІК поцікавився у начальника Державного управління охорони навколишнього природного середовища у Львівській області Богдана Матолича, чому регіональна програма практично не доходить до визначених у ній населених пунктів. «Це проблема місцевого керівництва, бо від кожної території є депутат», – зауважив Матолич. (Однак, депутат Золочівської райради Микола Буткевич стверджує, що він особисто звертався у Львівське управління екології, де йому сказали, що у планах лише на 2011 рік вивезти з Глинян пестициди.) «Обласна програма затверджувалася на сесії Львівської облради. – продовжує Матолич. Чому її не довели – не знаю. При знешкодженні пестицидів із кожного села чи району ми мали документи з підписом керівника села чи району, який був присутнім при їх вивезенні. Це була вимога. Зараз ми робимо по-іншому. Якщо раніше увесь процес йшов через нас, то нині ми маємо спільне рішення колегії Головного управління АПК і нашого управління щодо розподілу обов’язків. Наше завдання, щоби ті кошти на знешкодження потрапили в область. Решту організаційних і технічних питань – у віданні Головного управління АПК. Якщо хтось має підозри – нехай дізнається як це робилося, але це справа слідчих органів». Публікацію здійснено за підтримки датської Асоціації журналістів-розслідувачів (FUJ) та проекту підтримки журналістських розслідувань в Україні (SCOOP). |
|
| ||||