|
||
Велика копанка
Щоправда, місце для встановлення знаку оргкомітет святкування річниці вибрав невипадково. Колись саме тут розташовувався стадіон “Сокіл”, на якому відбулася історична подія. 14 липня 1894 року вболівальники мали нагоду спостерігати тут за першим офіційним футбольним матчем в Україні. Змагалися команди Львова та Кракова, а тривав перший в історії українського футболу матч 7 хвилин. Згідно з тодішніми правилами, грали до першого гола. Забив його львів’янин, другокурсник учительської семінарії Володимир Хомицький, який був гравцем української команди “Сокіл”. Через сто десять років патріотично налаштовані шанувальники українського спорту виступили із благородною ініціативою увіковічнити цю подію. Проте, як це чомусь зазвичай стається в нашому місті, гарну ідею майже відразу вразив “вірус гігантоманії”. Ще не вщухли остаточно “монументальні пристрасті” довкола пам’ятника С. Бандері, 30-метрові колони якого можуть докорінно змінити “обличчя” площі Кропивницького, як міську громаду вже невдовзі очікуватиме новий сюрприз – “футбольна” колона в Стрийському парку. – Стрийський парк – це пам’ятка садово-паркового мистецтва всесвітнього значення, – обурилася в коментарі для “Газети” Тетяна Максимюк, старший викладач кафедри містобудування Інституту архітектури Національного університету “Львівська політехніка”. – Його треба рятувати та реставрувати. Так, колись там справді був стадіон, але він припинив функціонувати дуже давно. Після того Стрийський парк став пам’яткою романтизму в парковій культурі. Це не спортивний парк, і колонам там не місце! Загалом у світі, та й в Україні зокрема, пам’ятники футболу – не новина. Наприклад, один з неодмінних атрибутів туристичних світлин із Харкова – великий бронзовий м’яч. Як розповіли ініціатори створення львівського пам’ятного знака – президент СК “Сокіл”, заступник голови оргкомітету з відзначення 110-ї річниці українського футболу Богдан Кобрин, скульптор Ярослав Скакун та архітектор Роман Мелех – вони ознайомлені з цими взірцями “спортивної” скульптури у світі, проте, створюючи власний проект, виходили із зовсім іншої концепції. – Це реалізація державницької української ідеї засобами спорту, зокрема футболу, – наголосив Богдан Кобрин, – тому ми створили постамент у вигляді футбольного м’яча, на якому стоятиме стандартна дорійська колона – символ сили і мужності. А завершуватиме пам’ятний знак 110-літтю українського футболу скульптурна група у вигляді м’яча і сокола, автором якої є Ярослав Скакун. До речі, це символічне поєднання – м’яч і сокіл – ідея, також не вигадана нами. Вона є в емблематиці 28 футбольних клубів світу, зокрема й таких, як римський “Лаціо”. До того ж, у Львові перший футбольний матч провів клуб “Сокіл”. На запитання, чи враховували автори пам’ятного знака ту ландшафтну ситуацію, в якій йому доведеться опинитися, пан Кобрин запевнив, що проект безпосередньо пов’язаний з особливостями того рельєфу, в який “впишеться”. Публічне обговорення проекту відбулося, за словами Б. Кобрина, ще в лютому, на рівні “футбольної громадськості” міста. Й нині автори ідеї та проекту – в очікуванні завершення його реалізації. Пам’ятний знак планують установити вже в жовтні. Організатори святкування хотіли б приурочити цю подію до гри національних збірних України та Вірменії, яка відбудеться у Львові 13 жовтня. Проте наразі ще не знають, чи вдасться знайти фінансування. За попередніми підрахунками, необхідно 151 тисяча гривень. Виглядає на те, що зазначений пам’ятний знак таки стоятиме у Стрийському парку. В кожному разі, й міські, й обласні чиновники не вбачають у ньому нічого поганого. Богдан Войцеховський, начальник відділу земельних ресурсів, відходів і вторинної сировини обласного управління екології та земельних ресурсів, який погоджував встановлення пам’ятного знака, переконаний, що, з точки зору екології, це парку не зашкодить. – Цієї ділянки не використовують, – стверджує він, – тому нічого страшного не буде. Хіба ми не можемо увіковічити таку важливу подію? Ви погляньте, що тепер у парках будують! Кафе, ресторани – от вони справді шкодять. Тому ми не були проти пам’ятника. Як розповіла Оксана Бура, інженер міського управління інженерного господарства, голова Львівської облдержадміністрації Олександр Сендега звертався до міського голови з тим, щоб максимально сприяти благоустрою довкола пам’ятного знака. – Я не бачила самого проекту пам’ятного знака, – говорить Оксана Бура, – проте ми робитимемо все для того, щоб він “вписався” в середовище. Рік, два і навіть п’ять, якщо потрібно, облагороджуватимемо і створюватимемо ландшафт. До речі, Богдан Войцеховський, який бачив увесь пакет підготовчих документів для встановлення пам’ятного знака, розповів, що серед них не помітив висновків ландшафтних архітекторів, яких у Львові готують щонайменше у двох вищих навчальних закладах. Як розповіла Тетяна Максимюк, існує також проект реконструкції та реставрації Стрийського парку, що однозначно виключає встановлення колон. Замість того, щоб встановлювати на території пам’ятки садово-паркової архітектури нові об’єкти, мистецька вартість яких ще підлягає дискусії, ці кошти могли б використати для збереження вже створеного попередніми поколіннями. Передовсім у тому ж 1894 році. Адже варто нагадати, що на часі – ще один ювілей: 110 років знаменитої Крайової виставки, яка мала для нашого “маленького Парижа” не менше історичне значення, ніж Всесвітня – для столиці Франції. Чимало павільйонів-свідків та учасників цієї події ще й досі стоять на території парку, поволі руйнуючись і марно очікуючи реставрації. Бракує коштів і для належного догляду за цікавими парковими спорудами пізнішого часу, зокрема так званими штучними руїнами. Новісінький монумент, який височітиме над такими “пам’ятниками безгосподарності”, лише підсилить ефект контрасту. |
|
| ||||