|
||
Розмова з Генеральним консулом Російської Федерації у Львові Олександром Чуплигіним
- Я - відкритий для спілкування. Правда, не знаю, чим зможу зацікавити читачів. Адже дипломат - це державний чиновник, а чиновники - люди нудні та невеселі. І я, мабуть, також є таким, як і всі чиновники. - Ось уже впродовж семи місяців Ви працюєте в Україні. Безумовно, кожна країна вимагає певної консульської роботи. Що входить в компетенцію Генерального консульства у Львові і яку територію воно охоплює? - Головними функціями роботи консульства є захист прав та інтересів Росії та її громадян, підтримка розвитку економічних, культурних та інших зв`язків між нашими країнами, а також сприяння дружнім відносинам між Росією та Україною. Цю консульську роботу здійснюють три дипломати. Територія консульського округу об`єднує вісім областей Західної України: Волинську, Закарпатську, Івано-Франківську, Львівську, Рівненську, Тернопільську та Чернівецьку. - Олександре Васильовичу, скільки громадян РФ проживає на території консульського округу, тобто у вказаних областях Західної України? - На консульському обліку перебуває близько 4500 громадян Росії, які постійно проживають на території Західної України. - Яка кількість людей звертається до Вас і з якими переважно питаннями? - Упродовж 2003 року ми прийняли близько 7500 осіб. Основні питання, з якими звертаються до нас люди, це оформлення російських закордонних паспортів, зміна громадянства, нотаріальні дії, видання довідок та віз. - Олександре Васильовичу, чи були випадки, коли до Вас звертались із питаннями стосовно міжнаціональних непорозумінь? - Звернення у Генеральне консульство етнічних росіян щодо окремих ексцесів на національному підґрунті і не лише у Львові, а й в інших областях Західної України, на жаль, мають місце. За можливістю, перевіряємо ці повідомлення на рівні місцевої влади і в межах своєї компетенції, яка виключає неправомірне втручання у внутрішні справи держави перебування, сприяємо вирішенню конфліктних ситуацій. - Олександре Васильовичу, минулого тижня на сесії Львівської обласної ради народний депутат України Володимир Яворівський передав у президію ради листівки, які містили досить страшні погрози російською брутальною лайкою на адресу місцевого українського населення. Автори цих ”звернень” назвали себе ”русскими патриотами”. Чи можете якось прокоментувати цей факт? - Безумовно, в державі можуть виникати різносторонні вектори, зокрема екстремістського і провокаційного характеру. Не мені давати оцінки таким виявам, якщо вони безпосередньо не торкаються Російської Федерації. Але оскільки листівки підписані ”русские патриоты”, то, переконаний, цим повинні займатись компетентні органи, в обов`язки яких входить розслідування подібних інцидентів. На перший погляд, це провокація. І впевнений, що це аж ніяк не відображає ставлення росіян, які проживають на території України, до держави, громадянами якої вони є. - Ви говорили про те, що до консульства звертаються також і з питаннями зміни громадянства. Здебільшого з якого громадянства виходять і громадянство якої держави хочуть прийняти відвідувачі російського консульства? - Невелика частина людей приймає російське громадянство. Але основна частина відвідувачів зголошується про вихід із російського громадянства. Це переважно ті особи, які змінили постійне місце проживання, тобто переїхали з Росії та інших держав у Західну Україну. - Олександре Васильовичу, які, на ваш погляд, є найбільш характерні проблеми у мешканців нашого реґіону, зокрема Львова, де зараз живете і Ви? - На жаль, мені бракує часу активно вивчати життя місцевих мешканців. Тому зробити якісь конкретні висновки про певні проблеми місцевого населення досить складно. Зараз я не можу навіть займатись своїм хобі - це читати книжки. Доводиться миритись із тим, що на читання художньої літератури мені не вистачає часу. Але ось одну книжку я запланував прочитати