Зверніть увагу, Ви перебуваєте у старій версії порталу "Щоденний Львів". Нова версія доступна ось тут: http://dailylviv.com
Підтримайте нас |
DailyLviv.com
Стежте за новинами на TwitterМи на Facebook

На головну

Карти
Довідка Львова
Відпочинок у Львові
Культура
Фінанси

На головну Архів новин
17/08/05

У системі охорони здоров’я України поряд із державною мусить існувати приватна і страхова медицина — Петро Федунь

На думку першого заступника начальника управління охорони здоров’я Львівської обласної державної адміністрації Петра Федуня, реформу системи охорони здоров’я потрібно було проводити на початку 90-х років, коли були усі умови для переходу медичної галузі на іншу форму фінансування. Сьогодні на шляху запровадження страхової системи у системі охорони здоров’я лежить психологічна непідготовленість, як самих медпрацівників, так і населення нашої держави. Першими кроками реформування у Львівській області мусить бути перехід з системи фінансування на ліжко-дні, на розрахунок до кількості людей, які перебувають у лікувальних закладах. Про те, з якими проблемами у медичній галузі доводиться боротися чиновникам на Львівщині кореспондент „Гал-info” розмовляв із першим заступником начальника управління охорони здоров’я Львівської обласної державної адміністрації Петром Федунем.

Петре Івановичу, скажіть, будь ласка, які труднощі можуть виникнути з переходом на страхову медицину?

Реформувати нашу систему охорони здоров’я звичайно необхідно. На тих засадах фінансування, які є зараз, я маю на увазі залишковий принцип, не можна очікувати прогресивного розвитку. На жаль, сьогодні дефіцит бюджетного фінансування спостерігається не тільки у медичній галузі, але й у всій гуманітарній сфері. Така ситуація спостерігається не тільки в Україні, але й в такій далеко небідній країні як Німеччина. Приклад Німеччини я навів для того, щоб підкреслити, що сподівання на те, що лише державними коштами можна фінансувати медичну галузь — означає піддаватись ілюзії.
Саме тому ми вимушені шукати інші джерела фінансування. Якщо говорити про страхову медицину, то тут варто зазначити, що ми втратили час, коли можна було запровадити таку систему утримання медичної галузі, я маю на увазі, початок 90-тих. У той час Україна ще мала потужного промислового сектору, який для початку міг би сприяти закладенню стартових коштів у формування страхових агентств.
Нині на фоні бідності нашого населення, цей процес може проводитись лише диференційовано, шляхом запровадження різних форм страхування. Це страхування колективне — ініціюється великим підприємством для своїх працівників; індивідуальне — розраховане на людей заможних, що мають можливість вкладати серйозні кошти; і нарешті, обов’язкове — передбачає страхування усіх верств населення.
Отже, при наявності цих трьох форм страхування спрацьовує принцип, коли багатші верстви населення допомагають бідним. Адже бідні верстви населення навіть протягом тривалого часу не накопичують ту суму коштів, яка необхідна для лікування їхніх родин.
Варто сказати, що в Україні звичайно може відбутися така реформа охорони здоров’я, проте вона потребує чимало часу. Передовсім на шляху запровадження страхової системи у медичній галузі лежить психологічна непідготовленість, як самих медпрацівників, так і населення нашої держави.Також тут свій відбиток накладають різні дефекти нашої системи охорони здоров’я та оплати праці медичним працівникам.

Як Ви ставитесь до хабарництва у медицині, чи вважаєте ви правильною практику так званої подяки лікарям під час і після лікування?

