|
||
Вищий адміністративний суд України підтвердив, що львів’яни понад 2 роки платили квартплату за незаконно збільшеним тарифом: переплатили – понад 30 млн грн
Нагадаємо, що станом на грудень 2004 року середній тариф на житло становив близько 35 копійок за 1 кв м. Рішенням №1032 виконкому Львівської міськради від 30.09.2005 року «Про впорядкування тарифів на послуги з утримання будинків та прибудинкових територій для населення у м. Львові» середній тариф на житло збільшили до 50, 05 копійок за 1 м кв. З 19 березня цього року почали діяти нові тарифи на послуги з утримання будинків та прибудинкових територій – відповідно до рішення №68 виконкому Львівської міської ради від 18 лютого цього ж року. Отож, виходить, що за незаконним тарифом, встановленим у 2005 році, львів’яни два з половиною роки кожного місяця переплачували за утримання кожного 1 кв. м кв житла в середньому 15 копійок. Якщо ж враховувати, що загальна площа житлового фонду (що перебуває у комунальній власності) у Львові приблизно становить 10 млн кв. м, то маємо, що протягом місяця через незаконно підвищені тарифи львів’яни приблизно переплачули понад 1,5 млн грн. Загалом незаконні тарифи були чинні, за нашими підрахунками, 30 місяців Довідка ЗІКу. Вищий адміністративний суд України розглянув у попередньому судовому засіданні адміністративну справу за касаційною скаргою виконавчого комітету Львівської міської ради на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 11.12.2006 у справі за позовом членської благодійної організації «Львівська міська спілка захисту прав громадян» до виконавчого комітету Львівської міської ради. Зокрема, колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі головуючого Харченка В.В та Суддів Васильченко Н.В, Кравченко О.О, Гончар Л.Я, Чалого С.Я, встановила: «У травні 2006 року членська благодійна організація «Львівська міська спілка захисту прав громадян» звернулась до господарського суду Львівської області з позовом до виконавчого комітету Львівської міської ради про визнання неправомірними дій при прийнятті рішення №1032 від 30.09.2005року «Про впорядкування тарифів на послуги з утримання будинків та при будинкових територій для населення у м. Львові». У подальшому позивач збільшив позовні вимоги й просив визнати незаконним рішення виконкому Львівської міської ради №1032 від 30.09.2005р. «Про впорядкування тарифів на послуги з утримання будинків та при будинкових територій для населення у м. Львові». В обґрунтування позовних вимог позивач послався на те, що при прийнятті оскаржуваного рішення виконавчий комітет Львівської міської ради був нелегітимним, оскільки ухвалою 15 сесії 4-го скликання Львівської міської ради від 14.07.2005р. № 2559 «Про призупинення діяльності виконавчого комітету Львівської міської ради» було призупинено його діяльність. Крім цього, при прийнятті рішення не були розглянуті пропозиції громадських слухань та порушені вимоги ст. 31 Закону України «Про житлово-комунальні послуги». Постановою господарського суду Львівської області від 17.07.2006р. в задоволенні позовних вимог членської благодійної організації «Львівська міська спілка захисту прав громадян» відмовлено. Суд першої інстанції мотивував свої висновки тим. що ухвала сесії Львівської міської ради №2559 від 14.07.2005р. «Про призупинення діяльності виконавчого комітету Львівської міської ради» не набрала чинності, а відтак, виконавчий комітет при прийнятті рішення №1032 від 30.09.2005року «Про впорядкування тарифів на послуги з утримання будинків та при будинкових територій для населення у м. Львові» діяв у межах своїх повноважень. Ухвалами Львівського апеляційного господарського суду від 09.10.2006р.. 30.10.2006р., 20.11.2006р. до участі у справі були залучені у якості третіх осіб Управління житлово-комунального господарства Львівської міської ради, Львівське територіальне відділення Лнтимонопольного комітету України, Об’єднання профспілок Львівщини, Львівська обласна громадська організація «Опора», Асоціація платників податків Львівської області, Львівська міська рада, Громадський форум Львова, а також Всеукраїнська громадська організація «Руський рух України», партія «Руський блок». Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 11.12.2006р. постанова господарського суду Львівської області від 17.07.2006р. скасована та прийнята нова постанова, якою позовні вимоги членської благодійної організації «Львівська міська спілка захисту прав громадян» задоволені в повному обсязі. Визнано незаконним рішення виконавчого комітету Львівської міської ради від 30.09.2005р. №1032 «Про впорядкування тарифів на послуги з утримання будинків та прибудинкових територій для населення у м. Львові»; зобов’язано відповідача – виконавчий комітет Львівської міської ради невідкладно опублікувати резолютивну частину даної постанови в офіційному виданні Львівської міської ради. На зазначене судове рішення надійшла касаційна скарга виконавчого комітету Львівської міської ради, в якій ставиться питання про його скасування, з посиланням на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права. Від Об’єднання профспілок Львівщини надійшло заперечення на касаційну скаргу, у який ставиться питання про відхилення касаційної скарги, зважаючи на те, що постанова суду апеляційної інстанції є законною й обгрунтованою. