|
||
Розмова з Валентином Ходукіним, головним тренером львівських “Карпат”
Незабаром мине місяць, як новим наставником “Карпат” став добре відомий футбольній громадськості фахівець Валентин Ходукін. Напередодні старту команди в змаганнях за Кубок України “Львівська газета” запросила його до розмови. – Яке враження склалося про футболістів “Карпат” після трьох матчів у першій лізі? – Вони перебувають у досить важкому психологічному стані. Усе-таки пониження в класі позначилося на дусі команди. Окрім того, вплинуло й те, що, “вилетівши” з вищої ліги, вони вважали: в першому дивізіоні можна набирати очки, не докладаючи надмірних зусиль. А з’ясувалося, що в першій лізі команди доволі часто виявляють неабиякий спротив, адже в них переважно грають люди із досвідом виступів у вищому дивізіоні, які наразі завершують свою кар’єру. Відтак по-особливому налаштовуються на боротьбу проти фаворитів ліги. “Карпати” ж розглядають як головного претендента на чільні позиції. Тому загалом молода львівська команда не може здолати суперника, хоча, зазначу, вона й не віддається грі на сто відсотків. Окрім того, впала у вічі певна необізнаність футболістів з власними функціональними обов’язками. Маю на увазі півзахисників, нападників, захисників. Іноді в пересічних ігрових моментах вони приймають неадекватні рішення, що часто шкодить команді. Скажімо, в останньому матчі проти “Сталі” ми догравали зустріч, перемагаючи з рахунком 1:0. Кваліфікована команда не допустила б при цьому жодного порушення правил поблизу власного штрафного майданчика – уникала б труднощів, тому що на воротах стоїть молодий голкіпер, а захист набрали з нових людей. Ми ж у цій грі завдяки діям Тимчишина “заробили” штрафний на рівному місці. Непродумані дії інших звели гру нанівець. Загалом, пригадуючи два попередні матчі, не можу сказати, що “зелено-білі” в останній грі не прагнули перемогти. – Ще півроку тому “Карпати” вважали боєздатним колективом, якому під силу на рівних грати з найкращими командами України. Але, починаючи з другого кола минулого чемпіонату, “зелено-білі” набагато частіше програють, аніж перемагають. Як гадаєте, на якому етапі стався збій у команді? – Пригадуєте, як у Запоріжжя приїхала білоруська бригада фахівців. У той час я працював у “Кривбасі”. Не хочу називати імен тренерів – це неетично. Тоді команда входила до десятки найкращих клубів у вищій лізі. Білоруси говорили, що вони володіють сучасними технологіями та пообіцяли вивести команду в зону УЄФА. У результаті їхньої роботи запорізька команда лише за збігом обставин залишилась у вищій лізі. Тому вважаю, що декларувати – це одне, а вирішувати конкретні завдання – інше. – Передусім, щоб вирішувати завдання, потрібно володіти ресурсами та матеріалом. Фахівці підрахували, що в останньому матчі проти “Сталі” за “Карпати” грали футболісти, середній вік яких становить 21,8 року. У такому разі на що ми можемо претендувати? Нині я пожинаю плоди роботи попередніх тренерів. Приміром, “Кривбас” грає на базі, яку заклав. Після зими вони гратимуть уже самостійно, на новій базі. А я тепер працюю з тим, що робили інша річ. Добре вони робили чи погано – це вже інша річ. Причому зверніть увагу, що мені не довелося комплектувати команду, я працюю з тими, хто вже є в клубі. Отже, без заміни деталей налагоджую роботу механізму, який дає збої. Збої були, коли починали працювати Броварський, потім Ходукін, згодом Голац і Маркевич. Що ж можна вимагати від команди? В одного тренера – таке бачення гри, в іншого воно є абсолютно іншим. Один гравець добрий для цього тренера, іншому симпатизує той. У кожного фахівця – власний погляд на справу. Це одна з головних причин збою “Карпат”. Павлов, який кілька років працює в “Іллічівці”, ніколи не випускає з поля зору не тільки певних розділів роботи з футболістами, але й навіть деяких деталей. У нього є час, послідовність – він здатен планувати роботу на тривалий термін. У футболі немає дрібниць. Це ще одна причина збою. Уболівальники, мабуть, не звернули уваги на те, що “Карпати” переживають зміну поколінь. Пішли такі зрілі гравці, як Мізін, Хома, покинули команду сформовані футболісти Даниловський і Ковальчук. На їхніх місцях – плеяда зовсім юних футболістів, не навчених, без досвіду. Замість того, щоб набиратися досвіду в зрілих одноклубників, вони грають із такими ж, як і самі, партнерами. Це ще одна причина невдач “Карпат”. Інших причин, які стосуються “футбольного цеху”, я не бачу. – Якщо в Даниловського закінчився контракт із клубом і його не вдавалося втримати в “Карпатах”, то невже не можна було домовитися з Мізіним, Хомою та Ковальчуком, права на яких належали