|
||
Енергоекспансія
За даними «Ведомостей», РАТ придбало пакети акцій «Чернігівобленерго», «Львівобленерго», «Полтаваобленерго», «Прикарпаттяобленерго» і «Сумиобленерго» у розмірі близько 40% статутного фонду кожний. Сума операції, як пишуть «Ведомости», оцінюється в $100 млн. (РАТ має всі шанси збільшити пакети даних обленерго до контрольних, оскільки по 25% акцій всі ще перебувають у власності України і в майбутньому будуть виставлені на продаж, - «ForUm»). У представництві «ЄЕС Росії» у Києві поки не можуть ні підтвердити, ні спростувати цю інформацію. Керівник прес-служби РАТ Тетяна Міляєва сказала «Ведомостям», що робота щодо купівлі українських активів ведеться. «Але про її результати буде оголошено тільки після зустрічі голови правління енергохолдинга (Анатолія Чубайса) з президентом України Леонідом Кучмою», - зазначила вона. Візит А. Чубайса в Київ на цьому тижні був відкладений через госпіталізацію президента України Леоніда Кучми. Операція, якщо така мала місце (ймовірність чого дуже велика), викликає цілу низку питань, які, по ідеї, повинні поставити самі собі зацікавлені особи, як у Росії, так і Україні. По-перше, наскільки продаж обленерго Росії узгоджується з вимогами національної безпеки нашої держави. У принципі, Україна вже мала досвід продажу обленерго іншій державі: навесні 2001 року словацька Vychodoslovenske Energeticke Zavody S.P. (VSE) придбала 75,56% акцій «Житомир-», 65% - «Херсон-», 51% - «Кіровоградобленерго» і 70% - «Севастопольенерго». На момент продажу контрольний пакет словацької компанії належав Словаччині, проданий він був трохи пізніше. Проте, незважаючи на прецедент можна впевнено гарантувати, що питання нацбезпеки прозвучить, як мінімум з правого боку українського політикуму. Та й не тільки: буквально напередодні публікації «Ведомостей» міністр палива і енергетики України Сергій Єрмілов висловився у тому плані, що купівля ЄЕС обленерго буде означати ніщо інше, як націоналізацію українських енергозабезпечувальних компаній Росією. Тому як РАТ (точніше контрольний пакет компанії - 52,54%, - «ForUm») належить Росії. Звичайно, у тім, що питання буде поставлено, присутній, насамперед психологічний момент. Пам’ятається, ніхто не був проти, коли обленерго продавалися Словаччині, яка мчала на всіх парах до ЄС. Тоді як будь-яка згадка про прихід російського капіталу в Україну, викликає в нашій країні, як мінімум настороженість. Інший небезінтересний момент полягає в особливостях українського ринку енергетики. Особливості ці, в принципі, можна описати однією фразою: ринок цей закритий для сторонніх. Наприклад, той же Григоришин «стриг купони» на енергозабезпеченні областей тільки доти, доки не став стороннім для української влади загалом і кровним ворогом СДПУ(о) зокрема. Словацька компанія не має проблем в Україні тільки тому, що, як говорять, є власником куплених обленерго тільки формально. Насправді за нею (і обленерго, відповідно) стоять сили з тієї ж СДПУ(о). А ось за американською корпорацією AES, що купила, на свою голову навесні ж 2001 року «Київобленерго» і «Рівнеобленерго» «ніхто не стоїть». Тому AES через дуже короткий час після купівлі з’ясувала для себе, що придбала в Україні не тільки дві досить пристойні і привабливі компанії, а й віз абсолютно непристойних і непривабливих проблем у вигляді порушених прокуратурою кримінальних справ (за фактом несплати податків, стверджують правоохоронці. Безпідставно, стверджують енергетики) і ін. «Віз» виявився таким важким, що AES, як і Григоришин всерйоз задумалися про продаж українських обленерго. Все це до того, що купівля РАТ обленерго пізніше може примусити пана Чубайса дуже пошкодувати про це. Але це у випадку, якщо він не зможе домовитися з абсолютно конкретними людьми в Україні (див. вище) (Невеликий відступ. Цікаво, чи уявляв собі Анатолій Чубайс таку картину. Вечір. Він вийде з українського ресторану, де щойно провів ділову зустріч з українським, припустимо, депутатом. Після чого несподівано опиняється на асфальті, обличчям в холодній калюжі і з заламаними за спину руками. У задню кишеню брюк йому сунуть промаслений пістолет, після чого відвозять в українську кутузку). Якщо ж Чубайс домовиться, то шкодувати про те, що «конкретні люди» завели дружбу з російським олігархом будуть політичні противники перших. Проте, це політика, яка незмінно виникає там, де концентрується економіка. |
|
| ||||