|
||
Віднайдено унікальний архів Патріарха Йосипа Сліпого
– Серед знайдених паперів виявлено листи, які Патріарх Йосип Сліпий надсилав із Сибіру сестрам милосердя святого Вінкентія, що жили у Львові. Схоже, деякі з листів містили певні відомості у зашифрованій формі. Також серед паперів були скарги, листування, чернетки, статті науково-популярного змісту. Одна з чернеток містила навіть якісь спрощені креслення тогочасних досягнень ядерної фізики. Він робив це для себе, і це вказує на те, що чоловік сидів у лісі, на висилці, активно цікавився науковими відкриттями того часу. – Чи добре збереглися папери? – Папери збереглися нормально, майже не пошкоджені часом. Там було сухо й акуратно, але в тих частинах, де затікало, бо верхня скриня була ближче до горища, не можна відчитати. Можна спробувати відреставрувати ці папери, але довелося б за день відчитати три рядки, не більше, і я не впевнений, що вдасться навіть це зробити. Коли їх принесли до нас у Постуляційний центр, то ми ледь не задихнулись. Аби вберегти папери від мишей, їх пересипали дустом. Це зберегло папір, але ускладнило роботу з архівом. – А якими роками датується листування? – З 1953 по 1963 роки. – А як листи потрапили до Львова? Поштою? – Так, частина листів приходила поштою, але треба відразу з’ясувати, що частину архіву становить кореспонденція, а інша частина (якщо розглядати версію, що вона цільно потрапила до Львова, бо є ще інші версії), могла потрапити через священиків підпілля, з якими Патріарх досить часто зустрічався. Наприклад, його кілька разів викликали до Києва для проведення очних ставок, і там його відвідували греко-католицькі священики. Не виключено, що він мав можливості передати деякі папери. Якщо говорити про цільність цього архіву, то розглядається варіант, що він міг передати всі ці папери тоді, як його висилали з країни. У 1963 році, коли за допомогою Папи Римського Івана XXIII його було звільнено, він пише кілька листів, щоб до нього в Москву приїхав отець Василь Величковський. Ішлося про те, що коли він виїжджав, то мусив замість себе когось залишити. Він досить довго не виїжджав, бо мусив зустрітися з отцем Василем і висвятити його як свого наступника. Тому, ймовірно, що іншу частину архіву він міг також привезти, коли виїжджав за кордон. – А як приходила кореспонденція? Невже листи Патріарха не читали цензори? – Був період, коли йому забороняли багато писати, тобто було визначено, скільки листів можна отримувати і скільки писати. – А листи заклеювалися? – Це не мало значення, цензор перечитував листи, які ще не потрапили до поштового поїзда. Але особливість його листів у тому, що він писав так звані “шифровки”. Що міг зрозуміти з його листів цензор? Пише старший, хворий чоловік, що йому потрібно ліки, котрі можна приготувати з різних олій, і Патріарх Йосип вказує перелік тих олій латинською мовою, які йому мали б надіслати. Нічого підозрілого, правда? Але в тому ж листі пише: “Пришліть мені білих сухариків і все це заверніть в аркуш з мого Арх.” І це “Арх.” не пояснюється. А в решті листа описується природа. Ті особи, котрі читали лист тут, у Львові, добре розуміли, про що йшлося. Триває Великий Піст, наближається Великдень, Глава Церкви перебуває у засланні, а комусь треба зробити миро. Тому Патріарх пише і просить надіслати різні складники, аби він міг це миро собі там зварити. А заверталося це все в аркуш, який був сторінкою з “Архієратикону” (книга єпископських богослужінь), у якому є молитва на освячення мира. А за якийсь час, коли Патріарх усе приготував, він надсилав миро назад, а в листі писав: “Це не те, що мені потрібно, але щоб ліки не змарнувалися, надсилаю тобі назад”. І освячене миро спокійно поверталося назад поштою. – Ці відомості ви отримали з листів, які знайшли у тих скринях? – Так. Це нам вже вдалося прочитати і розшифрувати. – А як складається ситуація навколо канонізаційного процесу над Патріархом Йосипом Сліпим ? – Можна сказати, що ми перебуваємо на завершальній стадії підготовки до початку канонізаційного процесу (проголошення особи святим). Тобто ми маємо намір ретельно і ґрунтовно підготувати всі матеріали, аби процес канонізації пройшов спокійно. Але я хочу наголосити, що для цього необхідно зібрати надзвичайно велику кількість інформації. Одного бажання, щоб канонізувати Йосипа Сліпого, недостатньо. Спершу слід підготувати всі твори Йосипа Сліпого, які видавалися, тобто були оприлюднені. Йдеться про багатотомне видання (майже 18 томів) його праць, яке побачило світ у Римі. Тепер же залишилися листи, чернетки, спостереження, міркування, які не друкувались. Їх теж слід підготувати. Життя Патріарха було важким і розкиданим територіально і часово, тобто якщо є потреба отримати свідчення і матеріали про діяльність, то це займе певний час, бо окремий період стосується життя за кордоном, окремий – у засланні. Аби нам не повертали дослідження на доопрацювання, а якщо таке і трапиться, то щоб ці доопрацювання були мінімальними. – Якою є процедура канонізації? – Після того, як буде зібрано всі документи, що стосуються життя та діяльності Патріарха Сліпого, їх розглядатиму у Римі: комісія у складі істориків, потім комісія богословів, згодом комісія кардиналів, після якої Папа Римський видасть декрет, яким визнає особу блаженним. Щоправда, треба зауважити, що для беатифікації необхідне свідчення одного чуда, для канонізації – ще одного. Залежно, чи це було чудесне зцілення, чи чудесний порятунок, документи розглядає комісія у складі лікарів чи інших технічних спеціалістів, наприклад, фізиків. Для прикладу, потяг потрапив в аварію. Вагон, у якому всі люди загинули, а один залишився живим. Саме тоді експерти-фізики і підтверджують, що, з огляду на всі умови й обставини аварії, чоловіка могло врятували лише чудо, лише те, що він у момент аварії молився до якогось святого чи блаженного. |
|
| ||||