|
||
Позика Світового банку: важко нести, шкода кинути...
Профспілкам і Ко слід апелювати до Верховної Ради - Які були підстави підвищувати тарифи, пане Склярський? - Ми тарифів не підвищували, ми їх тільки впорядковували. Поясню: теперішній тариф, навколо якого зчинили великий лемент, є лише впорядкованим тарифом відповідно до чинного законодавства, що діє на теренах України. Це не повинно було стати несподіванкою для львів’ян, адже ще торішнього серпня я попереджав про майбутнє збільшення плати за водопостачання і відведення. Ми мусили впорядкувати тарифи, адже ті, що були, не відповідали чинному законодавству. Згідно з наказом Держкомунгоспу України, тарифи стовідсотково повинні відшкодовувати підприємству надані ним послуги. А тарифи, що діяли з лютого 2003 року до березня 2004-го, відшкодовували їх тільки на 76 відсотків. Підприємство «Львівводоканал» (єдине в Україні серед водопостачальних організацій, що бере кредит Світового банку) не має права бути збитковим. Бо ніхто ніколи не надасть кредит підприємству, яке заздалегідь збиткове. Окрім того, комісії, до яких входили представники всіх контролюючих органів, у т. ч. інспекції контролю за цінами, антимонопольного комітету, управління прав споживачів, санепідемстанції та інших структур, які в тій чи іншій частині дотичні до контролю за цінами, не вказали на те, що існуючі тарифи підвищено необґрунтовано. - Тоді чому така бурхлива реакція? - Профспілки порушують питання про те, що рівень доходів населення сьогодні відстає від зростання тарифів на комунальні послуги. Але це проблема не «Водоканалу», а клопіт інших державних структур, які повинні забезпечити громадян і належною пенсією, і належною зарплатою, і загалом підвищити рівень життя нашого населення. А тому вимоги профспілок я вважаю неправомірними. Як директор підприємства, я повинен забезпечити розрахунок за енергоносії, зарплату своїм працівникам, сплату підприємством податків. А за ситуації, коли тарифи збиткові, такого ніколи не досягнеш. 2002 року щодо питання про те, брати чи не брати кредит, я говорив, враховуючи важкий фінансовий стан «Водоканалу», про недоречність позики Світового банку, адже не буде можливості її віддавати. Однак депутати ухвалили одностайно - беремо! Ніхто не подумав, що до того часу вже слід було накопичити на спецрахунках міста суму, яка повинна б супроводжувати кредит - на сплату податків, митних зборів та інше. Це мала б зробити влада, що була у Львові ще 2001-го. А тепер усі ці кошти вкрай необхідні, отож, і закладаємо їх у тариф. Питна вода не відповідає стандартам із 1901 року - Невже новий тариф не можна нічим полегшити? - Можна. Але це не в компетенції директора «Водоканалу». Профспілки дуже хочуть допомогти? То нехай звернуться з клопотанням до Верховної Ради, аби «Львівводоканал» не сплачував митні збори та податки за кредитом Світового банку. Або ще один пункт. Ми говоримо про недостатнє зростання доходів населення і тим самим киваємо на те, щоб не підвищувати тарифи. Але в цих тарифах закладено також 20 відсотків ПДВ, які сплачує населення. Чому б на державному рівні не вирішити так, щоб не платити ті кошти? Ось вам другий варіант, де могли б бути корисними профспілки й інші активні громадські організації. Я також не сидів склавши руки. Ми звернулися за підписом міського голови Любомира Буняка до Державного комітету з комунального господарства, до Прем’єр-міністра України про те, аби надати Львову 27 млн. грн. із резервного фонду Кабміну для покриття витрат із супроводження проекту Світового банку. Чому б профспілкам та громадським організаціям не підтримати це клопотання міського голови? - Якщо наступного четверга депутати подолають вето, якими будуть ваші дії? - Ніякими. Бо «Львівводоканал» є власністю міської громади. А депутати - голос громади... Якщо ми хочемо утримати «Водоканал» у належному стані й забезпечити послугами місто, то вся громада, котра довірила свої голоси депутатам міської ради, повинна працювати над тим, яким чином це питання вирішувати. Я можу тільки прогнозувати наслідки такого депутатського рішення: ми не розрахуємося за електроенергію. Напевно, тоді доведеться обмежити графік подачі води. А може, настане такий час, що будемо брати відро і ходитимемо з ним до водовозки... - Хто аналізував нові