|
||
Бізнес на воді
Ці курорти вважали “всесоюзною здравницею”. Держава ставила мету загального оздоровлення, відтак людей не бракувало. Тому нові санаторії зводили не просто великими, а дуже великими. Початок 90-х років став часом їхнього занепаду. Нині у Трускавці вважають, що вже подолали кризу, в Моршині – майже подолали, а в Східниці мають намір зробити це впродовж найближчих 5 років. Трускавець Офіційні особи Трускавця говорять, що місту вдалося подолати економічну кризу насамперед завдяки створенню спеціальної економічної зони. СЕЗ “Курортополіс Трускавець” розпочала свою роботу 1 січня 2000 року. Водночас зі створенням СЕЗ змінили концепцію лікування. Як розповів Болеслав Петровський, генеральний директор спеціальної економічної зони “Курортополіс Трускавець”, замість масового лікування тепер роблять ставку на якість. Відповідно, відпочинок на курорті – не з дешевих. Вартість путівки в середньому становить 2,5 тис. грн. за 24 дні. Також є номери, які коштують 18-20 тис. грн. за такий самий період. Якщо за радянських часів у місті щорічно відпочивало до 450 тисяч осіб, то нині їх кількість є меншою. Фахівці переконані, що це нормально, вважаючи, що для міста з населенням 23 тисячі оптимальним є одночасне перебування близько 20 тисяч приїжджих. Тепер відпочивальників тут навіть більше. – Вимоги до відпочинку зростають, – переконаний Богдан Аксентійчук, директор ЗАТ “Трускавецькурорт”. – Люди хочуть жити в нормальних умовах. За нашою статистикою, 60% пацієнтів – наші постійні клієнти, саме через них виходимо на інші ринки. До речі, в місті постійно зростає кількість туристів з-за меж України. Торік їх частка становила 20%. Більшість відпочивальників мешкають у санаторіях і пансіонатах, яких у місті тридцять дев’ять. Популярними є й так звані “курсівки”, коли туристи проживають у приватних помешканнях, що обходиться дешевше, а в санаторіях оплачують лише лікування та харчування. За даними, які називає мер Трускавця Лев Грицак, у місті здають близько 13% квартир. З них офіційно лише 2-3%, решта – нелегально. Середня ціна проживання в приватному помешканні – 10 гривень за добу. Якщо знімати окреме помешкання, тобто без господарів, то це обійдеться не менше 15 гривень. Ціни “не в сезон” нижчі, але не набагато. До речі, у Трускавці стверджують, що фактично не залежать від сезону. Незначний спад відпочивальників припадає на Різдво та Великдень. Нині, за словами міського голови, фактично все населення міста “живе з курорту” – практично всі працюють в Трускавці. Крім того, 50% працівників курортної індустрії доїжджають із навколишніх міст і сіл. Місцеві експерти порахували, скільки коштів вкладено в місто, скільки грошей надходить від туристів. Так, згідно з останніми дослідженнями, крім вартості путівки, в середньому кожен відпочивальник залишив у місті 650 грн. За простими підрахунками, якщо у Трускавці щороку відпочиває близько 200 тисяч осіб, то в місті вони залишають щонайменше 130 мільйонів гривень. Це забезпечує добрий ріст місцевої економіки, зокрема у сфері послуг. Місто активно розширюється, будують нові санаторії, заклади сфери послуг і відпочинку. Зростає і вартість помешкань. Так, середня ціна трикімнатної квартири у Трускавці становить 30 тисяч доларів. Моршин Головними популяризаторами цього міста-курорту нині виступають місцеві бізнесмени. ВАТ “Нова”, виробник мінеральної води “Моршинська”, розпочало активно рекламувати курорт. Віктор Безруков, міський голова Моршина, розуміє вважливість реклами, але стверджує, що місто не має грошей. У Моршин щороку приїжджає понад 40 тисяч відпочивальників, серед яких й іноземні туристи. В місті є 15 санаторіїв. Одночасно курорт може прийняти близько 3,5 тисячі осіб. За словами мера, цю кількість мають намір збільшити, насамперед завдяки розширенню меж міста і, відповідно, нового будівництва. – Нині триває процес долучення до міста 80 гектарів землі, – говорить пан Безруков, – Наша перевага в тому, що місто має чітке зонування. Тобто унікальність Моршина в тому, що існує поділ міста на три зони: курортна, житлова та промислова. Кожна з них має окрему територію, що дозволяє їм усім нормально розвиватися. Вже затвердили генеральний план розвитку міста на 20 років, який, серед іншого, передбачає збільшення відпочивальників до 7,5 тисяч осіб на місяць. Ми розуміємо, що відпочинкова інфраструктура наразі недостатньо розвинута, але, можливо, це