клубу? – Ковальчука не можна було втримувати в клубі. Він талановитий футболіст. Залишаючи його в першій лізі, могли б утратити талановитого виконавця. Клуб також розуміє, що до кожного столу є свій продукт. Керівництво “Карпат” усвідомило, що не можна втримувати футболіста, якщо це шкодитиме його інтересам. Ковальчук віддав багато зусиль команді, тому ми не мали права його зупиняти. Залишати Мізіна, який є кандидатом у національну збірну, теж не було сенсу. Він уже дограє свій час, тому повернувся додому та грає за хороший клуб. Стосовно Хоми, то не знаю деталей його переходу. У кожному трансфері є нюанси, деяких не знаю, а може, не хочу знати. Вони не помітні вболівальникам, журналістам... Очевидно, хтось переконаний, що так буде краще. Через втрату провідних гравців команда втрачає очки, симпатії вболівальників тощо. Але керівництво прийняло рішення, і мені важко його обговорювати. – Чи можна в такому разі говорити про створення боєздатного колективу, який уже цього року боротиметься за верхні місця в турнірній таблиці першої ліги? – Безсумнівно, боротимемося. Якщо бути легковажним, то можна говорити про те, що створимо “твердий” колектив за лічені тижні. У футболі це доволі тяжко зробити в стислі терміни. Адже це 11 характерів, 11 виконавців, 11 учасників взаємостосунків. Тут стільки складників, що я не беруся давати однозначної відповіді на це запитання. Звісно, боротимемося в кожній грі. В останній я переживав менше, ніж під час зустрічі із ЦСКА. Тому що бачив, що команда йде в правильному напрямку. Безперечно, не вистачає майстерності, певних знань і навіть терпіння. Кому нині легко? Але, незважаючи на це, потрібно терпіти. Буває так, що за найменших труднощів футболіст піднімає руки вверх і каже, що більше не здатен грати. Це погано. Він повинен пересилити себе, і лише потім тренер може його замінити, при цьому подякувавши за проявлений характер. Наразі ми не вміємо терпіти. А це один із складників характеру колективу. – Існує така думка: якщо “Карпати” не повернуться у вищу лігу за підсумками цього сезону, то це станеться не раніш аніж за 4-5 років... – 5 років – це трохи забагато. Ви висловили думку, що з’явилася на основі досвіду інших клубів. Вони, “вилетівши” з вищої ліги, не повернулися в неї, бо не мали достатньо потужностей і ресурсів. У нас же все є. Потрібно налагодити системну роботу в колективі. Більшість українських футболістів називають себе професіоналами. Але вони хочуть бути професіоналами за оплатою праці, а аматорами за змістом гри. Коли залагодимо другий пункт, тоді це вже буде колектив. – Скільки часу необхідно, щоб створити такий колектив у “Карпатах”? – Дуже складно сказати, скільки потрібно часу. Можна вирішити питання впродовж року. Але слід підсилитися в лінії оборони – 1 гравець, в лінії півзахисту – 1 гравець і в лінії атаки – також 1 гравець. Основна вісь команди мусить складатися з досвідчених футболістів. У такому разі буде миттєво вирішено усі питання. Чесно кажучи, не впевнений у місцевому ресурсі. Львів’янам потрібно докласти надзусиль – тоді завдання зі створення боєздатного колективу виконаємо за рік. Отже, однозначно не можу відповісти. Скажу, що через два роки – почнуть мені дорікати. Мовляв, навіщо ж ти сюди прийшов. Несерйозно, якщо говоритиму, що після першого ж кола вийдемо у вищу лігу. Повторюю, наразі відчуваємо труднощі через молодість команди. – Підтримуєте політику клубу, яка орієнтується лише на місцеві кадри? – Ви гадаєте, що київське “Динамо” або донецький “Шахтар” не вирощують власних кадрів? Подорожуючи Україною, бачив дитячі бази, побудовані донецьким “Металургом”. У них створено доволі хороші умови для розвитку дитячо-юнацького футболу. Але поки вони виховують власних футболістів, команду заповнюють кваліфікованими легіонерами. Думаю, що таких гравців, як у “Шахтаря” чи “Динамо”, найближчим часом не виростимо. Якщо хочемо виглядати солідно у вищій лізі, доведеться терпіти легіонерів. – Ви розмовляли з приводу легіонерів із Петром Димінським? – Ні, не обговорював із Петром Димінським кадрових питань. Намагаюся розібратись із тим, що в мене є. – Яке завдання поставив Петро Димінський? – Спочатку створити боєздатний колектив, налагодити технологію підготовки футболістів, вивести клуб на сучасний рівень гри. Якщо мені вдасться це, то обов’язково повернемося в вищу лігу. – Задоволені умовами праці в клубі? – Наразі немає на що скаржитися. Влітку нічого й не потрібно створювати. В мене є навчально-тренувальна база, житлові приміщення для футболістів, харчування, транспорт. Узимку необхідно виїжджати на тренувальні збори. А нині всім задоволений. |
|
| ||||