тарифи і які висновки? - Тарифи перевіряла незалежна аудиторська структура, яка не знайшла жодних порушень закону. Держінспекція з контролю за цінами дала своє бачення того, які статті витрат можна було б зняти. Зокрема, статтю «Сума коштів за відхилення від стандарту питної води». Ми б із радістю подавали воду, що не має відхилення від стандартів. Але таку воду подають до Львова стільки літ, скільки існує «Водоканал», тобто з 1901-го. І всі три порушення якості води - твердість, залізо та сірководень - завжди були. Які борги «Водоканалу» є сумнівними? - А як щодо задавнених боргів? - У нові тарифи закладено не задавнені борги, а сумнівні. Сумнівні борги мають різну специфіку - за часом позовної давності, за спроможністю їх отримати і т. ін. У нові тарифи ми включили не всі сумнівні борги. Але ті, що включили, відповідають як правовим нормам, так і наказові за № 139 Держкомунгоспу України. Оскільки інспекція з контролю за цінами наполягає, то я запропонував звернутися до господарського суду, аби він визнав ці борги сумнівними або ні. Можуть же бути борги, які виникли за рахунок бездарності керівництва «Водоканалу». Наприклад, 1996 року, коли «Львівводоканал» відмовився від послуг ЖЕКів у розрахунках із мешканцями, за житлово-експлуатаційними конторами зостався борг у сумі 7,8 млн. Протягом минулих літ ЖЕКи частково їх сплатили. І три роки тому цей борг скоротився до 4, 3 млн. Але коли ми звернулися до господарського суду, він вирішив, що попереднім керівництвом «Львівводоканалу» були неправильно укладені угоди. Тому ці борги не є сумнівними, вони мають бути списані, як незаконно й неправильно нараховані. Їх не внесено в нові тарифи, а вони - у збитках «Львівводоканалу». - Депутати минулого скликання 2001 року прийняли ухвалу, де розписали тарифи на водопостачання і водовідведення до 2005-го. - Я знаю про цю ухвалу. Вона виникла не спонтанно і діє досі. Уже тоді депутати прогнозували теперішні тарифи. І ніхто не міг передбачити, що за минулий період зросте вартість енергоносіїв, матеріалів, робіт та іншого. Але вже тоді розуміли, що 2003 року має бути 1 грн. 44 коп. А додайте до цієї суми ще ПДВ, то буде той самий тариф, який ми встановили на сьогодні, - 1 грн. 66 коп. - Кажуть, у Львові тарифи на воду є чи не найвищими в Україні? - Усі порівнюють тарифи, однак забувають порівняти умови, за якими та вода подається до міста. Наприклад, за 5 км від кордону з Польщею є наша свердловина - у Магерові. І за 5-7 км у польський бік - такі самі свердловини, польські. У нас вода коштувала 1 грн. 15 коп. за один метр кубічний, а на польському боці така сама вода - 5 злотих 37 грошей. Причому львівський «Водоканал» експлуатує енергозатратні насоси, які мають по 40-50 років, а поляки - нове енергозберігаюче обладнання... Данці розпочнуть роботи через два тижні - Депутати кажуть, ви не можете визначитися, куди варто вкладати гроші, щоб у Львові було нарешті цілодобове водопостачання. - Я вам назву одне рішення, яке ви можете подивитися. Ще 1996 року сесія ухвалила, що для того, аби забезпечити у Львові стовідсоткове водопостачання, треба приблизно $220 млн. Це не моє рішення, то не я говорив - я тоді не був ані директором, ані депутатом. Але таке рішення є. Тому, скільки б не дали тепер грошей, завжди буде їх мало. Ми на початку бюджетних слухань просили 61 млн. грн. Питання про ці кошти, розглядалося з торішнього жовтня - ми пройшли по всіх комісіях та комітетах. Наскільки нам вдалося аргументовано довести, я не знаю. У кожного своя думка. Я, наприклад, вважаю, що у «Львівводоканалі» працюють компетентні люди. Навіть не про себе кажу, а про своїх заступників. Я також не даю оцінки депутатської компетентності з цього питання. Та не забувайте, вони - лікарі, учителі, техніки, мають інші спеціальності. А спеціалісти у «Львівводоканалі» працюють за фахом, який вони здобували, і відповідають за свої рішення. - А які новини від Світового банку? - Пам’ятаєте, банк чотири місяці не визначався із генеральним підрядчиком робіт? Але після мого різкого висловлювання про те, що наша розмова нагадує бесіду сліпого з німим, він усе ж визначився. І минулої п’ятниці я мав розмову з фірмою з Данії, яка виграла тендер на виконання робіт. Данці сказали, що через два тижні їх у Львові розпочнуть. |
|
| ||||