|
||
Випадкова жертва
Вибухівку було закладено під автомобіль директора Романа Федишина. У 14-річну школярку влучив уламок від автомобіля. Від травматичного шоку дівчинка загинула. – Машина диміла і горіла, Рома плакала... Все.., – далі однокласник загиблої школярки говорити не міг. Він був не єдиним свідком трагедії. Група школярів стояла зовсім близько до місця вибуху. Поряд дві школи – СШ №89 та гімназія “Оріана”. Марія Куцинда зі своєю молодшою сестрою та подругою Романою, як і щодня, йшла до гімназії. В момент вибуху діти були позаду припаркованого автомобіля, на протилежному боці дороги. Саме в цей бік, за трагічним збігом обставин, пішла найпотужніша вибухова хвиля. Як розповів Ігор Орлов, черговий лікар швидкої допомоги, який приїхав на виклик, урятувати дитину шансів не було. Вона померла на руках лікарів. – У дівчинки був відкритий перелом стегна, внаслідок цього – травматичний шок, – пояснив пан Орлов. – Окрім того, від удару були й інші травми, які могли стати причиною смерті. Але про це ми зможемо сказати лише після розтину. Об’єкт замаху Роман Федишин і начальник охорони майже не постраждали. Вони отримали травми ніг. Романа Федишина госпіталізували у клініку “Богдан”, де йому наклали шви і проводять обстеження. Стан директора “Шувару” оцінюють як стабільний. – Роман Степанович тримається добре. Загалом його стан нормальний, – зазначила заступник директора “Шувару” Клавдія Гордієнко. – Гірше – його психічний стан. Його дуже травмувала загибель дитини. Бог зберіг життя одній невинній людині, але, як не прикро, забрав його в іншої. Біля палати Романа Федишина виставлено охорону. При цьому до нього нікого не впускають. Очевидно, охорона супроводжуватиме пана Федишина і після виходу з лікарні. Денис Харчук, керівник ЦГЗ УМВС у Львівській області, пояснив “Газеті”, що наразі експерти не мають остаточної версії щодо того, якою була вибухівка та яким чином вона здетонувала. Відомо, що вибуховий пристрій заклали з боку водія. – Конкретніше зможемо сказати лише після проведення низки експертиз, – сказав Д. Харчук. – Основні версії, над якими працюємо, – фінансово-економічна та політична діяльність Романа Федишина. Хронологія подій Клавдія Гордієнко відтворила події страшного ранку. За її розповідями, о 07.40 Роман Федишин приїхав на роботу, щоб провести нараду з начальником служби охорони підприємства. Він піднявся в офіс. Через певний час приїхав іще один працівник підприємства, який зауважив під машиною директора сторонній предмет. Він піднявся в офіс і повідомив про це директора. Роман Федишин і начальник служби охорони спустилися до машини. Вони оглянули її, після чого Роман Федишин заборонив чіпати пристрій і почав телефонувати у відповідні служби. Саме в цей час, о 08.22, пролунав вибух. За словами Клавдії Гордієнко, очевидно, що вибухівку заклали саме між 07.40 та 08.22 безпосередньо на території ринку. Вона також зазначила, що на території ринку працюють камери відеоспостереження, однак чи потрапляв автомобіль у поле зору камер, наразі відповісти не змогла. – Мені важко сказати, хто і для чого зробив це. Роман Степанович завжди їздив сам, без водія та охорони, тому цей вибух мав ушкодити власне його. Від місця водія практично нічого не залишилося, – розповіла Клавдія Гордієнко. – Судячи з усього, Романа Степановича не намагалися налякати, а хотіли все-таки вбити. Розповідь оцевидця Розповідь Ярослава Крошного про події ранку 26 жовтня трохи відрізняється від офіційних повідомлень. Він прямував на роботу на “Шувар”. Зазвичай у цей час не буває багато людей. Працівники ринку приходять пізніше. А от діти справді щодня в той самий час і тією ж дорогою йдуть до школи. – Я проходив саме поруч із машиною, що стояла, – розповідає Ярослав Крошний, – обходив її зліва. Почув легеньке попікування. Якийсь пан, напевно, водій був поруч. Я запитав, що сталося. Він зігнувся, мабуть, нічого не побачив і почав відходити від машини. Коли відійшов метрів на сім, то пролунав вибух. Я почув крик дітей, підбіг, викликав “швидку”. Спершу подумав, що поранило двох дітей. “Швидка” приїхала за лічені хвилини... Траур Директор гімназії Юрій Сватко намагається щось пояснити однокласникам Марії. Діти не стримують сліз і не готові щось розповідати. Дівчину, яка була поряд, батьки відразу забрали додому. – Ще вчора вона затримувалася після уроків, разом з однокласником готувала проект, – стримуючи сльози говорить Наталія Ємець, класний керівник 10-А. – Ми спілкувалися, вона ще розповідала мені, що запізнюється на уроки через те, що її молодша сестричка довго збирається вранці до школи. А сьогодні в них мала бути дискотека... Учителька говорить, що Марію любили в класі, вона була заступником старости, старанна, активна, з почуттям гумору. Прагнула потрапити в 10-А, що є спеціалізованим економічним класом, саме цього року вона перейшла до нього вчитися. – Я взагалі не розумію, як ми без неї будемо. Це не просто показні сльози, це зачепило кожного з нас, для нас це неймовірна втрата, – каже Наталія Ємець. – Бізнесмени щось не поділили, але чому страждають діти? |
|
| ||||