|
||
Адрій КОТЕЛЬНИК: «На бій - під «Дикі танці» Руслани»
«Головне - якість боксу, а не нокаути» - Андрію, до поєдинку з Мапукою підійшов в оптимальній формі? - Ретельно готувався до цього бою. Я задоволений, що важка праця на тренуваннях трансформувалась у хорошу якість роботи в рингу. Гадаю, мені вдалося потішити уболівальників, тренера, менеджерів. І до того бою вони вірили в мене, а нині їхня віра ще більше зміцніла. - Мені здається, це був твій найкращий бій серед усіх на професійному рівні? - Я так сказати не можу, швидше - один із найкращих. Загалом, кожен бій по-своєму чимось пам’ятний. Мій виграш у Львові в Коломбеля був не згірш за перемогу над Мапукою. Багато залежить від суперника - що він дозволяє тобі зробити. Мені хочеться у майбутньому здобувати ще красивіші перемоги. - Чи знав, що Мапука боксував свого часу за титул чемпіона Європи з такими відомими боксерами, як німець турецького походження Октай Уркал (двічі) та італієць Джанлука Бранко, і жодного разу за свою кар’єру не програвав нокаутом? - Звичайно. Тому і налаштовувався на всі 12 раундів. Щодо бою, то мені постійно вдавалося контролювати ситуацію на рингу. Я завдав достатньо сильних ударів, але суперник так жодного разу і «не поплив». Та для мене головним було не нокаутувати суперника, а показати хороший бокс і відстояти титул. Мапука - дуже сильний спортсмен, який боксував на всесвітньому рівні, хотів стати чемпіоном планети, але не кожному це дано. Радий, що переміг його. - Ти вже чотири бої не вигравав нокаутом... - Погоджуюся, нокаутів не було, але були нокдауни. Того ж росіянина Саяна Санчата тільки гонг врятував від нокауту. Із силою ударів у мене все гаразд. Коли я з тренером працюю «на лапах» він каже, що б’ю як супертяж. Просто варто враховувати: у моїй категорії (63,5 кг) кількість нокаутів не відіграє жодної ролі. Тут треба показувати високу якість боксу. Взяти того ж Коррі Спінкса - абсолютного чемпіона світу у другій напівсередній вазі. Із 33-х перемог у нього тільки десять - нокаутом. А 10 квітня ц. р. він переміг Заба Джуду, в якого 22 перемоги нокаутом із 30-ти. Кількість нокаутів найбільше цінується в супертяжів, там цей показник серйозно впливає на рейтинги. Безграмотний «Євроспорт» - Під час останнього бою в тебе на трусах уперше з’явився напис «Lviv»... - Річ у тім, що в титрах каналу «Євроспорт» чомусь завжди навпроти мого прізвища - Словаччина. На жаль, і цього разу вони знову «зробили» мене словаком, хоча перед боєм сказав про це своєму менеджеру. І він при мені надіслав їм інформацію, що я - українець. Утім, уже маленький прогрес є. Якщо раніше «Словаччина» писали і в програмах, і на афішах, то цього разу всюди вже зазначали, що я - українець. А щоб уже 100-відсотково знали, що я від України і Львова, то на жовто-блакитних трусах написав назву нашого міста. Я гордий тим, що представляю наше місто і нашу державу. - Ну, і ще одне нововведення, яке, гадаю, припало до душі всім львів’янам - музика, під яку ти виходив на ринг... - Справді, на останній бій я виходив під пісню Руслани «Дикі танці». Мені подобається ця пісня, до того ж ми з Русланою з одного міста. Тепер постійно виходитиму під цю музику. А ідея виходити під «Дикі танці», між іншим, належить моїй дружині, яка вирішила зробити мені такий сюрприз. Добре, що я про це дізнався за кілька днів до поєдинку, бо, коли б почув цю пісню безпосередньо перед боєм, міг би не так зрозуміти (сміється). «Джуман заслужив нічию» - Андрію, згадаймо події двомісячної давності. Що тебе так роздратувало під час турніру в цирку, коли боксував Роман Джуман? - Джуман - мій добрий приятель, ми з ним разом виступали ще в любителях, і зараз у нас добрі стосунки. А роздратувало мене те, що дехто приїжджає до нас і