|
||
Василь Куйбіда: «Розібратися» із Садовим Прем’єр-міністр мені не доручала»
І вагому державну нагороду - орден Данила Галицького - Василь Куйбіда нещодавно отримав саме за свою багаторічну роботу у Львові. Про те, як живеться і працюється йому у столиці, міністр розповів кореспонденту “ВЗ”. «Зноситимуться цілі райони «хрущовок» - Василю Степановичу, як ви на одній посаді поєднуєте два потужні напрями вашої роботи – будівництво і регіональний розвиток? Якомусь напряму приділяєте більше уваги чи “50 на 50”? - Справді, діяльність міністерства можна умовно поділити на дві частини – регіональний розвиток та будівництво. Не можу сказати, що якомусь із напрямів віддаю перевагу. Щодо будівництва, зараз, зокрема, працюємо над спрощенням погоджувально-дозвільних процедур. Розробили та подали на розгляд Кабміну законопроект “Про забезпечення громадян доступним житлом”. Його теж розглядатиме парламент. Працюємо над тим, щоб унеможливити самовільне будівництво. Щодо регіонального розвитку, то Мінрегіонбуд розробив концепцію нової державної регіональної політики. В Україні наростає соціально-економічна диференціація. Якщо зі столицею ще можуть конкурувати Дніпропетровська, Запорізька, Донецька області, то Тернопільська, наприклад, перебуває на грані депресивності. Працюємо над пошуком механізмів саморозвитку регіонів, над зміцненням їх конкурентоспроможності. - В уряді віддавна “мусується” програма комплексної реконструкції кварталів застарілого житлового фонду (в народі їх називають “хрущовками”). На якій стадії вона перебуває? - Про заміну застарілого фонду (так звані “хрущовки”) йдеться ще з 1999 року, коли проблема загострилася. Але тоді так і не знайшли правових і фінансово-економічних механізмів для її вирішення. Згодом було напрацьовано проект закону про реконструкцію застарілого житлового фонду, його прийняли, але парламентарії внесли у нього такі зміни, що зробили закон непридатним для користування. Сьогодні реконструкція застарілого житла - один із пріоритетних напрямів діяльності уряду. Зноситимуться цілі райони застарілого житлового фонду і наше завдання – на їх місці організувати спорудження сучасних мікрорайонів з належною соціальною інфраструктурою. Вже визначені пілотні міста, де проводитиметься така реконструкція. Це, зокрема, Київ, Луцьк, Чернівці, Вінниця, Хмельницький, Харків, Донецьк, Дніпропетровськ. Ми спільно з Міністерством ЖКГ підготували зміни до Закону “Про комплексну реконструкцію кварталів (мікрорайонів) застарілого житлового фонду”. Тут уряд робить крок назустріч органам місцевого самоврядування, програма “Субвенції на соціально-економічний розвиток” передбачає виділення 5,7 млн. грн. на розробку генпланів міст. - Фінансування реконструкції житла буде приватним чи державним? - Це буде приватне фінансування. У змінах до закону закладено економічні стимули, які роблять такі проекти вигідними для приватного бізнесу. Державі немає жодного сенсу брати ці видатки на себе. «Для Львова не створюю преференцій» - Чи ви, як львів’янин, у своїй роботі приділяєте більше уваги Львову, чи однаково ставитеся до всіх міст? - Я би сказав неправду, якби стверджував, що Львів для мене такий самий, як і будь-який інший обласний центр. Львів – це місто, в якому я працював десятки років, і все, що відбувається там, мені не байдуже. Інша справа, коли приймаю рішення як міністр, моє ставлення до Львова жодним чином не може впливати на мою об’єктивність. Рішення міністра має бути зрозуміле і прийнятне в будь-якій точці України. Для Львова не створюю преференцій чи додаткових можливостей… «Не розумію, як можна не приїжджати, коли запрошує прем’єр» - Крім міністра, ви ще й політик. Як вам працюється зараз, коли йде відверте протистояння між Кабміном і Президентом? Ви належите до політичної сили Президента, а ваш керівник, Прем’єр-міністр - з іншої політичної сили. Чи важко працювати у такому шпагаті? - Я би по-інакшому на це подивився. Ми працюємо в єдиній, демократичній команді. Президент визначає стратегію розвитку держави, а Кабінет Міністрів забезпечує виконання програми, затвердженої Верховною Радою, визначає стратегічні напрями в рамках, окреслених Президентом. І, як один з міністрів, намагаюся цю співпрацю забезпечити. - Але ж співпраці немає... - Взявся за гуж – не кажи, що не дуж. Працюю і не кажу, що важко. Я зобов’язаний це робити - як державний службовець, як патріот. Як людина, яка трохи знається на управлінні, можу стверджувати, що протягом роботи в міністерстві жодного разу не допустив появи напружень між Секретаріатом Президента і Кабінетом Міністрів у тій