|
||
“Мене усунули, бо я забагато знав”
Мунулого тижня ми вже писали, що і Коваля, і Вавринюка звинуватили в невиконанні службових обов’язків, поганій організації проведення земельних аукціонів. Обидва мають намір подавати до суду за неправомірне усунення з посади. У кулуарах мерії ці звільнення називають “офірними”. Чому – про це розповів Юрій Вавринюк. – Пане Юрію, як особисто ви трактуєте звільнення? – Однозначно як неправомірне і таке, що порушує мої права. Я вважаю, що це пов’язано з результатами аукціонів, які відбулися 28 січня, 6 і 20 лютого. Варто пояснити певні технічні моменти та процедуру проведення аукціонів. Річ у тому, що 28 січня ми виставили на продаж дві ділянки по вул. С. Петлюри, стартова ціна кожної – 805 тис. грн. Було зареєстровано двох учасників – фірми “Інтергал-Буд” і “Синдикат”. Вони сплатити гарантійні внески по 120 тис. грн. за кожну земельну ділянку. За два дні до проведення аукціону фірма “Інтергал-Буд” заявила, що хоче забрати заявку та повернути гарантійний внесок. Я написав службову записку заступникові міського голови з питань містобудування та землевпорядкування Василеві Лозинському, що, згідно з Положенням про продаж земельних ділянок у Львові й угодою, яку підписав учасник, він не може відмовитися від участі менш ніж за три дні, і йому не повернуть гарантійного внеску. Ми пояснювали представникам фірми, що варто прийти та взяти участь в аукціоні. У такому разі вони нічого б не втратили – якби не перемогли на торгах, то гарантійні внески їм би повернули. Проте 28 січня фірма “Інтергал-Буд” не зареєструвалася для участі в аукціоні. Оскільки був лише один учасник – фірма “Синдикат”, земельні торги визнали такими, що не відбулись, а ділянки винесли на повторний продаж, згідно з наказом управління. – Відповідно до правил, кошти “Синдикату” мали повернути? – Так, проте вони офіційно виявили бажання брати участь у повторному продажу. Тоді ж призначили дату його проведення – 6 лютого. А 29 січня на сесії міської ради прийняли рішення про зменшення стартової ціни цих ділянок і встановлення мінімальної ціни продажу – 500 тис. грн. (зменшилася на 300 тисяч). Тут є два цікаві моменти. Насамперед те, що, як стверджували представники “Синдикату”, вони були готові викупити ці ділянки мінімум за 900 тис. грн. за кожну. А друге – ухвала не пройшла профільну депутатську комісію. На ній є резолюція голови комісії Данила Яреми: “Ухвалу відхилити”. – Чому депутати тоді проголосували за неї? – Вони голосували за дещо іншу ухвалу. Цей пункт, за словами Д. Яреми, не розглядали на сесії. У результаті за кілька днів до 6 лютого до нас звернулася фірма “Інтергал-Буд” із листом, в якому просила зарахувати кошти, що вони платили за участь у попередніх торгах для участі в повторному продажу. Розуміючи, що юридично фірма припустилася певних помилок, вона проплачує гарантійний внесок повторно. Згідно з правилами, реєстрацію мали завершити за три дні до аукціону. Лист від фірми “Синдикат” про участь у повторних торгах ми отримали 2 лютого. Зареєстрували його 3 лютого. Документи в нас були. До речі, варто зауважити, що на всіх документах, які ми готуємо до аукціонів, не зазначено дати їх проведення. Тому документи, які заповнювали на 28 лютого, є чинними. Попри це, Василь Лозинський пише в. о. начальника управління А. Левику резолюцію такого змісту: “...ТзОВ “Синдикат” не може бути допущено до участі в аукціоні”. У результаті бюджет міста недоотримав близько 750 тис. грн., адже ділянки продали за 530 тис. грн. – Чи завжди дотримуються правила “трьох днів”? – Ні. Ми неодноразово мали схожі ситуації. Наприклад, на участь у найбільш успішному аукціоні – 22 серпня – близько 10 учасників зареєстрували 19 серпня. Тобто залежно від ситуації, кількості та складу учасників земельного аукціону, позиція пана Лозинського чомусь є різною. – До речі, відомо також, що проти вас порушено кримінальну справу... – Так, мені, Петру Ковалю та Юрію Зірченку пред’явили обвинувачення в нібито незаконному продажу ділянки по вул. Личаківській, 106. Я процитую пред’явлені мені звинувачення: “...