Люди звикли дякувати лікарям. Це дуже делікатне питання, і я би не хотів, щоб воно трактувалося, як чистого роду хабар. Адже ці поняття яскраво різняться між собою. Наприклад, якщо лікар вимагає подяки, тоді — це хабарництво, але якщо хворий після закінчення лікування хоче подякувати лікарю, то не можна це інтерпретувати як кримінал. На мою думку, явище подяки лікарю від хворого узагалі мусить бути вилучене з нашої медицини, але це стане можливим лише після встановлення адекватного розміру заробітньої плати для медичного персоналу.
Наприклад, якщо у розрізі реформи розглядати приватизацію стоматологічних клінік, то варто наголосити, що до явища приватизації у системі охорони здоров’я потрібно підходити дуже обережно. Поряд із державною медициною мусить існувати приватна і страхова. Стоматологія — це той напрямок медицини, який мав би себе окуповувати. Госпрозрахункові інституції у стоматклініках, покривають державну частку у цих установах.
На перспективу сектор приватних стоматологічних клінік буде збільшуватися, але це аж ніяк не означає, що державні клініки цього напрямку будуть ліквідовані. Є спеціальні державні програми, для соціально незахищених верств населення, які підпадають під державне фінансування і потребують наявності відповідних державних установ.
Цю ситуацію також можна спроектувати на інші галузі охорони здоров’я.
Якщо лікар достатньо фаховий, має приміщення і дозвіл на практику, тоді немає сенсу чинити якісь перешкоди його практиці. Хоча треба сказати, що великим гальмом у розвитку приватного сектора медичного обслуговування є наша система оподаткування.

Скажіть, будь ласка, чи вплинуло збільшення середньої оплати праці працівників медичної галузі на ситуацію з вакансіями?

На 20-26% підвищилась заробітна плата медпрацівників. Однак через інфляційні процеси, ріст цін на споживчі товари, підвищення заробітної плати не дало медпрацівникам відчуття додаткової свободи.
Спеціальності середнього медпрацівника і лікаря загалом втратили свій престиж, через низький рівень заробітної плати, соціальний статус, труднощі щодо працевлаштування і разом з тим високий рівень відповідальності.

Яка ситуація на Львівщині з працевлаштуванням середнього медичного персоналу?

У великих містах, таких як Львів, Дрогобич, Стрий, молодим фахівцям, звичайно, важко знайти роботу. У значній мірі це обумовлене тим, що у нас немає відповідних нормативних актів, які б давали можливість знижувати трудову активність людей пенсійного віку. З іншого боку, у віддалених, особливо гірських районах (Турківському, Старосамбірському районах) відчувається дефіцит кадрів середніх медпрацівників. Брак лікарів відчутний, як в акушерських пунктах, амбулаторіях, так і у центральних районних лікарнях.

З чим у першу чергу пов’язаний брак лікарів у районних лікарнях?

Близько десяти років тому у Львівській області виникла проблема з дефіцитом лікарів-педіатрів, це було пов’язане з закриттям педіатричного факультету при Львівському медичному університеті. Лікарів-педіатрів особливо не вистачає у Самбірському, Золочівському і Перемишлянському районах. Що стосується Перемишлянського району, то варто сказати, що зараз у райцентрі за цим напрямком працює лише одна особа і ще двоє людей у Бібрці, тим часом як вакантних місць є аж сім.
До речі, останнім часом також не вистачає й терапевтів, однак ця ситуація не загострюється через активний розвиток сімейної медицини.

Розкажіть якою є ситуація з забезпеченням ліками хворих під час стаціонарного лікування у медичних закладах Львівщини?

Ми зобов’язуємо керівників лікарень забезпечувати певну резервну кількість медикаментів. Наприклад, якщо до лікарні потрапляє хворий, який потребує невідкладної медичної допомоги (це може бути травмування, отруєння чи гостре захворювання), тоді необхідна кількість медикаментів для лікування мусить бути забезпечена принаймні на два дні. Якщо ж родичі хворого не можуть надати необхідної матеріальної допомоги для продовження курсу лікування, то лікування продовжується за рахунок держави. Проте варто сказати, що дорогих ліків, які іноді необхідні для лікування, лікарня забезпечити не може.
Дещо покращує ситуацію з забезпеченням ліками у державних медичних установах лише те, що Міністерство охорони здоров’я самостійно для регіонів здійснює закупівлю протитуберкульозних, онкологічних препаратів, а також інсуліну.
У рамках програми „Цукровий діабет” Міністерство охорони здоров’я розв’язало проблему з інсуліном, забезпечивши усі області цим препаратом.
З весни, коли у нас була напружена ситуація з наявністю інсуліну, було проведено дві тендерні закупівлі цих ліків українського виробництва. Найближчими днями планується проведення ще одного тендеру на закупівлю інсуліну іноземного виробництва.

Чи зросли загалом ціни на медикаменти і чи є дефіцит якихось видів ліків?

