|
||
Львівську галерею мистецтв закрили до травня
Як розповів директор Львівської галереї мистецтв Борис Возницький, ніхто не дає грошей на ремонт, галерея шукає їх самостійно. Є спецрахунок, на який надходять кошти від продажу квитків, – це одне джерело доходів. Друге – заробіток з експертизи, яку здійснюють фахівці галереї. А найбільшим заробітком є виставки за кордоном – у Польщі, Франції, Іспанії. – Ми позичили наші картини, зокрема велике полотно “Битва під Хотином”, 6х7 метрів, варшавському Музею Війська Польського, за що отримали 25 тисяч доларів. За ці гроші зробили нові дахи. Тепер шукаємо, хто нам іще дасть. От нині цю картину позичає ґданський музей – вони роблять виставку ґданського мистецтва. А в написанні картини Кеслера “Битва під Хотином” брав участь ґданський художник Андрій Стех: він малював фігуру Собєського на коні. Ми вирішили, що далі галерею такою показувати не можна, бо це ганьба. Соромно людей пускати, ремонту не робили років із 30. Тому зачинили її та почали лагодити. Борис Возницький розповів, що наразі галерея має тільки 60 % необхідної для ремонту суми, але сподівається решту отримати від “гастролей” “Битви під Хотином”. Підрядник обіцяє завершити ремонт приміщення у травні. Крім того, відбудеться повна реорганізація галереї. На Стефаника залишиться європейське мистецтво ХІХ-ХХ ст., а мистецтво XIV-XVIII століть перенесуть на другий поверх Палацу Потоцьких, ремонт якого завершать до Дня незалежності. – Після Дня незалежності, навіть раніше, монтуватимемо нові експозиції, – розповідає Борис Возницький. – Це буде зовсім інша галерея, в дусі Ермітажу. Експозицію доповнять, збільшать удвічі. На Стефаника хочемо зробити експозицію львівського портрету від ХІХ ст., якого в нас не показують. У Палаці Потоцьких маємо намір створити окремий зал українського мистецтва XIV-XVIII ст. Перший поверх палацу – відновлені історичні інтер’єри. Як наголосив пан Возницький, в Україні це буде відповідно обладнаний палац. Другий поверх стане музеєм мистецтва Європи, там відкриють відділ античного мистецтва – від V ст. до н.е. до ІІІ ст. н.е. А потім від XIV ст. – мистецтво України, Німеччини, Польщі. Борис Возницький зазначив, що взагалі львівський музей показує лише три відсотки своїх фондів, Україна – 26 відсотків, Росія – 80-90 відсотків: – Не маємо де показувати. Володіємо матеріалами на десятки музеїв у Львові. На диво, Росія рухається дуже швидко вперед, уряд виділив 24 мільйони доларів на переобладнання центральних музеїв. У цьому вони бачать виховання російського патріота, імперіаліста, якоюсь мірою. У Росії було 800 музеїв, нині є 1500 – і це за десять років! У фондах Львівської галереї мистецтв лежать картини, яких ще не бачила публіка, зокрема одна з найбільших картин у світі – “Битва під Парканами” XVII століття, твір італійського майстра Мартіно Альтамонте. Її площа – 90 кв. м. Раніше вона висіла в костьолі Св. Лаврентія в Жовкві. Там в Альтамонте народився син, і сім’я поїхала до Відня, відтак він став австрійським художником. Тепер картину реставруватимуть за допомогою міністерства культури Польщі. В оновленні приміщення галереї на Стефаника також сприяють поляки. – У Польщі є такий уседержавний освітлювальний комітет, – розповідає Борис Григорович. – Вони приїхали сюди, подивилися нашу експозицію, на наші світильники і сказали: “Давайте ми вам поможемо”. Зібрали п’ять фірм, розробили проектну документацію й безкоштовно привезли двома машинами ці світильники. Про це знає навіть президент Польщі, він схвалив цей крок. Сподіватися, що збереження історико-культурної спадщини Львівщини можливе за кошт держави – наразі не варто. Декілька років тому Міністерство фінансів почало виділяти гроші в регіони за кількістю населення. Таким чином, Донбас, де кількість мешканців перевищує чотири мільйони, отримує удвічі більше, ніж Львівщина з населенням понад 2 мільйони. Водночас у Донбасі три пам’ятки архітектури, тоді як у львівських музеях зберігають близько 40 відсотків всієї національної спадщини. До порівняння: в Херсоні – дев’ять пам’яток архітектури, а в нас тільки село Підгірці має стільки ж, – відзначив на завершення Борис Возницький. |
|
| ||||