дозволяє собі робити безлад із нашими боксерами у нашому ж місті. Я не заперечую: Джуман 5-6 раундів програв, але стільки ж виграв. Хай він не переміг, та нічию заслужив. Тим паче - боксував удома. Подивіться-но, у Німеччині, Англії чи Франції ніхто б не віддав такі перемоги гостю. На мою думку, у цирку сталася трагедія. Про що можна говорити, коли люди, які проводять боксерські поєдинки, не дали ладу суддівській колегії. Очевидно, у наших організаторів ще мало досвіду проведення турнірів професійного боксу. І взагалі - я багато чого не зрозумів у діях організаторів турніру. - Знаю, ти сьогодні грав у футбол. Як зіграла твоя команда? - Виграла (сміється). - А в казино любиш грати? - Ні, в азартні ігри не граю. Можу подивитися, як інші грають, а сам - ні. «Клички приїдуть до Львова» - Ти - досить відомий у Німеччині спортсмен. Мабуть, уже пропонують рекламувати якісь товари? - Офіційного спонсора не маю. Хоча в останніх двох поєдинках у мене на спині була реклама, за яку непогано заплатили. - А як у Німеччині сприймають те, що Клички рекламують хустинки для носа? - Як інші ставляться до цього, не знаю. Мені, наприклад, подобається. Нічого поганого в тому не бачу. Чому б не рекламувати, якщо за це платять? - Багато боксерів, заробивши гроші, вкладають їх у бізнес. Твій одноклубник по «Юніверсуму» Володимир Сидоренко відкрив у Сімферополі ювелірний магазин. Чи плануєш започаткувати якусь власну справу? - Наразі я не заробив стільки, аби щось відкривати. У Володимира трохи легше це виходить, бо в нього і батьки, і брат - бізнесмени. А мені значно важче, бо доводиться все робити самому. У майбутньому планую щось започаткувати, а наразі ні. Якщо конкретніше, то хотів би відкрити боксерське кафе з музеєм, відеотекою, великим екраном. У Львові цього поки що немає. А на відкриття кафе запрошу братів Кличків. Я з ними у нормальних стосунках, і вони пообіцяли приїхати на презентацію. Якщо вдалося б заробити великі гроші, то хотів би відкрити спортивний палац. «До чемпіонського поєдинку готовий» - Кілька днів тому у Кості Цзю відібрали титул чемпіона світу за версією WBA. Чи можеш стати одним з учасників бою за чемпіонський пояс? - Домовлятися про проведення чемпіонського бою - справа Клауса-Пітера Коля, менеджера «Юніверсуму». Якщо вже про це мова, то тренер Міхаель Тімм, під секретом, сказав мені, що після перемоги над Мапукою «Юніверсум» подав мою кандидатуру у WBA на чемпіонський бій. Та скільки часу не зайняла б процедура затвердження моєї кандидатури на чемпіонський бій, я все одно його дочекаюсь. - А сам відчуваєш, що готовий до чемпіонського бою? - Гадаю, так. Хоча менеджери і тренери повинні визначати ступінь моєї готовності. Їм збоку видніше, моя справа - перемагати... - Коли вболівальники знову побачать тебе на рингу? - Швидше за все - у вересні. Довідка Андрій Котельник народився 29 грудня 1977 року у Львові. Зріст - 171 см. Вихованець заслуженого тренера України Дмитра Сосновського. Резиденція - Гамбург, Німеччина. Четвертий рік виступає за німецький професійний клуб «Universum Box-Promotions» (Гамбург). Тренер - Міхаель Тімм. Професія - спортивний інструктор. Хобі - футбол, музика. На любительському рингу провів 150 боїв, з яких 135 виграв. Срібний призер Олімпіади-2000 у Сіднеї. Дебютував на професійному рингу 16 грудня 2000 року в Гессені, нокаутувавши Петера Феєра. Перемога 24 січня 2003-го у Львівському цирку над інтерконтинентальним чемпіоном за версією IBF французом Фабрісом Коломбелем принесла Андрієві перший професійний титул інтерконтинентального чемпіона у першій напівсередній вазі за версією WBA. Загалом провів 23 поєдинки - усі перемоги, одинадцять з яких - нокаутом. У рейтингу WBA Андрій нині п’ятий, у рейтингу WBO - № 9. |
|
| ||||