|
||
Львівська традиція
Тут також мешкають її старший брат Роман і сестра Єлизавета, які ходять до звичайної школи, але не хочуть жити в іншому місті. Зовсім нещодавно відбувся суд, який позбавив материнських прав їхню матір, котра мешкає у Львові. Тепер, згідно із законом, вони круглі сироти. Роман нещодавно був в гостях у матері. Ліза гостює тепер, невдовзі вихователі заберуть назад в інтернат. А Ізабеллу в гості не кличуть. Вона не пам’ятає матері. А святого Миколая просить принести їй цукерки, печиво та плеєр. Найменшим дітям тут складно уявити Святого Миколая. Вчителі говорять, що це вони просто соромляться й не можуть викласти думок. Але збірний портрет приблизно такий – з червоними щічками, бородою по коліна, в шапці і з великим мішком подарунків. Подарунків багато – їх обов’язково вистачає для всіх. Для Івана Калитенко – цукерки, вафлі, машинка, фломастери і “...більше нічого”. Діана Кучмак чекає, щоб Миколай приніс їй ляльку та цукерки. Василина Телак хоче гребінь і годинник. А Тарас Лашко просить машинку, плеєр, ляльку та фломастери. Лялька – для його маленької сестри. В старших класах очікують іншого. Хоча дуже соромляться говорити, що саме писали в листах. Десятикласниця Ганна Форсова каже, що хотіла б отримати від Миколая парфуми, шкарпетки, чоботи та гольф. А ще – м’яку іграшку. Велику. Вони справді отримають подарунки. Цьогоріч, так само, як і вже вісім років поспіль, Мальтійська служба допомоги у Львові проводить акцію “Святий Миколай”, до якої долучаються громадські організації, підприємства-спонсори і просто всі охочі, хто може взяти лист і зробити персональний подарунок. Очікують, що діти з понад 30 інтернатів і сиротинців (а це приблизно 4 тисячі малят) отримають подарунки. Хоча наразі є певні складнощі. – Багато львівських фірм, які були нашими традиційними благодійниками, долучилися до підтримки помаранчевої революції, – розповів Олексій Побурко, керівник благодійної акції. – Відтак у них залишилося менше вільних коштів. А другий важливий фактор – зміни в законі про державний бюджет – призупинено пільги у випадку доброчинних пожертв. Це дещо позначилося на бюджеті акції. Якщо торік за тиждень до 19 грудня на акційному рахунку Мальтійської служби було вже 125 тис. грн., то тепер – менше 20 тисяч. Незважаючи на це, 150 волонтерів роздаватимуть подарунки в обласних сиротинцях усім, хто написав листа святому Миколаю. І Ганна Форсова точно отримає велику м’яку іграшку. А чоботи – це, напевно, навіть не мрія, а просто необхідність. Як розповів директор Лівчицької школи-інтернату Володимир Вітів, досі в дитячих будинках діють старі, чи не 70-річної давності норми закупівлі одягу та взуття. Так, відповідно до розрахунків, тепле взуття дитина повинна носити два роки. Літнє – рік. Куртку, білизну та шкільну форму – три роки. Спортивний костюм – два роки. Комплект постільної білизни також має термін придатності три роки. – Ми не маємо права замінити ці речі раніше, – говорить пан Вітів. – Наприклад, можемо придбати нову постіль, проте, згідно із законом, не можемо використовувати її, доки не спишемо старої. Інакше нас звинуватять у незаконних операціях і крадіжках. А як можна розрахувати, скільки часу служитиме взяття? Адже є такі шибеники, які рвуть кросівки за два дні. Крім того, всі ці речі нам доводиться купувати найдешевші. Відповідно, вони й рвуться швидше. Директор говорить, що для більш-менш пристойного існування його школи потрібно 1 млн. грн. на рік. Бюджет на 2004 рік становив 600 тис. грн. Проте не всі статті цього бюджету було повністю профінансовано. А на деякі витрати коштів не виділяють давно. Насамперед важко отримати гроші на придбання так званого “твердого інвентарю” – столів, парт, ліжок тощо. Такі речі зазвичай вдається купувати лише завдяки спонсорам. Саме тому Мальтійська служба цьогоріч провела своєрідний “рік матрацу”. В декількох інтернатах Львівської області повністю замінили ліжка та матраци. Загалом 2004 року служба надала спонсорської допомоги інтернатам на загальну суму 650 тис. грн. Із них у Лівчицях залишилося 510 тис. грн. До порівняння, за словами директора інтернату, з бюджету на ремонт виділено 70 тис. грн. Тут замінили опалення, переобладнали кухню, душову кімнату та пральню, створили стоматологічний кабінет. Павло Тітко, координатор проектів Мальтійської служби в Україні, говорить, що мальтійці працюють саме тут, тому що, коли проводили анкетування щодо потреб, то директор інтернату не просив, як більшість, штори та капці. Натомість написав, що йому потрібен трактор для підсобного господарства школи. “В цьому інтернаті є своя ініціатива, – пояснив Тітко, – на жаль, так не всюди”. Мальтійці кажуть, що для них рік починається не 1 січня. А саме від акції “Святий Миколай”. Тому середину грудня вважають своєрідним звітним періодом. У цьогорічному звіті зазначено, що “...як і вісім років тому, і сьогодні стверджуємо, що сама громада в змозі змінити становище дітей в інтернатах. І не треба чекати, коли це зможе забезпечити бюджет держави”. |
|
| ||||