|
||
Як на вулкані
Тобто мешкати в них неможливо, проте стіни там іще не падають, тому відселяти людей не поспішають. Причина – немає куди. – Тріщини в стінах будинку, де ми живемо, такі, що можна кулак засунути, – розповідає Максим Камінецький, мешканець аварійної квартири в будинку по вулиці Пулюя. – На мене вже падала частина стелі, потім ще частина обвалилася на дитину. – Нам обіцяють відселення, тільки-но з’явиться така можливість. Пропонували переселитися в готель “Київ”, але там умови такі, що навіть таргани виздихали. Ще один варіант – переселитися в новобудову, яку ще не здали в експлуатацію, відтак там навіть комунікацій не підвели. Отримати нове житло сім’я Камінецьких намагається з 2002 року. Відтоді ж вони домагаються відшкодування заподіяних збитків, бо руйнація оселі почалася після незаконного будівництва поблизу. Нині справа чекає на розгляд у Верховному суді. Загалом, за словами Максима Камінецького, у Львові є близько 100 непридатних для життя будинків, але аж ніяк не кожен із них визнали такими. Як приклад він наводить будинок, у якому живе сам: лише частину його, мешканці котрої протестували, визнали аварійною, інше крило – мешканці якого не оббивали порогів різних інстанцій, вважають цілком придатним, хоча той перебуває в такому ж стані. Перевалочний пункт До речі, в готель “Київ”, який міська влада пропонує як місце тимчасового притулку, львів’яни поселяються теж неохоче. Донедавна там мешкали тільки дві сім’ї, відселені з аварійного будинку на вулиці Головацького, 34. Одна родина отримала квартиру, а друга далі живе в готелі. Побачити, в яких умовах вони проживають, кореспондентові “Газети” не вдалося. Працівники готелю в дуже неввічливій формі, різко підвищивши голос, пояснили, що сім’ї вдома немає й у жодному разі не можуть показати бодай стан поверху, де та мешкає. Зрештою, і сам готель невдовзі перестане бути місцем тимчасового притулку, оскільки його планують передати в оренду й розпочати там ремонти. Проте в міській раді запевнили, що в бюджеті на відселення передбачено кошти, за які для постраждалих сімей можуть винайняти не те що готельний номер, а навіть приватну квартиру, де родина почуватиметься значно комфортніше. Якщо ж така можливість була завжди, то логічним є запитання, чому цього не робили раніше, а поселяли львів’ян у занедбаний готель? На всіх не вистачить – Для відселення мешканців з аварійних будівель потрібні 102 квартири, – розповіла “Газеті” в. о. начальника управління житлово-комунального господарства Марія Желіско. Це коштуватиме місту 14 млн. 382 тис. гривень. Іще 335 квартир необхідно для відселення людей із 315 непридатних для житла помешкань. Розбіжності в кількості потрібних і аварійних квартир зумовлені тим, що помешкання повинні надавати згідно з чинними нормами кількості квадратних метрів на людину. В деяких помешканнях за час очікування встигли сформуватися і живуть уже не одна, а декілька родин. На придбання цих квартир потрібно ще 50 млн. 648 тис гривень. Зауважте, що ці суми вирахувано, зважаючи на вартість квадратного метра 2881 гривня. Тобто це ціна так званого “соціального житла”, яке будує управління капітального будівництва. При цьому соціального житла останні кілька років у Львові не будують узагалі. Варто, мабуть, зазначити й те, що реальна вартість квадратного метра на львівському ринку нерухомості нині перевищує 5 тисяч гривень. Тому отримати омріяну квартиру всім, хто мешкає в аварійних будинках, навряд чи вдасться. За останнім не займати Щодо загальної міської черги на житло, то схоже, в людей, які в ній числяться, також мало шансів отримати квартири. На житло від міста чекають 36 тисяч сімей. Деякі з них стали в чергу ще в 1963-1964 роках, і як не прикро, багато з них до одержання квартири просто не доживають. Ще одна колізія з чергою сталася, коли закрили великі підприємства, які будували житло для своїх працівників і, відповідно, мали власні черги. Їх приєднали до загальноміської. – Після поєднання черги вийшло так, що люди, які, скажімо, були 190-ми стали 290-ми, – розповідає Марія Желіско. – Громадяни нарікають, пишуть скарги. Але їх приєднували до черги за часом, коли вони в неї стали, а не за роком, коли відбувалося приєднання. І взагалі ситуація дуже складна. Житла не будують, а ті квартири, які навіть іноді виділяють, – що це на 36-тисячну чергу? Риторичне питання з уст начальника управління житлово-комунального господарства, нехай навіть із застереженням “в. о.”, чути доволі дивно. Але факт залишається: у Львові фактично не проводять нового будівництва. Попри це, міський голова обіцяє змінити ситуацію на краще. В мерії мізкують, як збільшити відсоток квартир, що їх місто отримуватиме від житла, яке будують приватники. Раніше ті “жертвували” 5% збудованого. Тепер цю цифру хочуть збільшити до 25%. Без сумніву, такі кроки обурять будівельників, а от чи суттєво змінити ситуацію – на краще. |
|
| ||||