діяв умисно в особистих інтересах – небажання зіпсувати стосунки з керівництвом Львівської міської ради”. А мій корисливий мотив полягає в: “...наповненні міського бюджету”. Нині слідство завершено: справа – в прокуратурі, триває процес ознайомлення з її матеріалами. Я бачив свідчення у цій справі – люди просто бояться. Суд покаже, хто винуватий. – У наказі про звільнення написано: за невиконання посадових інструкцій. Окрім того, пан Лозинський, коментуючи звільнення Петра Коваля, наголосив, що він – добрий фахівець, але поганий керівник. Про вас цього не говорять... – Пан Лозинський особисто запросив мене на роботу рік тому. Два місяці тому в моїй характеристиці він писав: “Вавринюк, фахівець високої кваліфікації, добре знає законодавство. Відповідає займаній посаді... ” Ми показували результат згідно з поставленим нам планом – щомісяця по аукціону. Міська рада високо підняли ціну на землю, і попит на неї був. Проте сьогодні, очевидно, хтось вирішив: навіщо продавати землю дорого, якщо можна позірно продати дешевше. Це суб’єктивно. Але, як іще трактувати те, що 6 лютого ділянки по вул. Петлюри, які більш привабливі, ніж по вул. Науковій (там дві ділянки продали за близько 900 тис. грн. кожну), купили вдвічі дешевше. Чому така низька ціна? Чому того, хто був готовий платити великі гроші, не допустили до торгів? – Ви звинувачуєте Василя Лозинського? – У цій ситуації поставити крапки над “і” повинні правоохоронні органи. Я пропонував керівникові міської ради провести службове розслідування з цього питання, натомість мене та Петра Коваля звільнили на підставі службових записок В. Лозинського. Ми володіємо документами, які підтверджують, хто саме не забезпечив відкритих і чесних торгів на конкурентних засадах. – Нещодавно депутати міської ради активно критикували пана Лозинського, вимагали його звільнення, проте в результаті звільнили вас. У сесійному залі більше не критикують дій Лозинського. Чи правий депутат Юрій Батюк, який говорить, що ви стали офірними цапами? Чи, можливо, панові Лозинському довелося піти на певні поступки і таким чином домовитися з депутатами? – Це покаже найближче майбутнє – якщо депутати не піднімуть ціни продажу ділянок на наступні земельні аукціони, як це практикували досі, тоді можна це підозрювати. Крім того, тут є ще друга зацікавленість Лозинського – ми знаємо “кухню” торгів, знаємо всіх основних гравців на цьому ринку. Ми виступали за те, щоб їх кількість постійно збільшувалася. Як на мене, заступник мера в цьому не зацікавлений. Останні торги перетворилися на фарс. – Чому не зацікавлений? – Я можу лише робити висновки з того, що відбувається останнім часом. Заступник мера пише резолюцію: не допустити до торгів. На підставі чого? Це є прерогативою управління, на яке відповідною ухвалою міської ради покладено повноваження організатора продажу земельних ділянок. – Як ви оцінюєте фахівців вашого управління, може, робота управління погіршає? – Наше управління – “молоде”, середній персонал – це перспективні люди, які мають усі шанси та можливості перетворитися на добрих фахівців, але йдеться про керівників... Подивимося. Хочу побажати працювати всім краще... Ми всі, напевно, мали зробити висновки з подій, що сталися. Я думаю, що як людина Лозинський у душі добрий, але, потрапивши в складну ситуацію, вирішив, що найкращий вихід – показати пальцем на двох людей, яких і зробили крайніми. – Маєте на увазі “справу Шендрика”? – Так. Справа, яка, як усі розуміють, ще не завершена. Триває розслідування. У будь-якому разі вона поклала початок дезорієнтації Лозинського в оцінці дій осіб, причетних до організації та проведення аукціонів. Тоді я був єдиним, хто висловив співчуття й оприлюднив відповідну позицію управління. Трагічні події стали переломними – вивели владу з ейфорії щодо успіху земельних торгів у реальний стан оцінки ситуації. І не лише її правової сторони, але й моральних засад. На жаль, не кожен із керівників зміг пройти цей період достойно. |
|
| ||||