й наша перевага – насамперед лікування. Тут, як і в Трускавці, намагаються поліпшувати побут і заробляти насамперед не на кількості туристів, а на якості послуг. Середня ціна путівки – 1650 грн. (йдеться про звичайний номер на 24 дні), за номер “люкс” треба заплатити 2850 грн. Така вартість відпочинку фактично в усіх санаторіях міста. Від початку року також запровадили “курсівки”, нині їх продали понад 400. У Моршині вважають, що це добра система, яку варто розвивати. Тим паче, що курортний збір від продажу “курсівок” надходить власне в міський бюджет. Східниця Щодо популяризації курорту Східниця, то, схоже, що над цим працюють насамперед туроператори. Батьки також мають намір серйозно розбудовувати курорт. Наразі в селищі є 5 санаторіїв і 2 бази відпочинку, розраховані на 500 місць, а також 4 приватні готелі. Будують ще 6 об’єктів для розміщення відпочивальників. Богдан Дмитришин, селищний голова Східниці, вважає, що необхідно серйозно розвивати інфраструктуру, та сподівається на стихійну рекламу. – Рекламувати потрібно поганий продукт, – переконаний він, – а ми розвиваємося згідно з генеральним планом. Через 5-10 років у Східниці можна буде приймати до 15 тисяч туристів одночасно. Вже маємо інвесторів, а також хочемо розширювати лікувальну базу. Наприклад, запланували будівництво водолікарні. Нині Східницю відвідують близько тисячі-півтори осіб одночасно. Туроператори вважають цей курорт досить перспективним. Середня ціна відпочинку в санаторії – 85 гривень за добу. Тобто середня ціна путівки за 24-денний курс становить близько 2 тис. грн. Номер “люкс” обійдеться в 2,6 тис. грн. У приватних готелях ціни значно вищі – звичайний одноосібний номер коштує в середньому 150 грн. за добу, ще 50-60 доведеться заплатити за харчування. – Це перспективний курорт, – переконана Ірина Євкарпіді, начальник туристичного відділу туристичної фірми “Ельпіда”, – хоча ціни досить високі та є проблема з місцями. У Східниці багатьох приваблює насамперед краєвид і джерела. Туроператори пропагуватимуть цей відпочинок, і я думаю, за якийсь час він стане серйозним курортом. Імовірно, також “розкруткою” Східниці невдовзі займатиметься професор Володимир Козявкін. Нещодавно він узяв в оренду земельну ділянку в селищі для побудови філії Міжнародної клініки відновного лікування, яка діє у Трускавці. За словами селищного голови, проект клініки вже готовий, скоро мають розпочати будівництво. – У нас, напевно, найкраща мінеральна вода, – вважає Богдан Дмитришин, – адже еталон “Нафтусі” саме тут. Окрім того, якщо в Трускавці є лише один тип мінеральної води, то в нас – чотири. Тут також є 50 джерел і свердловин. Завдяки різноманітності джерел ми маємо можливість ширшої лікувальної бази. Вода Спеціалісти кажуть, що мінеральна вода у Львівській області є унікальною. І річ не лише в самих джерелах, які, як стверджує Іван Варивода, кандидат медичних наук, завідувач лікувально-діагностичного відділення моршинського санаторію “Перлина Прикарпаття”, залягають великим пластом від Трускавця до Калуша, а й у тому, що сільське господарство в цьому районі не розвивалося екстенсивним шляхом, тобто тут не використовували великої кількості мінеральних добрив. Відтак навіть вода, призначена не для лікування, а для загального продажу, є значно чистішою і кращою за якістю. – Нам достатньо використовувати механічні фільтри для води, тобто просто забрати пісок і бруд – і її можна продавати, – говорить Микола Кміть, голова правління ВАТ “Нова”, виробника води “Моршинська”. – Натомість європейським виробникам необхідно значно ретельніше очищати воду, через що її вже, згідно з технологіями, не можна називати мінеральною. Попри це, ситуація на ринку продажу мінеральної води в Україні є доволі дивною. Як стверджує пан Кміть, у Львівській області сконцентровано 80% мінеральних джерел. Проте місцеві виробники утримують лише 20% ринку. Відповідно до останніх досліджень, перше місце за продажем мінеральної води посідає “Миргородська”, друге – “Моршинська”. “Трускавецька” – лише 10-та. Цікаво, що третє місце займає компанія “Кока-кола”, виробник “БонАкви”. – Я вважаю, що це певна несправедливість з точки зору вибору споживача. Адже в жодній із країн-сусідів “БонАква” не займає такої великої частки ринку. – говорить Микола Кміть, – Переважають місцеві виробники, і це правильно. Води, розлиті тут, значно кращі за своїми властивостями. |
|
| ||||