|
||
“Тепер уряд не зможе бути лише “помаранчевим”
Конфліктна ситуація, що виникла в державі, зчинила справжній переполох серед пересічних громадян, які почали сумніватися в ефективній роботі нової “помаранчевої” команди. Попри це, голова Львівської облдержадміністрації Петро Олійник зберігає певний оптимізм. Каже, що нам потрібно “охолонути” і говорити лише про об’єднання, щоб після феєричної перемоги на президентських виборах не отримати на парламентських серйозної поразки, яка відкинула б Україну далеко назад. Про свої роздуми над останніми подіями в державі та про можливий розвиток подій Петро Михайлович розповів у інтерв’ю “Львівсбкій газеті”. – Яка атмосфера, з огляду на останні резонансні події, панувала в п’ятницю на нараді Президента з головами ОДА? – Щиро кажу, атмосфера була робочою. Щоправда, першим виступив Президент. Його виступ щодо політичної ситуації був дуже емоційним. Узагалі я ніколи не вірив у той образ, який створили довкола В. Ющенка, буцімто він м’який тощо. Віктора Андрійовича знаю давно. Я є членом його команди. Ми бачимо вольову людину. Він сказав, що йому було боляче за те, що відбувається і він був у глибоких роздумах. Президент зазначив: “Я дав усім шанс. Я нікому нічого не винен. Український народ обрав мене, і ні уряд, ні РНБОУ, ні інші структури не несуть відповідальність за ситуацію в державі. Несу відповідальність я. Тому, щоб не робити преференції тій чи іншій стороні, звільняю з роботи всіх, відправляю у відставку всіх, хто не впорався зі своїм завданням”. У конфлікті є лише переможені. Конфлікт – це формула поразки. Синхронна робота – ось формула успіху. Ми можемо чимало говорити про поганого Петра Порошенка чи Третьякова (думаю, що дуже багато є справедливих зауважень). Але коли торкнемося бензинової кризи, чи кризи на цукровому ринку, то бачимо недопрацювання уряду. Дуже серйозні помилки були з так званим списком щодо реприватизації, унеможливили функціонування ВЕЗ, хоча були й такі, що виконували інвестиційні зобов’язання. Президент сказав, що це було важке рішення, але вчинити по-іншому він не міг. Нині я далекий від думки, що хтось із людей, які думають про Україну, на слова Президента ставатиме в жорстку опозицію чи, навпаки, знищуватиме на політичній арені Юлію Тимошенко. – Що відбувалося після виступу В. Ющенка? – Відразу почалася нормальна робота щодо виробничих питань, пов’язаних із бюджетом, із формуванням уряду. До речі, 12 вересня за результатами цієї наради я вже від’їжджаю на засідання Кабміну. На превеликий жаль, тепер уряд не зможе бути лише “помаранчевим”. Це була ще одна поразка внаслідок останнього конфлікту. Нині треба 226 голосів і за бюджет, і за уряд, але вже не буде так, що люди підтримуватимуть одностайно, як Тимошенко. Нова опозиція тоді ще не сформувалася, в січні вона була ще деморалізованою. А тепер вони є гравцями на політичному полі. Тому вмонтування у владу політичних структур, які не були на боці Ющенка, на моє глибоке переконання, буде однозначно. Віктор Ющенко запросив усі фракції, крім комуністів і СДПУ(о), на підписання меморандуму про примирення та спільні дії на користь української громади. Він зустрівся з ними після наради з головами адміністрацій. – Як вплинуть серйозні ротації у вищих ешелонах влади на роботу виконавчої гілки влади на місцях? – Що не врахували в уряді? Тепер я абсолютно не критикую Тимошенко. Ми всі винуваті в цьому. Я не бачив системної співпраці з регіонами. Коли тижнями не можна було поговорити телефоном із тим чи іншим високопосадовцем, урядовцем – це була трагедія для регіону. Ми відчували себе покинутими. Тепер буде створено серйозну структуру. Буде віце-прем’єр зі співпраці з регіонами. Будуть формалізовані стосунки з регіонами. Це те, чого нам не вистачало. Буде багато нових облич. Для мене як для голови ОДА абсолютно не має значення, кого призначать на ту чи іншу посаду. Ми “в темі”, як говорять фахівці, й для нас немає великого значення, з ким співпрацювати. – Наскільки реально, що вам зроблять пропозицію працювати в новому уряді. І якщо вона прозвучить, на якій ділянці ви змогли б працювати найефективніше? – Щиро кажучи, над цим питанням не замислювався. Якщо говорити про мене, то я фахівець із ПЕК, фаховий економіст. Добре знаю місцеве самоврядування, органи державного управління. Ці ділянки роботи в житті я пройшов. Але дуже хочу не йти в Київ, а залишитися працювати тут. Чи були пропозиції від Віктора Андрійовича йти в уряд? Ні, не було. Від людей, які формують ці пропозиції, були. Але я дуже просив, щоб цього не відбувалося, оскільки область складна, тут ще треба чимало зробити. Але все залежить від рішення Президента. Куди він скаже, туди й піду. – Уже мусують