|
||
Лікарі врятували дівчинці руку, яку майже відгриз кінь
Дівчинці-семикласниці не звикати до домашньої роботи, та й свого коня вона не боялася, бо не раз їздила на ньому. Без всілякого страху підбігла до нього, щоб схопити мотузку, що тягнулася за конем. Але збуджений лошак (він рвався до кобил, що паслися неподалік) з люттю вхопив дитину за праве плече і почав кидати нею з боку в бік. Мати кинулася рятувати доньку, але невисоку худеньку жінку розлючена тварина звалила з ніг. На крик вибіг чоловік пані Ольги Сергій Буняк. Він хотів розсунути щелепи, але кінь тримав дитячу руку так міцно, що годі було щось зробити. І лише коли сусід Микола Кутьо почав бити коня молотком по голові, нарешті вдалося визволити дівчинку. - Якби на той час не було дорослих, кінь убив би нашу Мар’янку, - плачучи розповідала мені пані Ольга. - Цього коня вже не буде в нашій стайні! Батьки щодуху кинулися до Турки – в центральну районну лікарню. Там дівчинці наклали імобілізаційну пов’язку на майже відкушену руку, а ось відправити відразу в лікарню до Львова ніяк не могли. За словами мами Мар’яни, лише через три (!) години начмед Михайло Михайлович Кінь надав санітарну машину. Та на біду, автомобіль був непідготовлений до транспортування хворого - дорогою він ламався п’ять разів. Ремонтуючи машину, водій збивав собі до крові руки, розуміючи, що в салоні лежить важко травмована дитина. Дивно, чому турківські лікарі не викликали з обласного центру реанімобіль? Адже, як кажуть спеціалісти, були всі показання для того, щоб важко травмовану малу пацієнтку транспортувати саме в сучасній, обладнаній для екстремальних випадків кареті швидкої допомоги. Отож Мар’яну везли з Турки до Львова від одинадцятої години вечора до п’ятої ранку. Коли нарешті прибули у восьму клінічну лікарню м. Львова, дівчинка перебувала у вкрай важкому стані. Адже минуло вже дванадцять годин після травмування, виникла ішемія кінцівки, тобто кров не надходила у руку, яка утримувалася лише на шкірі розчавлених м’язів. Мар’яну відразу взяли в операційну – у дівчинки почав падати тиск, потрібно було вивести її з шоку. Йшлося навіть не про руку, а про життя дівчинки. Тієї ночі в лікарні чергував досвідчений хірург Леонід Зіновійович Петрів. Наша газета вже писала про цього лікаря, коли він пришив пацієнтові відрізану циркуляркою руку. - Цього разу випадок був значно важчий, - пояснював нам після операції Леонід Зіновійович. – Якщо пилка відрізає кінцівку рівно, то тут плече було пошматоване, розчавлене кінськими зубами, та й після травми минуло чимало часу. В пожованих м’язах і судинах почалися процеси, що призводять до некрозу тканин. Лікарі, які працюють у нашій лікарні понад тридцять років, кажуть, що такого випадку не пригадують. Шість годин чаклувала над Мар’яною хірургічно-травматологічна бригада. Леоніду Петріву допомагали хірурги-травматологи Юрій Вовчко, Лідія Гресько, анестезіолог Олег Молокус і операційна медсестра Марія Антонюк. Спочатку засинтезували, тобто з’єднали і закріпили кістку і при ревізії виявили, що чотири сантиметри плечової артерії розчавлено, до того ж затромбовано. Щоб “доштукувати” артерію, лікарі взяли частину підшкірної вени ноги. Тільки через сімнадцять годин після травми лікарі запустили кровоплин у правій руці. Все було ніби нормально. Але, як зізнався Леонід Зіновійович, на серці у нього було неспокійно: як поведеться відновлена кінцівка, адже дуже довго вона була знекровлена. Його передчуття, на жаль, справдилися. О дев’ятій годині вечора Мар’яна почала відчувати сильні болі у руці, які лікарі не могли зняти навіть наркотиками. Рука почала холонути і синіти. Не можна було гаяти часу – вирішили робити ще одну операцію. Як з’ясувалося, артерія затромбувалася в іншому місці. Знову висікли відтинок, ще більший, пошкодженої судини, замінили її венозною вставкою. На цей раз чотири години разом з Леонідом Петрівим рятували руку Мар’яни асистент Олег Королюк, анестезіолог Вікторія Рудь і операційна медсестра Люба Цимбала. Про цю історію ми дізналися у п’ятницю, проте лікарі попросили нас не писати нічого про Мар’янку, не знімати її, допоки вона в реанімації. У понеділок дівчинку вже перевели до загальної палати, де біля неї чергує мама. Батько вдома на господарстві, двоє старших братів вчаться: один у Львові, другий - у Турці. Пальчики, які виглядають з-під бинтів, рожеві, Мар’яна ними може ворушити. Зовні дівчинка ніби спокійна, та тільки-но почала згадувати про те, що з нею сталося, заплакала. Їй все ще ввижається розлючений кінь... Лікарі зробили все, щоб повернути дитині здоров’я, залишити її з двома руками. Але незаможній горянській сім’ї Буняків потрібна допомога. Мар’яні необхідні хороша антибіотикотерапія, знеболювальні, препарати крові тощо. Кожного дня лише на медикаменти потрібно до 300 гривень. Хотілося б, щоб на цю біду відгукнулася Турківська райдержадміністрація, Червоний Хрест, благодійні організації, просто добродійні люди. Адже біду легше подолати гуртом. |
|
| ||||