|
||
Центр марнотратства
Недаремно ж Петро Михайлович неодноразово акцентував увагу (і продовжує це робити), на тих проблемах і труднощах, які супроводжують його під час “розбору польотів” із такими структурами, як Львівська залізниця, “Укртелеком”, обласне управління екології, зокрема з їхніми керівниками. Якщо з ними йому більш-менш удалося дати раду, то в протистоянні з Львівським обласним центром зайнятості та його директором Юрієм Туранським жодного результату досі не було. Проте коли готували матеріал про зловживання у Львівському обласному центрі зайнятості, надійшла інформація, що директор цієї структури пан Туранський написав заяву на звільнення за власним бажанням, яку підписав в. о. міністра праці та соціальної політики Павло Розенко. Вже писалося про факти зловживання у центрі зайнятості. Сьогодні пропонуємо роповідь про справу, яка фактично, прогримівши на всю Україну. Варто нагадати, зазначений Центр зайнятості, який надалі ми скромно називатимемо ЦЗ, своїм “широкомасштабним марнотратством”, або, як це правильно кажуть, “неефективним використанням коштів”, зумів здивувати навіть бувалих правоохоронців. Цифри не брешуть Звітуючи про перші сто днів своєї роботи, голова Львівської облдержадміністрації Петро Олійник першим порушив проблему обласного центру зайнятості. Наводячи приклад шаленого грабунку Львівщини, він, керуючись результатами перевірки обласного Контрольно-ревізійного управління (КРУ), згадав про цю структуру. Відтоді на ЦЗ просто посипалися підозри у зловживанні державними грішми. Показовою стала оприлюднена інформація про купівлю керівництвом Центру нового адміністративного будинку за “шалену” суму – майже 15 млн. гривень. 27 серпня 2004 року на підставі договорів купівлі-продажу нежитлових приміщень обласний ЦЗ придбав у чотирьох приватників приміщення загальною площею 5692,1 кв. м на вулиці Княгині Ольги за ціною 14 млн. 850 тис. гривень. На початку того ж місяця (приблизно з 6 до 10 серпня) попередні власники придбали ці приміщення лише (!) за 1 млн. 870 тис. гривень, тобто на 12 млн. 980 тис. грн. дешевше. Дивує в цій ситуації поведінка керівництва ЦЗ. Як стверджують у КРУ, інформацію про наявність на ринку нерухомості міста Львова цього будинку ЦЗ отримав від ПП “Леда” ще 25 липня 2004 року, тобто на два тижні раніше, ніж його власниками стали зазначені чотири фізичні особи. Крім того, експертну оцінку вартості приміщення, на підставі якої встановили договірну ціну купівлі ЦЗ – 14 млн. 850 тис. грн. – приватники замовили 4 серпня, тобто на декілька днів раніше, ніж самі стали власниками. Щодо самої будівлі, то вона була гуртівнею будівельних матеріалів. Уявляєте, що таке гуртівня та як перетворити це доволі специфічне приміщення в адміністративний будинок? Але в нашій державі нічого неможливого немає. Були б гроші. Відтак на реконструкцію вказаного будинку, згідно з кошторисною документацією, за яку ЦЗ сплатив 100 тис. грн., необхідно ще 16 млн. гривень. Словом, остаточна вартість адміністративного будинку для міського центру зайнятості становитиме понад 30 млн. гривень (або приблизно 4 тис. грн. за кв. м). Це при тому, що в техніко-економічному обґрунтуванні застосування процедури закупівлі в одного виконавця, надісланому в Міністерство економіки, було зазначено, мовляв, “конструктивні характеристики будівлі відповідають встановленим вимогам”. До речі, якби довелося споруджувати новий будинок, то, згідно з листом Держбуду України від 11 січня 2005 року №7/8-15, вартість 1 кв. метра становила б приблизно три тисячі гривень. Реакція на такі кричущі факти тепер уже екс-директора обласного ЦЗ Юрія Туранського була доволі необґрунтованою. Він розповідав представникам місцевих ЗМІ, що іншого виходу не було. За його словами, з 2003 року міський центр зайнятості просив міськраду виділити землю на будівництво приміщення, яке слугуватиме адміністративним будинком. Усе виглядало на те, що угоди буде досягнуто. Державний ЦЗ навіть виділив 15 млн. гривень на будівництво. Проте далі усних домовленостей справа не просунулася, і тоді