Протягом останнього часу ціни на ліки невпинно ростуть й, на жаль, держава не має важелів впливу на формування цін. Елементарне подорожчання ліків пов’язане з підвищенням плати за електроенергію і воду, тому виробники мусять піднімати ціни на свою продукцію. Нерідко також трапляються випадки нормативного порушення комерційними структурами, які здійснюють перепродаж ліків. Відпускаючи медикаменти у державні установи, вони мусять обмежувати націнку до 10%, а у роздрібну торгівлю — до 30%.
Що стосується дефіциту певних видів ліків, то можу сказати, що у нас подібні тенденції не прослідковуються.

Чи зроблені цього року якісь масштабні закупівлі обладнання?

Як не прикро, але цьогорічні грошові ресурси не дають нам можливість проводити серйозні закупівлі ліків чи обладнання. Ми маємо змогу, але цей проект ще нереалізовано, закупити автотранспорт для сільських амбулаторій сімейної медицини. Після урізання асигнувань нам залишилося на це лише 700 тис. грн. Ще 1,5 млн. ми маємо на закупівлю обладнання. Уже готується тендерна процедура на придбання двох рентгенівських трубок для наших комп’ютерів-томографів, які стоять зараз майже незадіяні.
За кошти держбюджету з Міністерства охорони здоров’я надіслали нам шість апаратів штучної вентиляції легенів.

З чим пов’язана диспропорція у видатках на один ліжко-день у різних районах Львівщини?

Сьогодні розрахунки потрібно проводити не на ліжко-дні, а на кількість людей, які перебувають у лікарнях. Диспропорція утворюється у результаті того, що ті райони, які до цього зуміли суттєво зменшити чисельність ліжок, виграли на фінансуванні.
Ті ж райони, які не займалися оптимізацією мережі, а це — Самбірський, Стрийський, Дрогобицький, мають серйозні проблеми з фінансуванням, окремі з них ризикують мати недофінансування по заробітній платі.
Керівництво управління охорони здоров’я ЛОДА об’їхало майже усі райони, поговоривши з головами райдержадміністрацій. У більшості районів нам вдалося досягти консенсусу щодо необхідності скорочення ліжок, виведення з експлуатації ряду приміщень, які є затратні для утримання.
По при ті заходи виникає єдина дуже гостра проблема — це людські ресурси. Тому цю реформу потрібно проводити дуже обережно так, щоб не звільняти велику кількість працівників, особливо тих, які мають лікарську освіту.
З цього приводу з 17 до 26 серпня ми матимемо слухання наших районів по питаннях реорганізації мережі, утилізації штатів і доведення і ліжок, і чисельності людей до можливостей фінансування.

Яка ситуація сьогодні з добудовою онкологічного центру?

Ситуація навколо добудови онкологічного центру продовжує залишатись доволі напруженою. Близько 7 млн. грн мають надійти на завершення будівництва корпусу радіоізотопної діагностики і лікування променевою терапією. Нещодавно уже надійшла частина грошей — 3,7 млн. Але все-таки ми маємо надію, що кошти надійдуть у повній мірі і ми зможемо закінчити будівництво. Кількість онкохворих зростає з року в рік. Переважає утворення злоякісних пухлин бронхо-легеневої системи, прогресує й рак молочної залози. З огляду на ситуацію у інших регіонах України, на Львівщині ситуація з захворюваннями на рак молочної залози ще не є кризовою. Тиждень тому ми заслухали це питання на колегії управління охорони здоров’я, де вирішили рекомендувати Львівській обласній державній адміністрації винести це питання на колегію ЛОДА, з метою загострення уваги на цій проблемі, у результаті якої інвалідизується значна частина молодих жінок.
У світовому масштабі також зростає кількість психічнохворих. Це так звані „захворювання цивілізації”, які пов’язані з психологічним навантаженням, стресовими ситуаціями, погіршенням екологічного середовища, соціальними негараздами. Саме ці фактори спричиняють появу психічних захворювань. На Львівщині, однак не помітно якогось різкого підвищення психічнохворих.
Натомість, кількість наркохворих і алкоголезалежних зростає фатально швидко. Ми зустрічаємо такі ситуації на периферії, у районах, де такими хворими ніхто не хоче займатися. Раніше були витверезники, потім їх ліквідували.
Медицина ініціює питання відновлення витверезників. Хоча не варто їх відроджувати у такій брутальній формі, у якій вони були. Нові витверезники мусять працювати на кшталт аналогічних закладів у Польщі та Чехії. Тобто, після того як у витверезнику людині була надана відповідна допомога, вона відшкодовує затрати установі, за своє лікування.

