|
||
Сергій КАЗИМИР: У справі Скнилівської трагедії чимало порушень
Аргумент 1. До суду передано справу лише щодо шести із десяти звинувачених. Справу розслідували стосовно десяти офіцерів, а скерували до суду стосовно шести. Справа щодо решти виділена в окреме провадження, і зараз її додатково розслідують. Підсудними визнані льотчики СУ-27 Топанар та Єгоров, колишній заступник командувача 14-го авіакорпусу Третьяков, екс-командир військової частини Дзюбецький, помічник керівника польотами в зоні пілотування Юрій Яцюк та колишній начальник безпеки польотів 14-го авіакорпусу, полковник Лукіних. Матеріали кримінальної справи щодо чотирьох інших звинувачених: колишнього головнокомандувача ВПС Збройних сил України, генерал-полковника Володимира Стрельнікова, колишнього заступника командувача ВПС, генерал-лейтенанта Олександра Волошенка, екс-заступника з бойової підготовки, генерал-майора Алексєєва та екс-командувача 14-го авіаційного корпусу, генерал-лейтенанта Онищенка - скеровані на дорозслідування. Незважаючи на те, що ми неодноразово звертали увагу на цілком очевидні порушення, які було допущено під час розслідування справи, нам відповідали, що справу розслідували і повинні скерувати до суду, а вина звинувачених абсолютно доведена. Якщо вона розслідувана повністю, то чому не скерована до суду також у повному обсязі? За яким принципом поділили справи, які подали до суду і які скерували на розслідування? Мені, та, думаю, що й більшості людей, не зрозуміло, за яким принципом це зроблено і чому. Аргумент 2. Не було проведено фахової експертизи. Експерт - це людина, яка має знання у визначеній сфері. Якщо мова йде про технічну експертизу: льотно-службову чи льотно-технічну - це експертиза, яка повинна з`ясувати і дати оцінку польоту, який виконували на винищувачі СУ-27. У цій же справі експертизу проводив викладач інституту інженерів цивільної авіації. Це абсурд. Хіба в цивільній авіації використовують винищувачі? Пасажирські літаки не пристосовані для цього, а спеціаліст із цивільної авіації не може бути фахівцем із вищого пілотажу. Він ніколи не організовував таких польотів і ніколи їх не вивчав. Інший експерт, який був залучений до цієї справи, - вертолітник. Навіть нефахівець розуміє, що вертольоти та літаки літають по-різному. Але саме цих спеціалістів вибрали для проведення експертизи. Також вважаю незадовільним рівень проведених експертиз. Наприклад, жодна із експертиз не дала відповіді на запитання, хто в момент польоту був головним у літаку - Єгоров чи Топонар. Адже командиром екіпажу був Топонар, а в кабіні інструктора перебував Єгоров. Психолого-психіатрична експертиза повинна була відповісти на запитання, хто і як впливав на перебіг польоту. Проте експерти - психологи та психіатри - досліджували такі, на мій погляд, безглузді питання: чи не страждали Єгоров і Топонар від недоумства, а льотно-технічна експертиза доводила, чи могли в польоті Єгоров і Топонар помінятися місцями. Аргумент 3. Неповнота слідства. ”Неповнота слідства” - це спеціальний юридичний термін, який означає, що під час розслідування не всі факти було взято до уваги. У справі, наприклад, є конкретне звернення громадянина, колишнього авіатора, який 27 липня 2002 року на Скнилівському летовищі сфотографував літак СУ-27 у повітрі за декілька секунд до падіння. На цій фотографії чітко видно, що у літака нема одного стабілізатора (деталь крила). Цій людині відповіли, що його фото врахують під час експертизи. А у висновках експертизи жодної згадки про цей факт немає. Інший учений, спеціаліст з аеродинаміки, висловив переконання, що причиною падіння літака стали так звані ”вихори, що падають”, і запропонував слідству свої послуги у проведенні відповідної експертизи. У відповідь він також отримав запевнення, що його зауваження візьмуть до уваги. Але знову ж таки нічого не було досліджено. Нарешті, добре відомий факт, який зафіксували телекамери, - предмет штучного походження поблизу літака на момент його польоту над летовищем. Навіть цього немає у висновках експертизи. Аргумент 4. Брак професіоналів у військовій прокуратурі, здатних неупереджено розслідувати справу. Психологія нашого слідчого з 1930 років не змінилася. Він думає не про те, як об`єктивно, чесно розслідувати справу. А про те, як задовольнити вимогу того, хто замовляє її. Це абсурд, коли звинувачують у підготовці конкретного екіпажу главкома чи командувача корпусу та їх заступників. Це все одно, що міністра охорони здоров`я чи головного хірурга цього міністерства звинуватити у конкретній помилці хірурга і притягнути їх за це до відповідальності. До того ж, ознайомившись із матеріалами кримінальної справи, звинувачені та їх захисники неодноразово виявляли факти фальсифікації деяких документів, зокрема протоколів слідчих дій. Наприклад, є два документи про вилучення однієї і тієї ж плівки із записами. Одна із плівок виявилася частково стертою. При чому не вистачало тієї частини запису, яка має вирішальне значення для одного із фігурантів у справі. Ви пам`ятаєте, як екс-генпрокурор Піскун обіцяв цю справу скерувати до суду за два місяці. Вже пішов третій рік. |
|
| ||||