|
||
«Ще нам, браття молодії, усміхнеться доля...»
До 1991 року мало хто з українців знав слова і мелодію патріотичної пісні Павла Чубинського і Михайла Вербицького «Ще не вмерла Україна». Але багатьом була відома її назва. Пригадую свої студентські роки. Один зі студентів Франкового університету, вітаючись з друзями, ніби жартома, додавав «Ще не вмерла Україна!». Навіть у часи хрущовської «відлиги» такий «жарт» був страшною крамолою. Згодом цього юнака виключили з університету за «буржуазний націоналізм»... Тепер наш Державний гімн звучить щодня. Здається мені, що найбільш величаво і потужно прозвучав він увечері 3 грудня на майдані Незалежності, після того як Верховний суд скасував сфальсифіковані результати виборів другого туру президентських виборів. Разом з народним Президентом Віктором Ющенком «Ще не вмерла...» співав, мабуть, найбільший у світі хор - сотні тисяч наших співвітчизників з усіх куточків незалежної і соборної України. Глибоко символічним є те, що у цьому гімні злилася воєдино творчість вченого-етнографа, поета-наддніпрянця Павла Чубинського та священика, композитора-галичанина Михайла Вербицького. Тоді вони жили і творили у двох різних імперіях - Російській і Австро-Угорській... Історію створення гімну кілька років досліджує доцент кафедри теорії музики Львівської державної музичної академії Олександр Зелінський. Насамперед я поцікавився, хто змінив лише одну літеру у першому рядку - «Ще не вмерла України і слава, і воля...»? - Нагадаю, - сказав він,-що 15 січня 1992 року мелодія цієї патріотичної пісні ухвалою парламенту стала Державним гімном України. А от слова парламент затвердив лише минулого року. Невеличка зміна у тексті - це не творчість когось із наших сучасників, як дехто думає. Просто вирішили повернутися до первинного варіанту. Киянин Павло Чубинський написав свій вірш у 1862 році і там було «Ще не вмерла України і слава, і воля...». У різні часи текст пісні змінювався. - Цікаво, що народилося швидше - вірш Чубинського чи музика Вербицького? - Вірш Чубинського. Зазначу, що ці слова були написані на музику революційної пісні «Сербія вільна», яку співали тоді у Києві сербські студенти. Тривалий час у Галичині ці слова приписували Тарасові Шевченку. Вірш сприймався як ще один «Заповіт» Тараса. Так у 1863 році у журналі «Мета», який виходив у Львові, «Ще не вмерла Україна» опублікували у добірці Кобзаревих віршів... Неприятелі Чубинського закидали йому, що він запозичив перший рядок з польського гімну «Єщє польська не згінела...». Але подібні слова є у гімнах різних країн... - Михайло Вербицький написав музику після опублікування вірша у журналі «Мета»? - Це сталося раніше.Точної дати музикознавці та історики не встановили. Але 26 червня 1863 року Омелян Менцинський - син відомого співака Модеста Менцинського - завершив формування збірки хорових творів різних авторів. Серед тридцяти творів під номером 24 вміщено пісню «Ще не вмерла Україна». - Чи зустрічалися коли-небудь особисто Чубинський і Вербицький? - Ні, не зустрічалися. Але у 1874 році у Чубинського гостювала група галичан, і вони співали йому «Ще не вмерла...» на музику Вербицького... - Доводилося читати, що цю музику Вербицький писав насамперед для сольного виконання під гітару... - Це тільки припущення музикознавців. Справді є гітарний варіант з автографом Вербицького. Припускають, що він датований 1870 роком. Композитор, перебуваючи у лікарні, переписав ноти для свого учня. Але я звернув увагу на інший варіант - хоровий - теж з автографом композитора, цей варіант давніший, орієнтовно від шістдесятих років. Але утвердилася думка, що спочатку пісня призначалася для соло і гітари. Нагадаю, що Михайло Вербицький дуже добре знав цей інструмент, підробляв уроками гри на гітарі... - Варто було б розповісти нашим читачам про перше виконання гімну, так би мовити, на людях... - Очевидно, пісню виконували спочатку у помешканнях галицької інтелігенції, у духовних семінаріях... Щодо привселюдного виконання, то є кілька версій. Як відомо, у березні 1864 року у Львові почав діяти перший український професійний театр - театр «Руської бесіди». 8 листопада 1864 року на сцені Народного дому (нині це Будинок офіцерів) відбулася прем’єра вистави «Запорожці». Сценарій написано за віршованою повістю польського і українського письменника Кароля Гейнча «Повернення козаків з Трапезонди». Публіка не сприйняла цієї занудної вистави. Після деякої доробки сценарію на цій же сцені відбулася ще одна вистава - 20 грудня. І знову - негативна рецензія. Але було одне схвальне місце. Воно стосувалося пісні Михайла Вербицького «Ще не згибло Запороже», яку ввели до вистави для її пожвавлення. Цю пісню довелося виконувати «на біс». Але у Вербицького не було пісні «Ще не вмерло Запороже». І дослідники зробили цілком вірогідне припущення, що у виставі зі зміненою першою строфою вперше прозвучала зі сцени патріотична пісня Вербицького «Ще не вмерла Україна». Подібні переробки траплялися. Скажімо, перший український галицький гімн має назву «Мир вам, браття!». Але коли йшла вистава на тему слов’янської єдності, то гімн починався інакше - «Мир, слов’яни, вам приносим»... - А коли ж з’явилося чітке документальне свідчення виконання пісні для широкої громади? - Воно датується 10 березня 1865 року. У Перемишлі, у духовній семінарії, українська громада влаштувала вечір пам’яті Тараса Шевченка. Збереглася програмка вечора, в якій зазначено останнім номером «Ще не вмерла Україна» Михайла Вербицького. Звучала ця пісня (є документальне свідчення) і у березні 1866 року на Шевченківському вечорі у Відні. У 1867 році пісня виконувалася у Львові на прийомі з нагоди зустрічі Нового року у митрополита Спиридона Литвиновича. - Про Михайла Вербицького, нашого краянина, у нас написано значно більше, ніж про Павла Чубинського. Хоча б окремими штрихами познайомте читачів з цією непересічною постаттю. - Павло Чубинський народився в Борисполі, у сім’ї бідного дворянина. Вищу юридичну освіту здобув у Санкт-Петербурзі. У задушливій царській атмосфері він мав сміливість не приховувати своєї любові до України, її мови і культури. Вагомий слід залишив Чубинський у фольклористиці і етнографії. Вчений записав майже чотири тисячі обрядових пісень, триста казок, безліч говірок, звичаїв, прикмет українського народу. Напевно, поезія, як нині говорять, була для нього хобі. Любов’ю до України просякнута збірка його поезій «Сопілка», видана під псевдонімом Павлусь. Вірш «Ще не вмерла» він написав у 23 роки. Напевно, саме це переповнило чашу терпіння царської охранки. Чубинського заслали на сім років до Архангельської губернії. Як і Шевченко, він карався, мучився, але на каявся... - Як відомо, у деяких країнах встановлені Дні гімну... - Думаю, варто було б запровадити такий День і в Україні. - А яку саме дату слід обрати? Адже ви назвали кілька пам’ятних дат, пов’язаних з біографією гімну... - Моя особиста думка - це 10 березня. Нагадаю, що у цей день 1865 року «Ще не вмерла Україна» прозвучала на вечорі пам’яті нашого пророка Тараса Шевченка. |
|
| ||||