|
||
«Меланж» пахне катастрофою
А реакції вирують… Усі мешканці Радехова та довколишніх сіл знають те місце, де на військовому складі зберігаються тисячі тонн небезпечного окислювача “меланж”. Знає про це і місцева влада, і військове керівництво, однак вважає, що від цього ніякої шкоди. Зберігається – то й нехай собі. Однак чимало фахівців б’ють на сполох і попереджають: ще трохи – і може статися жахлива катастрофа. Та й навіть доки її не сталося, ніхто не знає, які реакції клекочуть в ємностях з високотоксичними хімічними речовинами. Східні сусіди України – росіяни – свого часу відчули, чим пахне “меланж”. І в прямому, і в переносному значенні. Витік небезпечної отруйної речовини стався торік в Новосибірській області. Тоді довелося евакуювати ціле місто. Схожа катастрофа сталася кілька років тому на Камчатці. Хоча військовим і вдалося вчасно зупинити небезпеку, подихавши випарами “меланжу”, чимало людей звернулися до медиків зі скаргами на задуху. В Міністерстві оборони України вважають, що в Радехові нічого подібного не може статися. “Місця зберігання ракетного палива Збройних сил України не становлять безпосередньої небезпеки для населення та довкілля”, - кажуть в цьому відомстві. Усі терміни минули Інакше вважає керівник блоку “Наша Україна” у Львівській області Петро Олійник, котрий одним із перших забив на сполох, говорячи про небезпеку радехівських складів. За його інформацією, кількість окислювача, який зберігається на Львівщині, перевищує допустимі норми в 24 рази. Терміни зберігання суміші вже давно минули, “меланж” стає все агресивнішим і небезпечним для людей. За інформацією військового експерта “Нашої України” Олександра Пушкаря, в Радехові “меланж” зберігається в алюмінієвих ємностях. Активна суміш може роз’їсти їх і потрапити назовні. Олександрові Пушкарю відомо про три склади в Україні, на яких зберігають окислювач такого типу. Тижневик “Дзеркало тижня” має інформацію про вісім складів “меланжу”, розташованих на об’єктах Міністерства оборони і поблизу від населених пунктів. Радехів – один з найскладніших випадків. Тут зберігається близько чотирьох тисяч тонн меланжу. Склади розміщені за три кілометри від міста і за кілометр від найближчої житлової забудови. Резервуари, в яких зберігають “меланж”, експлуатуються з кінця 50-х – початку 60-х років. Спеціалісти кажуть, що через обводнення кислотних “меланжів” їхня агресивність до засобів зберігання зросла, що призводить до поступової наскрізної корозії металу. У Радехові дуже хочуть позбутися цього “вантажу”. Хоча наразі санітарні лікарі не виявили серйозних “зашкалювань” у повітрі, воді та ґрунті, місцеві мешканці не бажають мати у сусідстві бочки “з хімією”. - Районна влада уже зверталася в Міністерство оборони, у Кабінет Міністрів з проханням вирішити проблему складів “меланжу” в нашому районі, - говорить керівник відділу з питань надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення Радехівської райдержадміністрації Михайло Брановський. - Нам пообіцяли, що наступного року МО вживатиме заходів, щоб вивезти окислювач з території військової частини в Сумську область. Ми за те, щоб тої біди в нас не було. Що таке «меланж»? Цим “кондитерським” словом ракетники називають рідкий, червоного кольору, окислювач з різким запахом, який використовують для деяких видів ракетного палива. За хімічним складом “меланж” – концентрована азотна кислота з досить високим другим класом токсичності. Навіть якщо невеликий об’єм “меланжу” потрапить зі щільно закупорених ємностей назовні, він може завдати чимало шкоди. По-перше, викликати пожежу. Реагуючи з залізом, він розкладається на отруйні окиси азоту. Як і всяка концентрована кислота, цей окислювач викликає у людей опіки верхніх дихальних шляхів і легенів. Частково він сам по собі може розкладатися на токсичні окиси азоту, що здатні проникати крізь шкіру. У низьких концентраціях вони стають причиною сильного болю голови та анемії. У високих концентраціях окиси азоту спричинюють смерть. Звичайні протигази проти цієї речовини не захистять. Єдиний засіб – костюм хімічного захисту зі спеціальним протигазом. Небезпечну для життя концентрацію окисів азоту за кілька днів розвіє вітром. Усю рослинність довкола випалить кислота. Залізячки, що потраплять у хмару “меланжу”, вкриються іржею, і, можливо, їх доведеться замінювати. Гірша справа зі здоров’ям мешканців, яким ще довго доведеться поправляти здоров’я… Наразі в Україні не займаються утилізацією “меланжу”. По-перше, на це бракує грошей (знаходять хіба що на ліквідацію наслідків аварій), а по-друге, у нас немає технологій утилізації цього компоненту. Але ж українці не самі на цьому світі. Деякі інші країни, які мусять давати собі раду з вибухонебезпечним спадком колишнього Союзу, вирішили схожу проблему за допомогою західних фондів. Так зробили Молдавія та Грузія. Кажуть, Сполучені Штати та НАТО самі пропонували Україні допомогу у вирішенні проблем небезпечних арсеналів. Очевидно, наша влада погордувала цією підтримкою. Радехівці, поряд з будинками яких “меланж” роз’їдає метал, такої позиції не розуміють… |
|
| ||||