позицію, мовляв, якщо уряд пішов, то виконавча влада на місцях також повинна піти у відставку? – Некоректно підміняти собою Президента України. Скажімо об’єктивно: є людина, яка формує кадрову політику щодо голів ОДА, уряду, РНБО, секретаріату Президента – всезаконно обраний глава держави. Ви пам’ятаєте, як були окремі звернення певних представницьких органів на Львівщині про те, хто має бути прем’єром. Хіба це коректно? Ще не встигли охолонути від конфлікту, коли потрібно зупинитися та заспокоїтися, як окремі політики знову – чи з нерозуміння, чи на замовлення – починають говорити, хто повинен піти у відставку. Мені просто шкода цих людей, вони не розуміють, на яких посадах працюють. Те, що змінять голів ОДА, я переконаний. Чи в цьому є трагедія? Це нормальна практика. Візьміть для прикладу Польщу. Як часто там бували урядові кризи. Погляньте на стару демократію – Італію: там бувало, що уряди йшли у відставку щороку. Це, ще раз повторю, нормальна практика. – Голову ОДА якої області найближчим часом можуть замінити? – Уперто поширюють чутки про заміну окремих людей адміністрацій, але жодної адміністрації я не назву – це буде ще більша некоректність, коли колеги знову критикуватимуть колег. – Ви неодноразово зазначали і, вочевидь, пишалися тим, що свого часу, зокрема під час помаранчевої революції, повоювали в команді Юлії Тимошенко. Чи змінилося ставлення до колишньої прем’єр-міністра через теперішню поведінку Юлії Володимирівни, її заяви? – Ставлення до неї як до політичного партнера, думаю, вже ніколи не зміниться. Не можна перекреслити минуле. Про ті кроки, які ми робили разом, пам’ятатиму як про найкращі сторінки свого життя. Але чи я повністю толерую її виступ на “Інтері”? Ні. Ви розумієте, якщо сьогодні розказувати про хороших хлопчиків у Кабінеті Міністрів і поганих в оточенні Ющенка, то слід зауважити: найвища посадова особа, яку не обирає народ, а призначає Президент, – це прем’єр-міністр. І тільки прем’єр-міністр – найближче оточення Ющенка. І тому, коли ми говоримо про оточення Ющенка, то це і є Юлія Тимошенко. Далі йде секретар РНБО, держсекретар і інші. Тому якщо говорити про оточення Ющенка, то воно спрацювало на деструктив. Як це: говорити про Президента добре, а згодом про те, що він не давав команди закривати проти неї кримінальні справи? Кримінальні справи закрили значно раніше. Ми знаємо ціну цього питання. Тому я з Юлею Володимирівною не погоджуюся. Хочу бути об’єктивним. Коли мені на “5 каналі” поставили запитання, чи толерую заяву президії “НСНУ”, я сказав, що ні. Мені було боляче, що таку емоційну заяву робить політична сила, до якої я входжу. На це ніхто не має права. Сьогодні ми все робимо для того, щоб не мати взаємного поборювання. Дуже важливо не сіяти в людей розчарування, що в спільному таборі одні жорстко б’ють інших. В нас є ще кого бити. Якщо Юлії Тимошенко вистачить мудрості йти з Ющенком разом, я буду їй лише аплодувати. На жаль, зазначу, що випробування вогнем, водою Юлія Володимирівна пройшла, а випробування владою, тими мідними трубами – ні. – Наскільки сильно може позначитися цей скандал на іміджі влади напередодні виборів 2006 року? – Переконаний, що він уже вплинув і не тільки на нову владу. Насамперед він ударив по Україні. Я здійснюю моніторинг західної преси. Весь позитив помаранчевої революції, народного піднесення замінено дрібними конфліктами між РНБО, Кабміном, секретаріатом Президента. Тло довкола України не таке яскраве, як мало би бути після помаранчевої революції. Це суттєве зниження рейтингу держави. Безумовно, це позначиться на наших політичних силах. До речі, на Тимошенко також. Але й біда, й щастя України в тому, що нині реальної опозиції до команди Ющенка та команди, тепер уже нижчого рівня, Тимошенко – в Україні немає. Ну, комуністи – це хронічне, СДПУ(о) – це товариство з обмеженою відповідальністю і з необмеженими можливостями. Всі інші не рахуються. Якщо розглядати ситуацію загалом, то уявіть: Кучма – президент, а Медведчук оголосив, що йде у відставку, бо Радченко, секретар РНБО, погруз у корупції. Він би не встиг слова сказати, як його голова лежала б кущах. Безумовно, це також перемога демократії, перемога нашого народу. Але, думаю, на цьому етапі потрібно охолодити наші голови. – Чи вдасться вийти з цієї непростої ситуації? – Ви знаєте, якби це залежало лише від мене, то я сказав би “так”. Проте не знаю, як поведуться лідери. Насамперед маю на увазі Юлію Володимирівну. Думаю, їй вистачить розуму переступити через свої корпоративні інтереси. Нині потрібно говорити лише про те, що нам треба об’єднуватися. Якщо цього не вийде – це буде поразка, до того ж дуже серйозна. Україна може бути відкинута далеко назад. |
|
| ||||