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги та заперечень па неї, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з огляду на наступне. Суд апеляційної інстанції визнав, що суд першої інстанції дійшов хибного висновку про легітимність виконкому та правомірність його дій на час прийняття рішення №1032 від 30.09.2005р.«Про впорядкування тарифів на послуги з утримання будинків та прибудинкових територій для населення у м. Львові». Як встановлено апеляційним судом, ухвала Львівської міської ради від 14.07.2005р. №2559 «Про призупинення діяльності виконавчого комітету Львівської міської ради» була опублікована в регіональній газеті «Високий замок» №125 (3046) 19.07.2005р. Судова колегія погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що в такому випадку дана ухвала відповідно до п.5 ст.59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» є такою, що набрала чинності. Крім того, копія акту органу місцевого самоврядування, завірена належним чином, була видана позивачеві/організаційним відділом міської ради. Дана обставина, за змістом п.11 ст.59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» є способом доведення акту до відома населення, а відтак, є доказом чинності ухвали №2559 від 14.07.2005р. На час розгляду справи судом ухвала міської ради №2559 від 14.07.2005р. не скасована, не визнана незаконною в судовому порядку, а тому є чинною. Згідно ухвали №2576 сесії Львівської міської ради від 11.10.2005р. зі складу виконавчого комітету міської ради було виведено старих членів комітету та затверджено новий персональний склад виконавчого комітету міської ради. Дана ухвала також ніким не скасована та не визнана незаконною в судовому порядку, а тому є чинною на час судового розгляду. Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов обгрунтованого висновку про те, що виконавчий комітет міської ради, діяльність якого була призупинена ухвалою міської ради №2559 від 14.07.2005р. не мав права та повноважень проводити засідання та приймати будь-які рішення до моменту затвердження міською радою нового складу виконкому, тобто до 11.10.2005р. Суд касаційної інстанції погоджується з посиланнями суду апеляційної інстанції на те, що відповідно до Розпорядження Антимонопольного комітету України від 01.04.1994р. за №4-р, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20.04.1994р. за №78/287, обов’язковому погодженню з підрозділами Антимонопольного комітету підлягають рішення з питань установлення порядку визначення цін і тарифів, граничних нормативів рентабельності для об’єктів антимонопольного регулювання. Як вбачається із матеріалів справи, такого погодження з боку Львівського відділення Антимонопольного комітету України на проект рішення виконавчого комітету Львівської міської ради «Про впорядкування плати за користування житлом (квартирної плати) та за утримання житла у м. Львові» надано не було. Отже, за відсутності зазначеного погодження виконавчий комітет Львівської міської ради не мав права та передбачених законом підстав виносити на розгляд проект даного рішення, оскільки він стосується господарської діяльності та повноважень монополіста специфічного виду послуг і потребує обов’язкового погодження з органами Антимонопольного комітету. Судова колегія вважає, що суд апеляційної інстанції повно і правильно встановив фактичні обставини справи і вірно застосував до спірних правовідносин норми матеріачьного права. Відповідно до ч.З ст.220-1 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення. Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що при розгляді справи допущено неправильне застосування норм матеріального чи порушення норм процесуального права, які передбачені ст.ст. 225-229 КАС України як підстави для зміни, скасування судового рішення. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід відхилити, оскільки судове рішення суду апеляційної інстанції постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги є необгрунтованими, підстави для передачі справи на розгляд складу колегії суддів Вищого адміністративного суду України відсутні. Керуючись статтями 220, 220-1, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, - У х в а л и л а: Касаційну скаргу виконавчого комітету Львівської міської ради відхилити, а постанову Львівського апеляційного господарського суду від 11.12.2006р. залишити без змін. Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню не підлягає». |
|
| ||||