галузі, де працюю. - Прем’єр-міністр заявила, що частина губернаторів займається саботажем. Чи відчуваєте це? - Можливо, вона володіє більшою інформацією, аніж я. Кожне таке звинувачення має містити перелік конкретних фактів… - Там є перелік – не з’являються на засідання, не виконують завдань, слухають тільки Секретаріат… - Голів місцевих державних адміністрацій призначає Президент, і, зрозуміло, вони мусять враховувати думку Президента. Так, вони під контролем Кабінету Міністрів і, очевидно, повинні враховувати думку Кабінету Міністрів. Через держадміністрації йде реалізація державних програм, тому не розумію, як можна не приїжджати на наради, коли запрошує Прем’єр-міністр… - Дуже просто, адже відомо, що губернаторам заборонено виїжджати за межі області без погодження з Секретаріатом Президента. - Не вважаю, що голови ОДА повинні діяти кожен автономно. Бо це не відповідає Конституції і здоровому глузду. Яким чином Кабінет Міністрів може реалізовувати державні програми в областях, якщо облдержадміністрації не будуть з ним працювати? Створювати свою окрему гілку влади? Зрозуміло, що ні. Але якщо раніше, можливо, окремі голови ОДА захоплювалися поїздками по Україні чи за її межі і це підштовхувало главу Секретаріату Президента до наведення якогось елементарного порядку, і він вирішив використати такий спосіб, як обов’язкове узгодження поїздок, то це нічого спільного не має з тим, щоб не приїжджати на засідання Кабміну. Тим більше, якщо тебе туди запросили. «Люблю працювати на межі можливостей» - Інші міністри кажуть, що Юлія Тимошенко працює 24 години на добу, скликає нічні засідання, дуже вимоглива до підлеглих. Чи важко вам працювати в такому режимі? Коли встаєте, коли приходите на роботу, коли йдете, скільки годин спите? - Для мене це – звичайний ритм роботи. Уряд так і повинен працювати. І якщо потрібно приймати постанови чи готувати аналітичні матеріали, чи терміново зібратися, щоб обговорити важливу проблему, то не може бути обмежень у часі. Якщо треба, збираємося і о восьмій ранку, і о дванадцятій ночі – немає проблем… Зазвичай піднімаюся о пів на шосту ранку – без будильника. Зарядка (без неї, мабуть, не зміг би працювати), холодний душ, сніданок і - на восьму на роботу. Робочий день міністра розписано наперед на кілька місяців – хіба що потім дещо уточнюється чи переноситься. Це участь у нарадах, конференціях, засіданнях... Графік змінюється, якщо Президент чи Прем’єр-міністр дають нагальні доручення. Завершується робочий день близько 23-ї години. Працюю і в суботу, і в неділю. - Вам подобається бути міністром чи краще було працювати народним депутатом? - Я завжди сумлінно ставився до своїх обов’язків – незалежно від того, на якій посаді працював, – чи розвантажував вагони, чи був кочегаром, чи викладав в академії… - Бути народним депутатом – менш нервова і менш відповідальна робота, ніж бути міністром… - Звичайно, але мене не приваблює спокійна робота. Люблю працювати на межі своїх можливостей. Мені цікаво знати, на що я здатний. А знати це можна тільки тоді, коли переступаєш межу своїх можливостей, а не тоді, коли благоденствуєш у спокої. - Кажуть, Юлія Тимошенко не забула образи від Андрія Садового, коли він їй не дозволив знизити тарифи на тепло, і дала негласну команду зняти Садового (разом із Черновецьким, Добкіним та іншими). Кажуть, таке завдання вона дала вам… Чи це правда і якщо так, як збираєтеся його виконувати? - “Розібратися” із Садовим Прем’єр-міністр мені не доручала. І жодних розмов на цю тему зі мною не проводила. Більше того, на засіданнях уряду, на нарадах жодного разу не чув, щоби вона демонструвала якісь специфічні підходи до конкретних міських голів. Якщо йшлося про Київ, то йшлося про накопичення соціально-економічних проблем, про загрозу життєдіяльності міста через перевантаженість транспортними потоками тощо. Тобто йшлося про проблеми, а не про особистості. - У таких випадках завжди йдеться про проблеми, а не про особистості… - До мене надходив лист, переадресований мені, як міністру. Це лист від декількох десятків львів’ян (прізвища їх я не вивчав) - звернення до Прем’єр-міністра, де вони просять ініціювати зняття з посади чинного мера Львова. Я цей лист відправив назад у Львів з мотивацією, що такі дії відносяться до компетенції місцевої громади і міської ради. Зрозуміло, у таких речах я, як міністр, політик і, зрештою, львів’янин, який двічі був мером, не хочу брати участі. Якщо громада вважає, що міський голова порушує закони України, не виконує покладених на нього обов’язків, вона має право ініціювати дострокові вибори. |
|
| ||||