начебто зійшлися на альтернативному варіанті – купівлі приміщення. Юрій Туранський стверджує: згідно з висновком агенції нерухомості, приміщення, яке відповідало б технічним вимогам, є на вулиці Княгині Ольги, 122. До того ж, воно єдине таке у Львові. Як зазначив директор ЦЗ, купівлю будинку було погоджено з Міністерством економіки. Ось так... Не для “смертних”... Чинний перший заступник голови обласного КРУ Юліан Дзямба (на час перевірки – заступник начальника у сфері соціального захисту населення обласного КРУ) очолював групу, яка здійснювала останню перевірку в центрі зайнятості на вулиці Бортнянського, 11-а. Попри ремствування, мовляв, це замовний “наїзд”, перевірка, як стверджує пан Дзямба, була плановою. Взагалі перевірки такого штибу здійснюють що два роки. Як розповів перший заступник начальника КРУ Львівської області, прибувши на місце, його група побачила перед собою огорожу з воротами та хвірткою на дистанційному керуванні. Все було зачинено, хоча робочий день уже почався. За його словами, попри те, що про перевірку попередили за десять днів до її початку, працівники КРУ доволі довго стояли біля так званого “домофона” та пояснювали, хто вони і для чого прийшли. Коли нарешті відчинили хвіртку, відразу впали у вічі встановлені повсюди телевізійні камери спостереження. Вже згодом перевіряльники з’ясували, що загалом їх було 12. Вартість їх зі всім охоронним обладнанням – 87 тис. 300 грн., без урахування вартості встановлення. Важливо також, що ЦЗ з УДСО МВДСО при Залізничному РВ ЛМУ УМВСУ у Львівській області проводять розрахунки за охорону приміщень обласного центру зайнятості. 2003 року на це використали 68 тис. 900 грн., 2004 р. – 76 тис. 400 грн., у першому кварталі 2005 р. – 22 тис. 400 грн. – Цей об’єкт закритий, – ділився враженнями Юліан Дзямба. – Виникає запитання: як туди можуть потрапити прості безробітні, якщо ми ледь-ледь змогли сюди пройти? За словами пана Дзямби, розкіш приміщення вражає. – Але відразу спадають на гадку районні центри зайнятості, в яких 15-20 осіб працюють у маленьких кімнатках, – роздумував він. – Умови потрібно створювати там, а не тут, де здебільшого непрацюючі навіть не з’являються. Під час перевірки встановили, що в підвальному приміщенні центру обладнано дві кімнати загальною площею 33,3 кв. м для “приготування та споживання їжі”. Всього на обладнання кімнат за кошти, виділені на утримання апарату, закуплено меблів, посуду й іншого обладнання на загальну суму 25 тис. 400 грн. – Досі не можу збагнути, навіщо там кухня, – розповідав Юліан Дзямба. – За весь час, скільки ми там були, жодного разу не бачив, аби хтось готував там щось чи споживав їжу. До того ж, у штатному розписі центру посади кухаря чи іншого кухонного працівника не передбачено. Найбільше перевіряльникам “сподобалася” одна з покупок обласного центру зайнятості. У липні 2004 року вони придбали 132 транспортери для одягу, на 30 номерів кожен. Їхня загальна вартість – 77 тис. 600 грн. Окрім того, (а тут увага!) у вересні 2004 року в ТзОВ “Промкапітал” було придбано 2 тис. 995 дерев’яних тремпелів (плечиків для одягу) за ціною 10 грн. 80 коп. на загальну суму 31 тис. 900 гривень. Це при тому, що на 1 жовтня 2004 року у штатних розписах обласного ЦЗ і міськрайонних центрів зайнятості затверджено (!) 912 штатних посад. Тобто кожному працівникові перепадало аж по три тремпелі. – Я просто не втримався та попросив одного з ревізорів, щоб він також купив мені тремпель, – продовжував розповідь пан Дзямба. – На цей час його вартість у супермаркеті “Арсен” становила 4 грн. 78 коп. Також працівники КРУ провели інвентаризацію друкованої продукції, якої останнім часом значно побільшало. Для прикладу, було видруковано 150 запрошень на “Ярмарок кар’єри”, за які обласний ЦЗ виклав 1 тис. 912 грн. 500 оголошень “До уваги молоді” коштували 1 тис. 650 грн. Три тисячі програм ярмарку (буклети) “винесло” в 6 тис. 200 грн. Ну, а за 1400 примірників “Щоденника працедавця” довелося заплатити 40 тис. грн. Для чого виготовляли таку кількість друкованої продукції, яка згодом “відлежувалася” на складі, – не відомо. І сауна, й “зимовий сад”... Обласне КРУ помітило неефективне використання грошей не лише після травневої перевірки. Керівництво цієї структури, якщо почерпнути дані попередніх перевірок, “грішило” розкидуванням грошей наліво і направо. Все ж виявлені факти порушень завмирали на рівні Києва. Серед порушень, виявлених під час попередньої перевірки, яку проводили два роки тому, варто виокремити облаштування в центрі зайнятості сауни, або як вона документально називалася, “камери сухого жару”, яка займала 25 кв. м приміщення. Облаштування “парилки” коштувало для ЦЗ 32 тис. 600 грн. Зрозуміло, тільки-но працівники КРУ виявили сауну, вони звернулися до Державного центру зайнятості. Безрезультатно. А пан Туранський “тихенько” розібрав “камеру сухого жару” й, зауважимо, подарував Трускавецькому санаторію з патріотичною назвою “Батьківщина”. Вже в процесі нещодавньої перевірки працівники обласного КРУ виявили ще одну екзотику: “зимовий сад”. За даними перевірки, на переобладнання балкону під цей сад ЦЗ використав 159 тис. гривень. На озеленення (закупівлю декоративних квітів і горщиків) установи служби зайнятості Львівської області використали 141 тис. 200 грн., з них обласний ЦЗ – 22 тис. 200 грн. Загалом про такі порушення працівники КРУ склали акт на 28 аркушах. Уже коли подали документ для ознайомлення тодішньому директорові пану Туранському, той написав 63 сторінки заперечень. – Щоправда, списані паном Туранським аркуші важко так називати, – коментував Юліан Дзямба. – Як можна спростовувати очевидні речі? Що це за пояснення, для прикладу, мовляв, тремпелі бувають різного сорту деревини, тому ціна на них коливається? Тим паче, пан Туранський поставив свій підпис на кожній сторінці акта. Він погодився з документом, а опісля намагається спростувати. Це ж абсурд. А чого вартує спростування щодо будівлі на Кн. Ольги, 122. Він казав, що в ціну входить і вартість землі – 10 млн. гривень. Ось акти купівлі-продажу цього приміщення, тут немає жодного слова про землю. Як можна говорити таке? До речі, головну причину таких зловживань пан Дзямба вбачає ось у чому: незважаючи на те, що працівники центрів зайнятості офіційно є держслужбовцями, а ЦЗ – державною установою, на них не діють обмеження, як на інші бюджетні структури. Центрів зайнятості не фінансують із бюджету, оскільки вони є цільовим фондом і отримують від кожного громадянина України 0,5% нархованої зарплати. – Для прикладу, якщо вартість стола для нас має не перевищувати, припустімо, 200 грн. – їх це не стосується, – наголосив він. – Незважаючи на те, що є затверджений кошторис, вони можуть змінювати його скільки завгодно. Так, як із цією будівлею. Треба було 15 млн. – виділили. Дуже важко спіймати їх на зловживаннях. “Ноги ростуть” із Києва” Після того, як працівники обласного КРУ отримали докази неефективного використання державних коштів, аби документи не зникли (оскільки наближалися вихідні), вони попросили допомоги в УБОЗу. Цю структуру відразу зацікавили такі дані. До речі, саме працівники цього підрозділу УМВСУ у Львівській області проводять слідчі дії. Окрім того, копії акта перевірки, за словами першого заступника голови обласного КРУ Юліана Дзямби, передали в обласну СБУ, прокуратуру. Також надіслали їх у Київ у Державний центр зайнятості та поінформували місцеві органи влади. Про порушення кримінальної справи за фактом неефективного використання державних коштів нещодавно повідомив в. о. начальника обласного УВС Віталій Максимов. При цьому він додав, що незабаром слід очікувати серйозних затримань у цій справі. Наразі посадовці обласного ЦЗ мовчать. Кажуть, якщо виявлять провину посадовців, то проти них порушать кримінальну справу. Чогось конкретнішого ніхто сказати не може. До речі, колишній начальник обласної міліції Богдан Шкарада, в період керування якого й порушили кримінальну справу за фактом зловживань у ЦЗ, стверджує, що наразі йому не відомо, як просувається справа, але те, що “ноги ростуть” із Києва і кінців слід шукати там – це очевидно. |
|
| ||||