обов`язково. Це книга, написана президентом України, ”Україна - не Росія”. - Олександре Васильовичу, зараз Львівська облдержадміністрація практикує дарувати книгу Леоніда Кучми ”Україна - не Росія” депутатам Львівської облради та чиновникам. Думаю, що губернатор Львівщини із задоволенням подарував би і Вам один примірник цих президентських роздумів. - Мені подарували вже декілька дуже гарних книжок про Львів та Львівщину, а щодо згаданої книги, то мені буде зручніше купити її самому. - Останнім часом Львів зайняв позицію тривалого очікування візитів поважних осіб українського державного постаменту. Чи не планується найближчим часом візит високопосадовців російського політикуму? Борис Єльцин, наприклад, відвідав Івано-Франківщину. Чи не має намірів відвідати Львівщину Віктор Черномирдін? - Наскільки мені відомо, Надзвичайний і Повноважний Посол Російської Федерації в Україні, спеціальний представник президента Російської Федерації з розвитку торговельно-економічних відносин з Україною Віктор Черномирдін має бажання приїхати до Львова. Щодо конкретного часу перебування, то Віктор Степанович його визначить особисто. - Пане консуле, Ви маєте досвід роботи у міжурядовій комісії з питань військових поховань. На ваш погляд, як це питання вирішується в Україні? - Упродовж 2-х років я працював відповідальним секретарем російської сторони у міжурядовій комісії з питань військових перепоховань. Такі міжурядові угоди у Російської Федерації є з Польщею, Угорщиною, Чехією, Словаччиною, Німеччиною та іншими країнами світу. Порівнювати, як вирішуються питання військових поховань у державах Західної і Центральної Європи та в країнах, які протягом багатьох років жили разом, вважаю, некоректно. Як на мене, проводити будь-який переділ у військово-меморіальній сфері дуже складно. Планую побувати у місцях основних поховань російських і радянських військових, які загинули в роки І та ІІ світових війн, що розміщені на території Західної України. Хочу мати більш конкретне уявлення і дати певну оцінку даній ситуації. За інформацією, яка у мене є, багато з цих поховань перебуває у стані, що вимагає облаштування. - А у Львові, зокрема? - Не можу сказати, що моя особиста оцінка стану військових поховань у Львові є цілком позитивною. Приклад - ті ж Радянські військові поховання на Пасічній, на яких свого часу залишила свій слід недобра рука вандалів, мають жалюгідний стан. Зараз не буду уточнювати, з яких міркувань це відбулось: з політичних чи просто з наживи, адже мисливців за кольоровими металами вистачає. Зрозуміло, для того, аби це впорядкувати, потрібне відповідне фінансування. - Чи бували Ви на Личаківському цвинтарі? - Неодноразово. Ходив туди на екскурсію разом зі своїми співробітниками, водив туди свого сина, він робив там замальовки. Адже Личаківський цвинтар - дуже благодатне місце для художника. Надмогильна архітектура, пейзаж самі просяться на відтворення. - Олександре Васильовичу, російський президент виділяється з-поміж інших глав держав своїми успіхами у певних видах спорту, ба, навіть вмінням керувати реактивними літаками. А Ви як підтримуєте свою фізичну форму? - У молодості я займався самбо. Однак згодом відчув, що цей вид спорту не настільки вже мене й приваблює. Я почав плавати. Плаваю і зараз, намагаюсь, якщо дозволяє час, кожного дня пропливати 2 км. Це дозволяє мені підтримувати фізичну форму, особливо тепер, коли мій щоденний раціон базується на українській кухні. - Олександре Васильовичу, чи могли б Ви провести разом зі сім`єю свою наступну відпустку в українському місті, чи все-таки хотіли би побувати у країнах, де більше створено комфорту для відпочинку? - Із задоволенням відпочив би разом зі сім`єю у неміській зоні Прикарпаття або Закарпаття. Безумовно, подорож екзотичними країнами різних континентів залишає неповторні враження. Однак свій вільний час разом із сім`єю дуже хотів би провести і на рідній землі, в Росії. |
|
| ||||