Чи львівські лікарі дотримуються медичної таємниці стосовно ВІЛ-інфікованих, адже хворі часто бояться йти до лікарів, боячись розголосу?

Приймаючи лікарську присягу, лікарі тим самим зобов’язують себе до збереження лікарської таємниці, розголошення якої карається законом. Прецедентів щодо розголосу таємниці хвороби ВІЛ-інфікованого на Львівщині не було. Разом з тим у Львівській області сьогодні є понад 600 ВІЛ-інфікованих та хворих на СНІД.
Сьогодні ми активно працюємо над тим, щоб створити на Львівщині центр ВІЛ/СНІДу, які, до речі, є практично у всіх областях України. Київ зацікавлений, щоб у Західній Україні був такий потужний регіональний центр. Наш центр держава готова навіть забезпечити обладнанням за рахунок Держбюджету.

Скажіть, будь ласка, яку позицію управління охорони здоров’я займає у конфлікті студентів-медиків, які обіцяють з вересня відновити акції протесту?

Орієнтуючись на те, скільки студентів медичних вузів йдуть в інтернатуру, думаю, що більшість випускників вищих медичних закладів уже схиляються до думки про те, що яким би добрим чи ні не був наказ Міністерства охорони здоров’я № 81 про реформу навчання, але його потрібно виконувати. Ті, хто хотіли дістати вузьку спеціальність хірургічного напрямку, йдуть в інтернатуру по загальній хірургії.
Якщо навіть виникають якісь проблемні питання, ми намагаємось роз’яснити студентам, що це є практика західних держав, й, до слова, досить продуктивна. Якщо людина хоче займатися кардіо- , чи нейрохірургією, чи урологією, тоді цей лікар мусить мати й навички загальної хірургії. Адже якщо не знати загальної хірургії, важко практикувати вузьку спеціальність. А через три роки на посаді хірурга, людина може здобути собі ту вузьку спеціальність, про яку мріяла.
Я думаю, що студенти адаптуються до таких нововведень. Звичайно, особливо важко тим дітям, які закінчують вуз на платній основі. Довготривала інтернатура тягне за собою потребу в подальшій оплаті. А з другого боку, зрозуміле бажання студентів дістати спеціальність, яку вони омріяли, відразу, не зволікаючи.
Я на мене, той, хто хоче стати медпрацівником, обов’язково ним стане.

Гал-info

Коментарі  

Коментування новин закрите у старій версії сайту.
Ім'я:
Коментар:

Напишіть "Щоденний Львів" без лапок (перевірка):

Всі новини випуску 
Читайте усі останні новини Львова тут

Транспорт Львова 

Відео 
Відео
Архів Прес-клубу


Прес-конференції, оренда залу, Львів

Курси валют 
НБУ [20.08.13] USD 0.00 7.99   EUR 0.00 10.66   RUB 0.00 0.26   GBP 0.01 12.50   CAD 0.00 7.73   CZK 0.00 0.40   LVL 0.00 15.17   MDL 0.00 0.63   PLN 0.01 2.50  


Вам сподобався "Щоденний Львів"? Підтримайте нас - натисніть цю кнопку:
,
будучи залогованими в акаунт Google. Дякуємо.

Наші партнери та корисні посилання

Розплідник Квіти Саду. Даруємо красу | Сертифікований фотограф Google, інтер'єрна та екстер'єрна фотозйомка, репортажна фотозйомка, віртуальні 3D тури, панорами 360 | ЖИТТЯ В СЕЛІ. БЛОГ СІМ'Ї, ЯКА ПЕРЕЇХАЛА З ВЕЛИКОГО МІСТА ЖИТИ В СЕЛО | Виготовлення 3D панорам. 3D тур. Сертифікований Фотограф Google | | Український Центр | Новини Львова


© "Щоденний Львів" 1999-2013, Усі права застережено. Про нас